Чорноводський заповідник

Колись там простягалася росія – величезна жорстока імперія, столицею якої була москва, що в перекладі з древньої мови означає ''чорна вода''. Зажадав останній її правитель світового панування. Наробила тоді та країна багато лиха не лише народам сусідніх держав, але й сплюндрувала та забруднила водойми, спалила ліси та знищила майже все живе всюди, куди могло дістатися дике плем'я орків, що її населяло.

Вирішили тоді русалки покарати росіян і втопили москву в підземному морі. Кров лютих загарбників зробила водойму, до якої ніколи не торкалося світло, проклятою і русалки в чорних водах підземелля обернулися на москвиць. Їхні величезні гострі зуби з легкістю дробили людські кістки. Довгі пазурі, мов кинджали, вправно патрали здобич. А на хвостових плавцях русалок виросли шипи, здатні нахромити людину, наче велетенська виделка. Спраглі до крові росіян, голодні москвиці причаїлися в річках, морях та озерах країни, яку після знищення столиці поглинув хаос.

Коли росіяни, що вижили, нарешті наближалися до водойми, то москвиці роздирали їх на шматки. Інші орки дивилися, як від їхніх одноплемінників лишався тільки багрянець розмитий хвилями, але все одно прямували слідом, коли хотіли пити, випрати одяг або збиралися поцупити щось цінне з речей попередніх жертв. Так жорстокий народ канув у небуття, а на тій території виник Чорноводський заповідник.

Ця місцевість і досі вважається проклятою. Рідкісні мандрівники, що наважуються порушити спокій тамтешньої дикої природи, остерігаються наближатися до річок та озер після того, як згасає останній промінь сонця.

У тиху безвітряну ніч чорна вода там сяє лускою зірок і брижиться нерівномірними хвилями. У раптових сплесках звучать останні відлуння зниклої імперії зла, а місяць торкається хижим полиском темної постаті, що з тихим хлюпотінням наближається до берега.