Пісня для русалок

"...Ой тут на кручі, серед води... Ми просимо в неба ти нас захисти.

Вірим ми у тебе, і не боїмось, добре під небом — краще на землі.

Любим всю земельку, кожне деревце, ми благаєм любо не забудь ти це.

Ми благаєм любо не забудь ти це. Всі дерева браття, а всі квіти– сестри.

Щастя ми тут маєм не непотрібно інше,щастя ми тут маєм не потрібно інше."

Вже третя пісня пролунала над озером. Вона ніби пестила дно маленького човна. Дівчата співа. Молоді діви виконували щорічний обряд по відлякуванні нечистих.

Люди були схилені вірити, що в цьому озері живуть злі русалки та всі зникнення людей завжди приписували ним. За легендою лише один юнак зміг врятуватися і розповів всім про неймовірно прекрасних дівиць.

Вітер розвіював сукні і волосся змушуючи,щурити очі. Лише наймолодша дівчина, що брала участь в обряді в перше,посміхалася. Малу боялися в селі через волосся. Всі говорили, що в русалок воно було саме таке:

"Сіре як попіл,

як небо грозливе,

як смертельний сокіл

і життя не щасливе."

Не було такого волосся ні в матері, ні в батька, ні брати не мали. Та все ж не до кінця зрозуміло чому так вважали. Ніхто русалок вже і років сто не бачив, чи ні?

Діви знову заспівали свою пісню. Вони затамували подих коли опинилися в середині поверхні озера. Старша, що гребла окликнула інших і ті знову заспівали.

— Ми не ваші діви,щастя точно є. Життя в полі миле, тут же не моє.

Не люблю я воду, зорі не мої. Не прошу ні вроду, ні золота гори.

Я прошу залиш нас, ми лише свої. — Звук "ї" тягнувся особливо сильно. — Верби наші сестри, кручі - матері.

Сонце не лише небесне — тепло душі.»

З під води під звуки дівочих голосів пролунали інші. Хриплі, тяжкі, та такі солодкі, особливі для кожного.

— Спускайся до нас. Ми не образимо тебе. — Тягнулися голоси в унісон.

Дівчата в човні заспівали ще дужче. Всі. Майже всі. Мала,попіл-волосся дівчина мовчала.

— Ми не образимо тебе... Будеш тут як своя, як наша.

Мала діва продовжувала вагатись дивлячись в співчутливі обличчя подруг. Співчуття якого вони не розуміють. Жалість.

Дівчина скинула вінок-оберіг з голови і кинулася у воду.