Фолкхартська нечисть

– Засідання Фолкхартської нечисті оголошується відкритим! – бородатий домовик постукав іграшковою дерев’яною кувалдочкою по стільцеві. Дід був найстарший з місцевих духів і завжди виступав головою зборів.

Та на цей раз чомусь ніхто не радів цьому збіговиську. З минулих великих зборів пройшла пара тисяч років. Для нечистих створінь час – дрібниця, тому збиралися рідко. В основному хвалилися витівками та шкодами, а потім вирушали на спільний бешкет, під ранок розбігаючись до наступних зборів.

Та в цей раз все виявилося інакше. На домовика втупилося з десяток пар підбитих очей. В його бік вказували поламані, або просто забинтовані руки та щупальці. І все це увінчували дуже кислі обличчя, морди та пащі.

– Нас більше ніхто не боїться! – заревіло волохате дещо з перших рядів.

– Вони знущаються з нас! – хором видала сімейка водяників з міського фонтану, – Нам варто змінювати назву, людиськи висушили фонтан, гноми зливають в нього прокисле пиво зі своїх шинків, а ельфи забили всі міські водогони своїм довгим волоссям. Ми не можемо сходити до родичів в гості по трубах.

– Містяни плюють нам в слід, – зчинився галас і крик, від якого вже не сховатися.

– ТИХО! – верещав головний домовик.

Шум по-троху стихав, та все ще чулися поодинокі зойки та бідкання.

І справді, з часів останніх зборів багато змінилося. Найголовніша зміна – розумні істоти їх більше не боялися. Виття домовиків замінили гучні вибухи, що вчиняли алхіміки. Водяники вже не могли нікого втопити, бо і людям, і іншим расам ніколи підходити до води. В шинку більше розваг, ніж на річці. Хвороби, які накладали Пропасники, лікувалися навіть простими амулетами, про професійних лікарів і говорити немає чого. А скільки їхніх родичів померло від випадкових експериментів магів і не злічиш. Тож справи в нечисті зараз йшли кепсько.

– Добре, пропоную рішення, – обличчя головного домовика змарніло від однієї думки про те, що він зібрався запропонувати.

– Що, що? – чулося з кожного куточку горища.

– Ми підемо жити в люди, – він зробив павзу, – Досить ховатися і капостити по кутках. Варто змиритися і жити нормальним життям. Звичайно, не вся нечисть заслуговує на щастя, та нам варто спробувати.

Зчинився ґвалт. Рішення звучало так само обурливо, як і революційно. Але за кілька хвилин, розквасивши декілька морд, побивши меблі, та зваживши всі за та проти, більшість погодилася.

Часи дійсно змінилися. Разом з лякливістю всі народи втратили упередженість. Нормально сприймалися всі, хто хоч трохи мав ознаки інтелекту. Тож зустріти п’яну гаргуйлю на вулицях Фолкхарту, шо обговорювала з феєю останні новини, вже не було рідкістю. Тому вся нечиста, що зібралася з міських закутків та околиць, вирішила спробувати.

Десь з тих пір і по сьогодні, в минулому всіляка погань, а тепер порядні та горді жителі Фолкхарту, розбрелися в пошуках власного місця. Усі вдало вписалися, варто зазначити, забувши про колишні бешкети.

Але якщо наступного разу, в стінах таверни вас будуть погано обслуговувати, або, не приведи боги, плюнуть в їжу, згадайте цю історію. Можливо, якийсь лиховісний дух, знайшов своє покликання і випадково вилізли на зовні старі звички? А може й ні, люди, знаєте, теж не ідеальні…