Пролог.

В двері постукали. Яга невдоволено пробурчала якесь прокляття, але піднялась. Вночі баба Яга виглядала по-справжньому старою. Це днем вона, наче та фото-модель з журналів, світловолоса, з голубими очима, струнка, з пишним бюстом. Але ніч вертала все на свої місця. На спині з'являвся бісовий горб, котрий вона ненавиділа.

- Двері, відчинись! — наказала вона.

Нічого не сталось. Стара ляснула себе по чолу. Знов забула.

- Хатинка-хатинка відчини двері.

Цього разу спрацювало і двері розкішного котеджу: «На чотирьох ніжках» відчинились.

- Чого приперся? — невдоволено буркнула стара.

В темряві гостя не було видно.

- Де воно? — громовим голосом запитав він.

- А я звідки знаю? — сон, як рукою зігнало.

- Знаєш. Ти мала отримати пакунок!

Ягу продерло до кісток. Гість викликав в неї страх. Вона нікого так не боялась.

- Т-там… — старі пальці, тремтіли, але показали напрям вглиб кімнати.

- Чудово! — Задоволено сказав гість. — Давно я на це чекав.

- Ти приречеш всіх нас... — Жалібно проскавуліла Яга.

- Нас? Ти мені винна, забула?! Цілих п’ятсот років я сидів за нас обох і того блідого недоумка. А тепер віддай мені пакунок і принеси моє лице...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.