Солодка Помста

Жила на світі дівчинка Аніела. Ім’я її означало «янгол». Маленька і справді виглядала мов янголя: блакитні очі, бліда шкіра, світле волоссячко. Росла на радість батькам, була щирою, усміхненою і доброю. Жодна тваринка, що потребувала допомоги не залишалась без уваги Аніели. Від пташеня й до оленяти – всі потрапляли до її дому, а коли рани загоювались – повертались до лісу. Дівчинка ставала дорослішою й відкривала в собі ще більше і більше здібностей цілительки. В підлітковому віці вона вже могла власноруч загоїти найжахливіші рани. Здавалось, сам Всевишній подарував народу янгола в людській подобі, готового жертвувати собою заради інших. Тішилися люди й шанували дівчину до однієї ночі.

В ту жахливу місячну ніч прогулювалась Аніела околицями. Вздовж лісу йшла стежиною, що вела до Місця Сили дівчини. Велике дерево посеред галявини закривало її від можливих зайвих очей. Навіщо це? Бо саме тут щоночі вона зустрічалась з хлопцем, що був для неї розрадою. Аніела зцілювала людей ціною власного здоров’я і була рада допомогти їм, але щасливою янгол була лише з цим хлопцем. Чому вони зустрічались таємно? Бо батьки дівчини забороняли їй це. Казали, що янголу небезпечно довіряти стороннім, що будь-хто може забажати володіти її даром в корисливих цілях. Дівчина прислухалась до батьківського застереження довгий час, поки не знайшла пораненого молодика біля Місця Сили. Останнім, що він мовив перед тим як знепритомнів, було прохання не видавати його. Тож дівчина щоночі приходила довідатись до хлопця в хижці на галявині. Вона піклувалась про хворого, а той був для неї гарним співбесідником. І все було би добре, якби між ними не спалахнули почуття. Аніела закохалась в хлопця і навіть після його одужання вони зустрічались в тому ж місці де вона його знайшла. Та не добрими були його наміри. Хлопець той виявися розбалуваним королівським синочком, що прагнув влади. Він і знайшов найкоротший шлях – вбити янгола і використовувати сили для своєї вигоди. Тієї трагічної ночі він підсипав отруту в шоколад дівчини.

Та перед смертю до Аніели прийшов Зрада. Він запропонував їй позбутись болю, що вона відчувала: і фізичного, і морального. Щоб вгамувати душевний біль він запропонував їй помститись, а біль у тілі зникне одразу ж як вона скаже «так». Не думаючи вона погодилась, але не знала що і їй доведеться стати богинею емоцій, як сам Зрада. Тепер її кликали Помстою і в знак своєї вдячності за спасіння, вона завжди ходить поруч зі Зрадою і допомагає йому. Приходить до кожного та кожної хто зазнав страждань він рук інших. А через її, тепер темну, душу люди її і цураються, хоча часто просять допомоги.

Часто можна почути як люди кажуть, що помста – солодка. Це тому, що Помсту отруїли солодким шоколадом.