Зміст
  • Epsilon Minus
  • Epsilon Minus

    Пробудження після довгого гіперсну — це наче повернення з мертвих. За давнім висловом, сон - це маленька смерть. А кріосон у барокамері, яка ще й ізольована хронополем, дуже подібний до великої маленької смерті. Коли настає час пробудження, кожен може відчути себе маленьким богом, який заново створює весь навколишній світ...

    Микола розплющив очі, звикаючи до тьмяного аварійного освітлення барокамери, та розім'яв скам'янілі м'язи після довгого сну. У ізольованій хронокамері час пливе вдесятеро повільніше. Для нього та його товаришів минуло довгих вісім років. А назовні пролетіли майже дев'яносто років. Ціле людське життя. Століття тому за допомогою імплантів та штучних органів людство навчилося продовжувати життя до ста п'ятдесяти років. Але це поки що досягнуто стелі можливостей людського організму. З сорока членів екіпажу система корабля розбудила лише вісім: капітана, двох помічників, штурмана, бортінженера, механіка, астрофізика та обчислювача. Поки вони прийдуть до тями, мине ще багато часу. У цей час корабель залишається вразливим. Поки командир не перебере керування на себе, ним продовжує керувати штучний інтелект...

    — Починаємо гальмування! — оголосив приємний жіночій голос. — Двигуни другого ряду зупинено. Переходимо на двигуни третього ряду. Насичення керівної рубки киснем завершено!

    Зореліт "Атрейдіс" розпочав гальмування. Одна п'ята від швидкості світла — це максимум, який може забезпечити найсучасніша техніка людства. Справа з Warp-двигуном, для побудови якого теоретичні засади сформулювало ще усередині 21 століття, не рухалася з мертвої точки. У теорії все ніби зрозуміло, а от на практиці все виявилося не так просто. У спробах викривити простір, використовуючи "хрональну лінзу", вдалося побудувати лише ізольоване хрональне поле, яке забезпечувало сповільнення швидкості плину часу у десять разів. Але це все, на що спромоглася земна наука. Далі — глухий кут. А людям так хотілося торкнутися зірок…

    Система Штучного інтелекту сама визначила момент, коли зупинити фотонні двигуни, та і вмикати іонні, які й здійснять гальмування зорельоту до міжпланетної швидкості. Маленький залізний астероїд, витягнутий у довжину наче сигара, десять кілометрів у довжину, та два кілометри у товщину, порожнистий усередині, був захоплений на орбіті Землі та перетворений на міжзоряний корабель. Тепер він наблизився до маленького жовтого сонця - Е-Псилон Індіанця, який належить до жовтих карликів спектрального класу Джі. Планетна система теж мало відрізняється від Сонячної Системи. Десять планет - п'ять планет земної групи, пояс астероїдів, шість планет - гігантів та пояс карликових планет. Ніби нічого надзвичайного...

    Микола виліз з барокамери, надягнув скафандр та рушив до керівної рубки.

    "Хто я? Треба пригадати. Мене звуть Микола Лукаш. Коли вилітав з Землі мені ледь виповнилося сорок років. Для Землі це вже поважний вік, а для Зовнішнього Космосу - лише зелена юність. Чому я тут?

    Він запізнився, бо решта чергового екіпажу зорельоту вже сиділи на своїх місцях. Микола намагався згадати кожного з них, вдивляючись у їхні обличчя. Кремезний чоловік у червоному скафандрі, з сивим волоссям та пишними вусами — Бен Міллер, командир корабля. Худорлявий та рудий — Райнер Ріхтер, механік. Брюнет з довгим носом та завитими вусами, Поль Борель — перший помічник. Лисий смаглявий чоловік з еспаньолкою - Хуан Солано, другий помічник. Низенький шатен з довгим кучерявим волоссям - Рікардо Тіранті, обчислювач. Високий смаглявий чоловік з довгими вусами — Пратап Сінгх, астрофізик. Кремезний блондин з борідкою — Ларс Бергман, штурман. Весь аварійний екіпаж.

    "Решта ще спатимуть. Поки ми не знайдемо відповідну планету, яку можна дослідити".

    Бен Міллер повернув голову, та привітався з Миколою.

    — Саме на вас, містер Лукаш, ми чекали. Айріс доповіла, що попри те, що фотонні двигуни вимкнено, та ввімкнено іонні двигуни, реакція анігіляції все одно триває. Вона не може визначити, чи є десь витік антиматерії з дюз. Тому, я прошу вас перевірити вручну стан дюз. Це ваш безпосередній обов'язок.

    — Хто така Айріс?

    — Голос Штучного інтелекту нашого корабля, — відповів капітан з усмішкою. — Як це ви забули?

    — Я вас зрозумів, капітане, — відповів Микола. — Я все перевірю власноруч, та доповім про ситуацію.

    — Ні, стривайте. Райнер Ріхтер, наш механік, мусить йти з вами, бо в вас є не всі коди доступу. Підете удвох!

    Микола вийшов з рубки у супроводі механіка. Звідти вони попрямували до технічного відсіку.

    — Райнере, чи буває таке, щоб система не могла виявити витік палива у двигуні?

    — Це виключено, — відповів Райнер. — Там стоять надчутливі датчики. Вони здатні виявити витік палива на мікрограми. Але що стосується сховища… Можливий варіант, що там могли відмовити датчики чи допоміжний комп'ютер…

    — Тобто, теоретично помилка квантового комп'ютера теж не виключена?

    — Ніщо не може бути виключеним на всі сто відсотків, — посміхнувся Райнер. — Навіть зустріч із динозавром є ймовірною на тисячну відсотка.

    Вони попрямували до шлюзу.

    — У технічному відділенні підвищена радіація, — сказав Райнер. — Нам доведеться одягнути важкі скафандри підвищеного захисту.

    — Шкода, що поки ми будемо копатися в нутрощах корабля, ми пропустимо найцікавіше видовище!

    — Яке саме? — здивувався Райнер.

    — Входження у систему нового сонця, звісно, — сказав Микола.

    — Мене вже давно не хвилює вся ця зоряна романтика, — зізнався Райнер. — Я просто роблю сумлінно свою роботу.

    Технічний відсік зустрів їх урочистою тишею та безмежним спокоєм.

    — Якби моя воля, я сидів би тут вічно! — вигукнув Райнер. — Це єдина кімната, де я почуваюся спокійно та затишно.

    — Мабуть, ти техно-маніяк?

    — Та ні, просто не люблю коли навколо мене люди. Це заважає мені працювати. Та відпочивати.

    Микола та Райнер вдяглися у важкі скафандри та попрямували до відсіку із двигуном.

    — Ніби все добре, — сказав Райнер, продивляючись дані. — Датчики не показують витоку антиматерії.

    — Боюся, що нам доведеться спуститися до дюз, та перевірити там… — сказав Микола. — Якщо датчики вийшли з ладу, то вони нас обманюють. Ми можемо довіряти лише тим приладам, в надійності яких ми можемо переконатися самі безпосередньо.

    — Я не хочу ризикувати життям! Тим більше ми ще гальмуємо! Дуже великий шанс того, що нас унесе далеко від корабля. Я би порадив спочатку відправити робота.

    — Гаразд, хай буде так. Готуй робота та відправляй.

    Робота споряджали понад годину. Райнер прискіпливо перевірив усе: налаштування, прилади, датчики, заряд акумуляторів, та лише тоді погодився випустити робота через шлюз.

    Микола та Райнер усілися перед монітором. На фоні вугільно-чорного неба повільно пливли зірки. Одна з них повільно, але помітно зростала у розмірах. Хотілося посміхнутися, вистрибнути крізь стіни та полетіти назустріч Сонечку - такому яскравому та рідному. Миколі довелося нагадувати собі, що це інше сонце, інша зірка, нехай й дуже схожа на наше Сонце.

    Робот сповістив, що розріджена антиматерія у вигляді потоку антипротонів є присутньою поза бортом. А потім, коли йому наказали зібрати зразки та прямувати до шлюзу, сталося непередбачене: робот сповістив, що втрачає захисний шар. А потім він весь засвітився по краях, наче металева статуя, яка підсвічується у нічному місті. Ще хвилина, робот засвітився всіма кольорами веселки та спалахнув. Світло засліплювало навіть крізь фільтри та здавалося яскравішим за сонце. Залишився лише сяючий силует. А потім він розсипався на мільйони дрібних іскор, що розлетілися у різні сторони.

    — Це анігіляція! — вигукнув Микола. — Витоку ніби нема, але під дюзами є розріджений газ з антиматерії. Вистачило невеликого потоку античастинок, щоб наш робот розсипався…

    — А якби ми туди полізли? — єхидно спитав Райнер.

    — З нами би сталося те ж саме. Мабуть. ми би стали янголами. Вони теж складаються лише зі світла…

    Спантеличені, бортінженер та механік повернулися до командної рубки.

    Капітан Міллер зустрів їх мовчки, насторожено та схвильовано.

    — Ми перевірили усі прилади у відсіку з двигунами, — доповів Микола. — Всі прилади та датчики у нормі. Вони показали, що витоку антиматерії нема. Але у зоні дії реактивної суміші присутній розріджений газ у формі антипротонів. Робот, якого ми надіслали через шлюз перевірити стан дюз анігілював через півгодини від початку роботи. Такі справи…

    — Відсік з паливом ви теж перевірили? — спитав Борель.

    — Звісно, — відповів Райнер. — Прилади у нормі. Витоку не виявлено. Проте, антиматерія оточує корабель з усіх боків. Нас захищає лише захисне силове поле. Інакше би газ, що складається з антиводню, вже пошкодив би обшивку корабля.

    — Це в нас поки що не горить, — сказав капітан Міллер. — Хай там як, я розцінюю цю небезпеку як нижчий ступінь. Йдіть відпочивайте. За три дні ми досягнемо зони планет земної групи, й там зможемо розпочати дослідження. Якщо у якоїсь з тих п'яти кам'янистих планет є супутник, там ми зможемо поповнити запаси палива на зворотний шлях.

    ***

    Три дні минули швидко. Микола сидів з Райнером у технічній рубці, й звідти милувався краєвидами планет чужої системи. А милуватися було чим: величезна планета у два рази більша за Юпітер, дві зеленуваті планети з чотирма щільними кільцями, схожі на Сатурн, та ще три великі планети, схожі на Уран. А далі, за поясом астероїдів, пливли одразу три інші Землі: червона, блакитна та зелена. Усі із двома супутниками, у два рази меншими за Місяць. Микола аж затамував подих від такого видовища. Три планети з густою атмосферою, де може бути вода у рідкому стані, придатні для колонізації!

    Їх викликали до Центральної Рубки. Астрофізик Пратап Сінгх зустрів їх біля входу. Він виглядав розгубленим:

    — Вчора, коли ми проходили пояс астероїдів, прилади зафіксували зростання концентрації антипротонів. Але, коли ми вийшли за межі поясу, концентрація знову впала до попередньої. В мене нема цьому пояснення.

    — Хай там як, відкладемо вирішення цієї загадки на потім, — сказав капітан. — Ми наблизилися до головної мети нашої місії. Ми заходимо на орбіту Епсілон Індіанця Два, планети земного типу, яка розташована усередині зони життя. Дивиться: ми випустили зонд…

    — Зонд входить у верхні шари атмосфери! — повідомила металевим голосом Айріс.

    І тут сталося неочікуване: спочатку зонд спалахнув по краях, а потім весь засяяв всіма кольорами веселки, ніби маленьке сонце, і розсипався на мільйони іскор.

    — Анігіляція! — кілька людей вигукнули одночасно.

    Капітан сидів із кам'яним обличчям.

    — Спускайте ще зонд. Якщо це повториться…

    Ніхто не сперечався. Новий зонд було відправлено з орбітального модуля. І цей зонд теж спалахнув, ледь ввійшов у верхні шари атмосфери…

    — В мене нема пояснення тому. що я бачу, — сказав капітан Міллер, та осів у крісло.

    — В мене є гіпотеза, яка все пояснює, — сказав Протап Сінгх.

    — Я уважно слухаю! — сказав Капітан.

    — Три події поспіль — це вже не збіг. Це — закономірність. Пояснення цьому одне — вся ця система складається з антиматерії!

    — Хіба це можливо? — Капітан Міллер вскочив з крісла.

    — Була така теорія ще на початку минулого століття, — сказав Сінгх. — Вона вважалася маргінальною. Що можна спіральна галактика складається з матерії та антиматерії у пропорції шість на чотири.

    — Навіщо нам теорія, яку було відкинуто науковим товариством? — вигукнув Борель.

    — А що робити, якщо цю теорію підтверджують факти! — посміхнувся Сінгх. — Якщо факти спростовують теорію, то треба викидати теорію, а не факти!

    — Припустимо, що це правда. Що нам робити? — капітан був у відчаї.

    — Гадаю, що повертатися, та сповістити людство про наше відкриття. — сказав Сінгх. — Та попередити людство про те, що майже половина Галактики є непридатною, та навіть смертельно небезпечною для людства.

    — Мусимо повертатися та попередити. Гадаю, не треба будити решту екіпажу. Як ми можемо сповістити їх, що їхня участь у цій експедиції була марною…

    — Ніщо не марно, — заперечив Сінгх. — Негативний результат це теж результат. Ми повернемося не з пустими руками.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.