Чарівний жучок

Споконвіку в королівстві Зессель ходили міфи і легенди про дівчину зі світлою головою, що мала визволити людей з лап короля-тирана. Ніхто не знає напевне, звідки саме з’явилося це пророцтво, яке казало: «І прийде зі світлом нового дня та, що принесе з собою порятунок. Поляже король за лічені секунди і ходитимуть люди по його кістках, і прославлятимуть нову королеву Зесселя, котра буде їм і правителем справедливим і другом вірним».

Славився король своєю жагою до грошей, страшною злобою і кам’яним серцем. Було в нього три дочки: Анісія, Кора і Варвара. Анісія- старша донька, була розумною і начитаною; Кора- середня, була відважна і добра; Варвара- молодша, була жвава і чуйна. Мати їхня померла, коли молодшій було лише три рочки. Королева страждала лихоманкою і впродовж довгої весни покинули сили її тіло. Вся королівська родина мала світле волосся й блакитні очі. Тому коли народилася Кора, король відразу ж незлюбив доньку, адже вона була єдина з чорним, як смола волоссям і карими очима. Різні чутки ходили по королівству, наче королева принесла королю дитину від конюха, що було насправді безглуздо. Казали, наче Кора- то прокляття роду королівського, за всі їх гріхи. Хтось мовив навіть, що вона- дитина самого диявола.

Завжди почувалася Кора зайвою і в цій родині і в усьому світі. Батько ніколи і слова доброго їй не сказав, ніколи він не показував свою любов до неї, бо не було любові в його гнилій душі. Лише до молодшої Варвари король плекав неабияку ніжність, сильну прив’язаність. Молодша донька завжди отримувала все найкраще, всього більше. Та Кора любила своїх сестер, вона не ображалася бо знала, що немає в тому їх вини.

Теплим вечором сиділа Кора біля вікна й спостерігала за лісом, що розкинувся на горах королівства. Та ба, на підвіконня сів крихітний світляк. Всміхнулася дівчина до створіння й простягнула йому свого пальчика. Жучок сів на її ніготь і раптом вона побачила. Прийшло до неї видіння, де дівчина сидить на троні, поруч сестри і люди. Люди, жителі королівства посміхаються й тягнуть руки…до неї, вони тягнуться до Кори. Дівчина кліпнула раз, другий, подивилася на світляка, що й досі повзав на її пальці. То, невже це вона?- Дівчина, що має врятувати Зессель. І всім своїм серцем і душею Кора зрозуміла, що має зробити все, аби ті люди, що простягали до неї руки були в безпеці і мали спокій. Так чи інакше, а як бути з батьком? Він навіть слухати її не буде. Та… ні, ні. Не може ж вона скривдити власного батька, короля цих місцин. Довго вона мучилася з цим. Пройшов не один день й не один тиждень, коли вона все ж прийняла рішення.

Одного ранку прийшла вона до короля в тронну залу й поки не зникла її сміливість одразу ж мовила:

- Тату! Так не можна! Люди твого королівства страждають! Багатьом не має що їсти, вони ледь-ледь живуть, з останніх сил!

Довго король мовчав, дивився він на свою доньку порожнім, затьмареним поглядом.

- Кора! Яке маєш право, ти, пхати носа до мої справ? Я- король! Я краще знаю і розумію, що потрібно моїм людям! Ти- лише мале дівчисько, середня дитина, ніщо!

Серце Кори пропустило гучний удар, наче відбиваючись від мармурових стін зали. Пекучі сльози скотилися по щоках. Подумалося їй, яку величезну помилку вона зробила, коли посміла хоч сподіватися….король дивився на неї, наче питаючи: «Чому саме ти?». Коли остання впевненість покинула дівчину, вона вже збиралася йти геть, то відчула чийсь дотик на зап’ястку. Повернувши голову, побачила Кора її. Як же давно вона не бачила маму, як вона за нею сумує. Мати всміхнулася до дівчини й потиснула її руку. Король встав зі свого трону, він стояв, відкривав й закривав рота, немов йому відняло мову. Королева подивилася на короля таким поглядом, від якого волосся встало дибки. Аж раптом, не очікувано для всіх король зойкнув, вхопився за серце. Щось зламалося всередині нього. Жорстоке серце тріснуло, й не зміг витримати того король.

Через стільки років здійснилося пророцтво. Прийшла до влади Кора- донька безжалісного короля, дівчина зі світлою головою й ясним розумом. І стала вона спасінням для Зесселя, слугувала вона своєму народу вірою й правдою. Стала вона для людей правителем справедливим і другом вірним. І досі ходять розмови в королівстві, що світляк чарівний і привид королеви- не збіг. Душа королеви наче й була тим жучком, що показав Корі її долю. Але того вже ніхто не дізнається.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Ярина Мартин
25.02.2023 02:19
До частини "Чарівний жучок"
Більше схоже на казку, а не міф. Трішки причесати не завадить, і хотілося б більше розкрити персонажів, хоча це вже не мініатюра, мабуть, буде)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • --
    13.02.2023 22:30
    До частини "Чарівний жучок"
    Спойлер!
    Любий автор чи авторка! Дякую вам за оздоровлення мого організму сміхом. Sessel (читається зессель) німецькою означає «крісло». Може, то звісно такий творчий задум у вас — Королівство Крісло?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше