Злий геній в рожевому

Під ногами несамовито й невпинно рипів сніг.

Клята зима. Клятий Офіс. Клята Катя Демченко, яка замість того, щоб сидіти вдома, себто грітись біля каміну, попхалась до хвойного лісу, розташованого неподалік.

Ага, для неї неподалік, а мені через все місто їхати. Цікаво, Офіс компенсує затрати на дорогу й каву? Без кави тут явно не обійтись. З корицею чи перчиком. М-м-м.

Я навіть очі примружив, уявивши як гарячий напій пощипує й стікає горлом. Емоції людей на фоні цього божественного смаку відчувались тьмяними.

— Бляха на муху, — так захопився думками, що не помітив, як ступив у калюжу.

На якусь мить взуття стало ілюзорним, вода витекла на землю. Порядок.

Окуляри від різких рухів з'їхали на ніс. Довелось почепити їх назад, — для солідності.

Невдовзі, мені вдалось вийти на галявину, де потупивши очі блукала загублена дівчина.

Ходить собі, туди-сюди, точно привид. Так-с, що в нас по завданню. Занурив руку в кишеню рожевого пальто.

Задиристий почерк одного з геніїв мовив:

«Не дозволити дівчині скоїти самогубство.»

Фі, аж нецікаво якось. Від розчарування зім'яв та жбурнув папірець десь за дерево. Пригадую, як на минулому тижні вмовляв офіціантку гепнути металевою тарілкою по надутому его відвідувача. Ото вистава була. А тут...

— Доброго дня, леді!

Катя Демченко аж підстрибнула на місці, розвернулась й про всяк випадок відступила на кілька кроків.

— Ви-и х-хто? — чи то від холоду чи то від страху пролунало тремтяче й хрипло. Певно і те, і інше мало місце.

— Хороше питання! — від радості аж пальцем ткнув й підморгнув. — Я — твій злий геній на сьогодні.

Карі, але порожні очі на мить засвітилися цікавістю. Катя навіть насмілилась запитати:

— Це як?

— Ну, от ти хочеш померти, а я маю відмовити тебе це робити, — поглянув на наручний годинник, прикинув час і додав: — От хоча б ще 6 годинок, щоб мені зарахували це завдання. То як?

— Звідки ви... Хто ви?

Розмова обіцяє бути довгою. Вдих-видих.

— Кажу ж, злий геній. Робота в мене така — ламати плани людей, — кинувся шукати в сумці термос з кавою, щоб вручити в захололі пальці Каті. — Раніше був закріплений за одним хлопцем, веселий малий, але от вирішив в компанію податись, різноманіття захотілось. Ти моє третє завдання на стажуванні.

Здається, дівчина мені не сильно вірила. Ще й пальто моє таким виразним поглядом обдарувала, а воно між іншим кашемірове!

З іншого боку втрачати їй було нічого і вона вирішила підіграти.

— Тобто, якщо я сьогодні помру ти не виконаєш свою місію? Але якщо я помру завтра, то це вже не матиме значення?

Задумався, погляд зачепився за чергову зграю птахів, що відлітала у вирій.

— Скажімо я злий геній твоєї свідомості. Твоя підсвідомість вже підштовхнула тебе до певного вибору. Зупиню тебе сьогодні, а завтра ти все одно захочеш втопитись, але, найголовніше, ефект доміно почне працювати.

Дівчина трусонула головою, від чого каштанові кучері розсипались по спині.

— Щось я зовсім заплуталась... То якщо я не скою самогубство це буде помилкою чи навпаки?

Все, пастка закрилася. Непомітно обхопив Катю за плечі й повів на вихід з лісу, примовляючи:

— А це вже ти маєш сама здогадатись. Я ж і так право честі розповів забагато. Ледь не душу відкрив — про таку таємну організацію розповів! Ще й кавою поділився. Знай, кава це найкраще, що вигадали люди!

Я провів дівчину додому. Добре, що йти недалеко, а то кава скінчилась, а ще самому до офісу добиратись, жах. Але! Тепер мене точно офіційно приймуть на посаду. Я стану найкращим Злим генієм, яких коли-небудь знала Земля.

Як я ці їхні завдання, як тузік грєлку!

Летів доповідати про результат точно на крилах чи то заряді енергії й рожевий плащ героя тріпотів за моєю спиною, мов доріжка переможця.

— Руслане Дмитровичу, я все зробив! — заволав з порогу, ледь стримуючи рівновагу.

Злий геній, як ще його кликали — Дракон, блискавки метав. Ой-йой, що ж трапилось?

— Дурнику, а-ну йди сюди. Степан недобитий, стажер нещасний, ти ж нас всіх погубив!

Руслан Дмитрович розвернув до мене екран ноутбука, де жива-здорова стояла Демченко Катя, ведучи репортаж:

— Нарешті нам вдалось довести існування Злих геніїв, — впевнений погляд, крива усмішка, де ж та невпевнена дівчина з лісу поділась? — Попередньо ви мали можливість прослухати записану мною розмову з представником даної секти. Як ви вже могли почути: наші помилки для них це шлях до шедевру, але чи наші помилки це взагалі? Якщо такі нашіптувачі по всьому світу руйнують ваші плани. Час задуматись, хто владарює над нашою свідомістю? Чи готові ви позбутись цих радників? З вами була Катерина Демченко, не перемикайтась — далі буде.

Я почухав потилицю. Що ж, не треба було відмовляти її від самогубства.

— Але ж є й хороші новини. Я виконав завдання, а у суспільстві нас підвищили — від тарганів в голові до цілої секти!

Дракон зі мною був явно не згодний, навіть оболонку почав втрачати — став весь сірий, розмитий.

— Запис це звісно жахливо, але що жахливіше — схоже серед нас завівся пацюк. Служба безпеки не мала допустити даної зустрічі. Розпочинається полювання злого генія на злого генія!