Неймовірні перегони

Автівка «зачепила», втім згадка про безплатний сир у мишоловці стримувала, аби розглянути пропозицію максимально серйозно.

— Вова ти йдеш?! — мовив колега, що підійшов до столу й невимушено зиркнув у монітор. — Що там?

Володимир посміхнувся.

— Та якийсь чувак продає беху, пише, що вкладень не потребує, все таке, ціна на дві штуки нижче від середньої. Чи в ній когось вбили, або по-любому якийсь зламок, — мовив чоловік вкотре прокрутивши стрічку з оголошенням.

Колега обережно підсунувся до монітора й уважно ознайомився з пропозицією.

— Якби вона була нормальна, то її перекупи вже б давно забрали за ці гроші! — додав Володимир.

Співробітник ще з хвилину гіпнозував оголошення та зрештою видав свій вердикт:

— Дивись він пише, що від'їжджає за кордон, — розпочав колега.

— Всі так пишуть. А що він тобі скаже: «Чи можна я вам впарю, биток»?! — перебив Вова.

— Чекай. Оголошення виклали двадцять хвилин тому. По місті у більшості дупа зі світлом, а отже й інет не скрізь тягне, може ще не всі побачили кому треба. Набери чувака та запитай не будеш клопотати собі голову, — запропонував співрозмовник.

Володимир замислився. Він й дійсно нічого не втрачав до того ж перегляд авто пропонували буквально у кварталі звідси, тож раптом це доля. Чоловік взяв до рук телефон й періодично споглядаючи на екран набрав номер. Після трьох коротких гудків по інший бік почувся чоловічий голос:

— Алло. Слухаю вас, — мовив ймовірний продавець.

— Добрий день. Я телефоную по оголошенню, стосовно машинки. Підкажіть ще актуально чи як? — обережно поцікавився Володимир.

— Можна запитати ви для себе шукаєте, або для майданчика з перепродажу? — не забарився з відповіддю продавець.

— Для себе, — мовив Вова.

— Тоді актуально. Якщо маєте питання без проблем розповім все, як є, — голос по той бік слухавки здавалося трохи пом'якшав, тож Володимир поцікавився усіма моментами, що були зазначені в оголошенні.

Продавець терпляче відповів на низку питань й підтвердив, що авто має єдиного власника, увесь час перебувало в одних руках, знімається з обліку та й взагалі не має жодних проблем щодо переоформлення. На рахунок технічного стану все начебто також було гаразд. До того ж чолов'яга розпочав з того, що готовий до перевірки на будь-якому СТО.

Зі слів продавця машину не «вбивали», а незначне пошкодження лівого крила - професійно усунено в офіційному автосервісі. На рахунок двигуна, коробки й салону питань не було. Принаймні так казав нинішній власник.

— Дев'яносто тисяч пробігу для цієї автівки це ні про що, — мовив продавець. — Якщо у вас є сумніви щодо ціни…

— У тому то й прикол! — не дав закінчити Володимир. — Ціна дуже гарна й враховуючи стан, якщо все так, як ви кажете…

— Ви де територіально знаходитись? — тепер вже продавець, що назвався Олександром не дав закінчити фразу.

Володимир не довго вагаючись назвав адресу.

— Це зовсім поруч. Як маєте бажання, можемо зустрітися й подивитесь машину. Я хочу продати її до кінця тижня у зв'язку з від'їздом, тому не бачу сенсу завищувати ціну, а потім слухати які дорогі в обслуговуванні подібні машини, подумки запитуючи, а чи взагалі потрібно людині таке авто, — пояснив Олександр.

— Я розумію, — коротко відповів співрозмовник.

— Можу накинути дві тисячі зверху, й врешті, як почнемо торгуватись зійдемося приблизно на тій самій цифрі, бо мені потрібно продати машину - покупцеві відповідно забрати її за найліпшу ціну, — додав Олександр й напевно мав рацію.

Володимир ще трохи поміркував і врешті зважився викроїти час, аби таки на власні очі побачити автівку-мрію.

Наступного дня по обіді в призначений час Володимир приїхав на зустріч. Олександр виявився пунктуальним, діставшись місця на кілька хвилин раніше, тим самим не змусивши покупця чекати. Біла красуня зупинилася поряд Володимира, дверцята водія прочинилися й на асфальт ступила нога у класичному чорному черевику.

— Володимир? — чоловік у довгому чорному пальті з піднятим догори коміром підійшов до покупця.

— Так. Добридень! — відповів зустрічальник й протягнув долоню для привітання.

Чорна футболка й такого ж кольору джинси у поєднанні з пальтом та класичним взуттям створювали трохи дивний образ. На вигляд продавцеві можна було дати не більше за сорок й водночас скинути вік до тридцяти.

Новоприбулий приязно усміхнувся вказуючи правицею на німецький апарат. Здавалося Олександр вправно спіймав погляд Володимира розгледівши в ньому цікавість до запропонованої автівки.

— Прошу, — коротко мовив продавець відійшовши трохи далі, аби Володимир мав змогу як слід роздивитися авто.

Вова мусив визнати, що машина одразу припала йому до душі. Звісно він змовчав про це, але певні висновки зробив для себе майже одразу. Кузов здавався абсолютно цілим, а місце пошкодження про яке згадував продавець геть непомітним. До салону питань не було взагалі. Щодо пошарпаних сидінь та стійкого запаху тютюну мови не йшло. Чорна торпеда виглядала так неначе Володимир планував купувати машину з салону. Приємний радіус дисків та якісна гума, що спокійно могла відкатати ще мінімум сезон, якщо не два. Одним словом наразі подобалось все. Залишалося єдине питання. Як вона їде?

— Ну що, катнемо?! — неначе прочитав думки Володимира продавець і в його темних очах заграли бадьорі вогники.

Покупець сів за кермо накинувши пасок безпеки. Вказівний палець натиснув кнопку й двигун одразу відгукнувся приємним риком.

Автівка зрушила з місця й далі не потрібно було слів. Вона їхала саме так, як цього бажав її майбутній господар. Потужності білій красуні вистачало за очі, втім машина залишалася абсолютно керованою. За свої гроші це був джекпот.

Олександр, який увесь час сидів на сидінні поруч водія добре розумів, що покупець закохався у цю автівку, тож справа лишалась за малим.

— То як машина? — поцікавився продавець, коли тест драйв було завершено й обидва чоловіки залишили салон.

— Якщо чесно, то поки все чудово, — зізнався Володимир.

— Так це ж добре! — підтримав Олександр. — День-другий можу притримати її для вас. Як надумаєте, обирайте СТО й поїдемо глянемо ще там.

— А якщо сьогодні, ви як? — поцікавився Володимир подумки готуючи себе до майбутньої купівлі.

— Без питань! Сідайте за кермо, заразом ще трохи відчуєте автівку, — привітно відповів продавець.

За кілька годин єдиний страх Володимир щодо вподобаної машини розтанув неначе ранковий туман. Працівники СТО, яким цілком довіряв Вова, підтвердили, що стан автівки відповідає заявленому в оголошенні й термінових вкладень машина не потребує.

— Дивіться самі, — мовив Олександр. — Я не кваплю, бо гроші як ніяк не малі.

— Та наче все добре, — відповів Володимир.

— То що, їдемо до МРЕО? — запитав продавець.

За часом нові знайомі ще встигали завершити насичений день вдалою для обох угодою. Володимир домовився, аби п'ятниця стала для нього вихідним й ніби відчувши, що має шанси стати власником бажаної автівки взяв із собою гроші.

— Поїхали! — мовив Володимир і втретє за сьогодні зайнявши місце водія завів двигун.