Човен

Човен

Ну, де ж вона, моя Зая?... Тільки була тут». Дівчинка блискавкою металася по дому в пошуках улюбленої ляльки під безперервний сигнал тривоги. Мама вже стояла на порозі, оглядаючи їхнє житло, яке виглядало розореним гніздом. І тут, і там валялися речі, якісь уривки паперу, один черевик осиротіло визирав з-під ліжка, на столі – посуд, що залишився після сніданку. Тривожний сигнал молотом вистукує по кожній клітині тіла. Треба швидше встигнути до укриття, на ходу перебираючи в умі, що забули взяти. Як минулого разу, коли забули їжу, то ж довелося просидіти під землею цілих шість годин на печиві та яблуках, якими їх пригостили сусіди.

«Ліля, скоріше, доню. Нам треба вже йти, - умовляла жінка дівчинку років семи, яка не припиняла пошуків ляльки. «Мам, ну не можу я Заю одну кинути», - благаюче подивилася дочка на маму величезними карими очима і схлипнула. - Ти ж мене не кинеш, ось і я її не можу». Дівчинка дуже любила Заю, адже лялька – це єдиний вцілілий подарунок батька, який загинув на війні. Війні, що триває вже, здається, цілу вічність. «Вся в Андрія, уперта, - промайнуло в голові жінки. У свої неповні сорок років вона виглядала втомленою, наче без зупинки пройшла півсвіту, без сну та відпочинку. Її темноволосу голову вже обплутали срібні нитки, а поміж брів пролягли перші зморшки. Рано овдовівши, вона ніби скам'яніла у своєму горі.

Пролунав вибух десь зовсім поряд. Жінка схопила доньку і вибігла в під'їзд, який, здавалося, гудів… Знову гуркіт, ніби всередині щось обривається і летить, кудись вниз та вбік. Темрява. Валя бігла так швидко, що здавалося, що серце ось-ось вискочить із грудей. Поворот. Ще один. Ось сюди, швидше. Треба встигнути.

Двері відчинив старець у довгій бороді, чомусь з великим ціпком. Ліля придивилася і зрозуміла, що це весло. Прямо від сходів хлюпалася темна вода, схожа на розплавлену сталь. Тут же стояв старий човен, у якому вже сиділа мама. Вона підбадьорливо кивнула їй.

-Сідай, Ліля, - сказав старий.

- Мама..

- Так, люба, іди до мене. Ми у безпеці. Тепер усе буде гаразд.

Човен повільно рушив пружними хвилями, не залишаючи сліду.