Кульбаба та любов

Якось чула я, про те що люди вірять в любов?

А що це «Любов»?

Чи можна вірити в те що насправді не існує?

Для когось любов це просто хімічне явище яке не можна зупинити та відтворити.

Але чи правда це?

Так в якомусь світі любов можна описати як набір безглуздого коду в якому зашифроване твоє тіло. Воно буде відтворювати всі дії по черзі та не зупиниться доки реакція не закінчиться.

Занадто важко сприйняти це не розуміючи, вірно?

Я вважають що це не так.

Чи може простий код відтворити те саме легке почуття що з’являється в твоєму серце за однієї лише думки про людину, чи навпаки найтяжкіший вантаж що не спаде до кінця твоїх днів.

Постійні настирливі думки, нервові зриви, та багато змін та спонтанних рішень.

Чи може все це сприйняти одноразовий код?

А чи можуть бути в любові помічники?

Хтось може думати що наставник любові це вітерець. Він легенько не квапливо проноситься по твоєму тілу, один, два чи мільйони разів викликає мурашки по тілу. Ніжно здуває плівку самотньості з твого серця та відтворює любов.

Мені це нагадує маленьку кульбабу насіння якої розлітаються не одразу.

Я гадаю що всі бачили ще не розквітлу кульбабу, так вона привертає увагу, але це не все що потрібно щоб з‘явилася справжня любов.

Спочатку їй потрібно розквітнути, та показати всю свою справжню красу,

Всі її насіння вітерець також збирає не одразу, йому доведеться декілька раз повернутися щоб забрати їх та відкрити її не захищене серце.

Чи може це янголи-Купідони яких так часто відтворюють у романтичних творах.

Але з іншого боку, це ж не важливо яка різниця?

Кожна людина в праві сама обирати що це любов, і чи варта вона всіх страхів та складностей на шляху до кращого життя або розчарування.

Але щоб ви знали:

Всюди де ви бачите кінець, я бачу новий початок!