Хай йому грець.

2022 рік. Львів.

Одної ночі, трохи часу пройшло після тривоги, благо нічого не прилетіло - це значить ракети не вбили цивільних людей, не пошкодили інфраструктуру та будинки. Я майже заснула, спали ми на дивані втрьох я Настуня  та наш пес Діджей. І ось мене як током шарахнуло ... згадала... щось далеке, сокровенне і трохи лячне...

Вона ще маленька, може боса, бо тоді так звично було, але охайна, відчайдушна і з лагідною посмішкою. Бігає селом, чи може тільки но вибігла з хати. Вбрання не вимальовується в пам’яті, може про нього ніхто і не згадував, але точно знаю, що на голівці була одягнена новенька косиночка, така чепурна, яскрава і червона. Дуже вона личила цьому маленькому позитивчику. 

Їй було близько 10 років. Дитина...

Не пам’ятаю як саме це сталось, але знаю що вони не очікували на Бабушку, ще й в червоній косинці (тоді це була ніби червона тряпка для бика). Вони наставили на Неї автомати. В селі вже були німці.

Кожного разу, як чула цю історію дуже боялась за Неї. Запитувала себе, а що як  німець вистрелив би ?! Чи дітей не вбивають..? 

Багато думок було тоді в моїй малій голові. Насправді, ми дуже часто  розпитували Бабушку і Дедушку про війну, бо вони саме ті люди які жили в воєнні часи та все бачили на власні очі. Ще з дитинства я не дуже довіряла історії,яку висвітлює телебачення, газети, вчать в школі... бо мабуть підсвідомо розуміла що є певні технології щоб все виглядало як треба.

Cон сьогодні пропав, переляк зявився на обліччі, трохи свербить шкіра, дихати важко. Мене наче луснуло щось по лобі, і свідомість ніби закричала на мене, - Їй було  близько 10 років, коли була війна! Це майже як моїй Насті сьогодні. І сьогодні знову війна. 

То була  війна 2 світова, перемогу в якій ми так відчайдушно святкували кожного року в школі! Але сьогодні  дежавю - моя Настя як і моя Бабушка колись, також здригається від звуків війни. Так, Я знала, читала, іноді може неуважно, про те що все повторяється, про спіралі історії але ж серце холоне коли це проживаєш - якась ніби химера коїться типу моя Настя то  моя Бабушка маленька... Все по колу! 

Дитина спить поряд, а я спостерігаю щоб не було сирен та намагаюся виписати все що моя память викарбовую.

Хай йому грець -махає Бабушка рукою та ніжно посміхається, і від того стає так тепло, затишно та надійно.  

Земля -  наша та Перемога буде наша! А у всьому іншому, - Хай йому грець!