Розділ 7

Дорога та люба бабусю! Пишу тобі в піднесеному настрої. Відбувся мій перший у житті бал, і нехай я не принцеса, але танцювала винятково з принцами. Не пиши мені у відповідь про честь та стриманість, про те, що треба знати у всьому міру і не стрибати вище голови. Дякую, я це все знаю, але не дотримуюся.

У цьому пихатому світі, при королях і королевах, так не можна. Ти мусиш відстоювати себе, інакше тебе просто з’їдять! Я не хочу бути жертвою та мовчки терпіти приниження. Знай, усе, що ти почуєш про мене, найімовірніше, правда.

Так, я «вискочка, що вилазить на голову людям, які роблять мені добро», – слова бабці Мартіни. Вона тепер мене ненавидить так само, як і королева. Зате я знайшла спільну мову з кронпринцом. Шантаж і вигідні домовленості – це все, що він розуміє. Але це дурниці! Зі мною все добре. Люблю тебе й сумую. Знаю, що скоро побачимося, але так хотілося тобі написати! Як там наш дім і Пшорк? Скучила за всім.

Ловичі – прекрасне місто! Море просто неймовірне. Я бачила мешканців Троскі та Млави! Ще стільки всього цікавого попереду! Думаю, я знаю, що робити.

Твоя неслухняна онучка

Леслава Жебровська-Слуцька

1280, Ловичі.

***

Уже наступного ранку після балу в мене з’явилася своя служниця. Не знаю, який вплив на короля з королевою має кронпринц, але я більше не слугувала. Я мала вільний час на навчання і читання. Мені виділили утримання, і його місячна сума перевищувала заробіток моєї бабусі за рік! Тепер я зможу допомагати і їй. Я знала, що, якщо щось піде не так, Вітольд мене просто знищить, тож після повернення до столиці доведеться приступати до роботи. А поки що – можна відпочивати, муляти всім очі й бути в них скалкою. Це я вміла чудово, до того ж Ірен мені дуже допомагала.

Уже другого дня після балу місто, як і замок, спорожніло. Залишилися тільки представники міжнародних делегацій на підписання якогось там нового мирного договору. Передовсім на нього погодилося королівство Млава і наш дорогий Ільвіц із князівством Трагамір. А от всі решта того уникали… Троскі не подобався то порядок написання королівств, то покарання внаслідок порушення договору, то ще щось. Також не в захваті були князівства Белен, Белхав та Верж. Єдиний Оток тримав нейтралітет. Ще два дні всі посиділи за круглим столом і вирішили: Ільвіц, Млава, Трагамір підписують договір, решта може приєднатися, щойно забажає. Представник Отока запропонував зустрітися всім делегаціям ще раз, бо члени їхньої посольської місії не мали права вирішувати такі питання. Тож вони оголосять свою відповідь на наступній зустрічі, яка має відбутися вже у Б’ялих Вежах на свято врожаю в перший день осені.

Усі сказали одне одному: «До зустрічі!»

Тож в останній день перебування послів усі вибралися на берег моря на такий собі пікнік. Тут почала діяти принцеса Ірен. На балу вона познайомилася з двома претендентами на її руку. Перший – син князя Трагаміра – Урлик, майбутній володар далеких земель, одноліток принцеси. Не красень, зате веселий та розумний. Він мав свої дивацтва, але вони були потішними, а не жорстокими, як у випадку з другим претендентом.

Брат князя Отока, Кшиштоф, був набагато старшим, жорстоким та позбавленим жодних манер. Він уже був жонатим, але його дружина померла в пологах разом із дитиною. Попри таку трагедію, він не викликав співчуття чи ніжних почуттів – лише страх. А зовні був просто огидним.

Принцеса дві ночі плакала, бо їй жоден не підходив. Король схилявся до Кшиштофа, бо хотів долучити до мирного договору його князівство. Королева своїми жіночими чарами домоглася, щоб про заручини оголосили при наступній зустрічі, на тому ж святі врожаю. І лише кронпринц, і, як на диво я, погоджувалися, що жоден шлюб не змусить чужу країну воювати на чиємусь боці, доки їй це не буде вигідно.

- Усі так говорять про війну, наче вона вже почалася! – жалілася Ірен, коли ми їхали на морський пікнік. Їй наказали спілкуватися з двома можливими нареченими, не надаючи помітної переваги жодному з них. – Навіть якщо батько й помре, Вітольд спокійно посяде трон! До чого тут я? Краще б вийшла заміж за якогось нашого придворного. Чи за принца з Млави - іннараси не такі вже й страшні.

- Поки що Млава не готова до таких кроків. Їй достатньо договору. Крім того, для них важливе володіння чарами. А ваш рід не має до цього жодних схильностей.

- Лаві, ти все так знаєш! Що тоді мені робити? – Ірен стиснула губи. – Узагалі не буду ні з ким сьогодні розмовляти!

- А зі мною? – я спробувала піддражнити принцесу, та її це не звеселило.

- Чому не одружать Вітольда?

- Бо він майбутній король, а не розмінна монета.

- Ну за що мені таке?

Ми наближалися до моря, день був погожим, тож я намагалася не думати про чиїсь проблеми і просто насолоджувалася краєвидом. Ще день – і ми повертаємося до столиці. А тепло, море, хвилі, безкінечність – залишаться тут. Мені сподобалися Ловичі. Можливо, за інших умов я б тут і залишилася. Десь дуже глибоко в душі виникла мрія: якщо розпочата гра закінчиться успішно, я повернуся сюди, оселюся біля моря й відкрию невеличку кравецьку майстерню. Без магії, королев та принців – житиму собі в спокої і красі.

Карета зупинилася і мої фантазії розтанули. Я допомогла принцесі, а згодом і сама вийшла на піщаний берег. Навкруги яскраво світило сонце, шуміло море, його пінисті хвилі розривав вітер – непідкорена природна сила.

- Ми вже вас зачекалися, – проти сонця я не одразу впізнала хлопців, що ґречно нам кланялися.

Одним з них був Збігнєв Вушс, який умить узяв попід руку принцесу та повів її в обхід претендентів на її руку, серце, і посаг, що прямували до карети. Другим був Карл Рлуцький. Він мило посміхався, демонструючи свої зуби.

- Ви мене уникаєте? – заговорив принц, коли я попрямувала за ним.

- Ні, просто моє становище при дворі не дуже вигідне, тож…

- А чому втекли з балу, не попрощавшись?

- Мала негайні справи по службі, вибачте.

- А я вже думав, що знову вас налякав.

- Що ви! Просто мала клопоти.

- Які клопоти?

- Королівські…

Принц зупинився, заглядаючи своїми незвичайними очима прямо мені в душу. У цьому погляді були чари.

- Ви служите короні?

- Я… так… Усі придворні Ільвіца служать короні, – мої думки плуталися.

- У вас своя таємна служба, хіба ні?

- Який у вас дар? – я зробила крок убік від Карла: щось не так.

- Я повторю запита…

- Ні, ви перші відповісте! – це було грубо, та я не могла дозволити йому закінчити.

- Що ж, я бачу правду, – ці слова він промовив наче вирок.

- Точніше, ви змушуєте людей говорити правду.

- Ні.

- Тоді що ви зараз робите зі мною?

- Просто ніхто з розумних істот на цьому світі не може мені збрехати. Так, мене можна перебити, – він знову щиро посміхнувся. – Можна не відповідати, але я бачу, що щось не так. Бачу, ви щось приховуєте.

- Непоганий вибір посла, – я прикрила долонею рота.

- Ми мусимо бути обережними.

- Я не засуджую, просто… Тоді навіщо вам я?

- Перепрошую? – Карл розгубився.

- Навіщо вам я – проста придворна, не принцеса, мої батьки не є членами ради короля? Для чого ви так наполегливо прагнете зі мною зустрічі?

- Ви не вірите, що просто могли сподобатись мені і є мені цікавою?

- Не вірю. Не настільки наївна.

Принц Млави оглянувся на три шатра позаду нас: під одним стояли столи з їжею, під другим – столи з іграми, під третім розмістили дивани, на яких активно велися дискусії. Більшість присутніх поділилися на групи й блукали від одного шатра до другого. Дехто прогулювався берегом, дехто сидів просто на піску, тримаючи в руках келих. Усі були ошатно вбрані. Запах солодощів та парфумів навіть перебивав запах моря. Та насправді тут і зараз творилася історія. Принцеса Ірен і надалі уникала наречених. Вітольд щось палко розповідав послу з Троскі. Інша частина делегації з острівного королівства обсіла короля, який втомлено їх слухав. Королева сміялася зі своїми придворними та посланцями Млави. За цими розмовами велася своя гра, так звана політика, й учасники були добре обізнані з її правилами. Уперше за двісті років увесь світ зібрався на одному клаптику землі. Але чомусь у голові крутилися слова бабусі: «Дівчино, нікому не довіряй!»

- Ваша правда, – заговорив нарешті Карл. – Я хочу знати, моє королівство хоче знати, наскільки близько до вашого короля люди з магічними можливостями. Ви ж, Леславо, не проста дівчина? Прошу, дайте відповідь на моє запитання.

Я відчула розчарування: я блефувала, так говорячи з принцом, а виявилося, що він теж веде свою гру. Моя особа нікому не цікава, цікавими є лише мої вміння, саме ними можна вміло скористатись. Потрібно вміло грати роль – ось і все.

- Нам це важливо, щоб довіритися Ільвіцу, – продовжував далі Карл. – Усі ми – це частина чарів. Ми не будемо співпрацювати з королівством, що переслідує чаровніц.

- Ніхто нікого не переслідує, – відповіла я, опустивши голову. – І чари поруч королівського престолу є. Вони дуже близько, може, навіть сам король не усвідомлює їхнього впливу, – горло щось стисло. – Що ж, була рада вас бачити.

Я попрямувала до Ірен, Карл спробував щось сказати, та марно: у шумі хвиль нічого не було чути. Тільки море – усе, що хотілося слухати, а не ці брехні. Не дійшовши до шатра з диванами, я повернула назад, до берега. Віддаляючись від епіцентру подій, я глибоко дихала. Не знаю, чим мене так зачепив Карл на балу, та хотілося йому довіряти, хотілося мати такого друга, хотілося з ним спілкуватися… Але все дарма. Він просто ще один маніпулятор, який ступатиме по головах.

Я втомилася. Довго гуляючи безлюдним берегом, мої ноги гули. Я роззулася, підібрала сукню і ступила в море. На мене невпинно накочувалася прохолодна вода, на руках та обличчі осідав бриз, хотілося заходити глибше і глибше, але заважав дорогий та пишний одяг.

Не знаю, скільки я так простояла, та мене наздогнала реальність.

- Ти збираєшся втопитися? Чи вплав утекти на інший кінець світу? – Вітольд стояв позаду, схрестивши руки на грудях та кривлячись від вітру. – Усі вже збираються, скоро буде шторм.

Та я не ворухнулася. Як і він. Не знаю, чому принц теж зняв своє взуття та приєднався до мене.

- Що ти сказала Карлу?

- Перепрошую?

- Принц Млави після розмови з тобою зібрав свою делегацію та покинув наше шановане товариство. Він запевнив, що його королівство буде вірне підписаному договору, а на підтвердження цих слів принц вирушає з нами до столиці. Це буде перший візит представників Млави до Ільвіца, який перетне околиці Ловичів.

До нас підійшов хтось зі слуг та, низко уклонившись, мовив:

- Король і королева покинули берег, за ними поїхала принцеса Ірен разом зі Збігнєвом Вушсом. Ваша карета теж готова.

- Нехай, – Вітольд поглянув на хвилі. – Йдіть і накажіть кучеру чекати, скільки треба.

Слуга ще раз уклонився і залишив нас. Вітольд і далі морщився від вітру, що дужчав.

- Я не сказала принцу Рлуцькому нічого нового. А остаточно їх переконав той факт, що поруч із престолом Ільвіца є магія.

- Точніше, ти та твоя бабця? – насторожився кронпринц.

- Вони також чаклуни і просто відчувають собі подібних. Це їх, звісно, втішило. І, думаю, подорож до столиці – це ще одна перевірка, чи ви не переслідуєте людей з чаклунськими здібностями, – я поглянула на принца, який ошелешено все слухав. – Звісно, він не говорив усе це мені прямо, просто я зробила такі висновки.

- Ви відчуваєте одне одного?

- Чаровніци не відчувають, а от іннараси, подібно, так.

- Що він ще говорив?

- Що тепер у них більше довіри до королівства Ільвіц.

- І все? – принц не зводив з мене очей, наче чекаючи продовження.

- Усе.

- А ти й справді небезпечна. Одна розмова з потрібним союзником – і перемога, – він вийшов із моря, взяв своє взуття. – Поїхали, бо ще змокнемо.

Погода й справді псувалася: з моря сунула грозова хмара, що віщувала чималі опади. А де ж славетні теплі вечори півдня? Чи ми возимо з собою лише дощі?

***

- Леславо, ти – ледаще дівчисько, що не вартує й мідяка! – Мартіна, надзвичайно зла, із руками, впертими в боки, уже чекала на мене в кімнаті, у такт кожному слову махаючи жахливо зачіскою. – Що це означає, що ти вже не служниця? Що не підкоряєшся мені? Що тобі виплачують неймовірні гроші з казни? Ти цілком голову загубила?

- Це все кронпринц.

Повернувшись з моря, я не мала бажання сваритися з Мартіною. У мене сильно боліла голова, шлунок знову вимагав їжі, а настрій був препаскудним. Сівши на своє ліжко, я лише безпорадно дивилася на силует сварливої жінки.

- Ох, кронпринц? Якщо королева буде закривати на це очі, то я – ні.

Бабця підійшла ближче, схопила мене за плечі й, трусячи, кричала:

- Що ти бачила? Що тобі відкрилося у повню, даючи таку владу? Ти невдячна скотина!

- Досить! – не знаю, звідки у мене взялася така сила, але, як і тієї ночі, з тіткою, жінка просто відлетіла від мене. – Ви не будете розмовляти зі мною таким тоном! Самі привели мене до королеви, самі прив’язали до принца, от тепер і терпіть! Бо я не буду!

- Тебе виженуть з клану, й Селіна не допоможе!

- Не вплутуйте сюди бабусю!

- Тебе проклянуть, як твою паршиву матінку!

- То нехай! Під три чорти вас і ваші правила!

Я кулею вилетіла з кімнати, залишаючи бабцю в гніві саму. Байдуже, що вона робитиме зараз! Якщо королева сидить тихо, значить, Вітольд її переконав. Якщо він її переконав, бабця й весь клан мені не страшні.

Решту дня я ховалася в маленьких порожніх вежах, під тими чарівними шпилями, що так прикрашали замок Лович. Ні з ким не спілкувалася, просто спостерігала за грозою та подарованою птахою. Коли негода нарешті відступила, я відчинила клітку. Біле створіння дивилося на прочинений засув і не рухалося. Я постукала по дротах, і замість того щоб вилетіти, птиця відстрибнула від волі ще далі.

- Боїшся? Заганяєш себе ще глибше?

Я поставила клітку на маленьке підвіконня і відступила, ховаючись від помаранчевих променів вечірнього сонця. Минуло понад годину, й птаха нарешті перескочила на засув. Вона покрутила тендітною головою, наче прощаючись, і полетіла у відкриті для крил простори.

- Шкода, що в мене немає крил.

***

Увечері я зібрала торби, приготувала дорожній одяг, бо ж за традицією зранку вся молодь, під орудою Яна Сбровського та Вітольда Тарло, їде до столиці. Буде вся наша весела компанія: Ірен, Збігнєв, Агнешка та малознайома мені Беата Тошів. Я лише вранці дізнаюся, що до всіх згаданих додасться й Карл, принц Млави. Зранку весела компанія під охороною тридцяти кращих вершників короля вирушить до Б’ялих Веж.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.