Міф – це ти!

І

Спочатку був Морок. Він огортав усе довкола своєю непроглядністю й чорнотою. Жив у тиші й спокої. Любив свою самотність. Аж раптом якось відчув у собі дивне поколювання. Десь поміж тіней власних нутрощів шмигнув слабкий промінчик світла. Він більшав, набирався сил і яскравості, ніби втягуючи в себе його самого – потемок. Урешті згусток припинив рости. Невеличка куля, однак, лежала на руці ошатної пані з молочно-білим волоссям.

– Настала пора, – мовила жінка, не розтуляючи тонких уст. – Віднині, світло й темрява існують водночас. Не розділити їх і не зруйнувати. Не стане-бо світла – зникне й морок.

Дмухнула вона, крутнувшись на п’ятках, Мороку в очі – й замерехтіли в пітьмі трильйони зірок. Сподобалось це йому. Взяв він жінку за руку й голосно засміявся. Не втрималися пару зірок від того сміху й зірвались із чорного полотна, набираючи швидкості, а потім зникли десь у просторому потемку, помережаному яскравими цятками світла.

Полюбилось Мороку творити – й почали вони разом змінювати все довкола, розбавляючи темряву світлом, а світло часом притьмаривши темінню. Так з’явилися планети, зірки, галактики, комети. І кожна жива істота несла в собі частинку від кулі світла – Кристалу буття (Ізатеї) – заті. Не злякався Морок кулі яскравості в руках дивовижної пані. Пригорнувся до неї, затулив своїми темними крильми й поцілував. І з’явились від того поцілунку дві донечки – Світла (Арджія) і Темна (Ілуна). І стали вони відповідальні за рівновагу усього, що створили їхні зачинателі…

ІІ

Діана вже довгих десять хвилин споглядала за курсором на екрані свого новенького лептопа. «Міф – це ти!» була однією з тих закритих сторінок, які набирають мільйони фоловерів чи підписок, та все ж інформація про неї передавалась шепотом і лише тим, кому справді довіряєш.

Простенький інтерфейс, мінімум картинок і всього лиш один пост. «Виконуємо будь-які бажання. Стань ким хочеш на один день. Пролонгація – без обмежень!» писало у текстовій частині, а на картинці красувався колаж з найвідоміших героїв локальної міфології.

Якби не слова Лани – найкращої подруги – Діана ніколи б не звернула уваги на цей непомітний простуватий акаунт. На телефоні пискнув звук сповіщення в Інсті. Глянула, що там: Олька виставила нові фотки з Дімкою, ідеальний макіяж, нові шмотки – беее…

Миттю закрила додаток, глибоко вдихнула й клікнула на іконку «Повідомлення»: «Привіт. Хочу стати міфом на один день. Які умови співпраці?»

Відповідь не забарилась: «Вітаю! Надсилаємо договір у гугл-формі. Прочитайте його, обов’язково заповніть всі необхідні поля, надішліть нам. Як тільки договір буде укладено, ви станете тим, ким вказали у бланку. Якщо захочете стати кимось іншим, процедуру доведеться повторити. Радимо робити перерву між перетворенням принаймні тиждень. Чи все зрозуміло? Надсилати лінк вже сьогодні?»

Діана, не зволікаючи, написала коротке «Так» – і вже через секунду відкрила гугл-форму з текстом договору. Стандартно: заповнити персональні дані, зазначити квадратик про те, що прочитала умови («Умови» потрібно було відкрити в окремому вікні, а тоді прочитати, але Діані не терпілося помститись Ольці, тож вона просто автоматично поставила «галочку» і проскролила вниз до бажаної кнопочки «Надіслати»), надіслати.

Менеджер відповів майже відразу; на екрані засвітилася одиничка на іконці месенджера. Діана прочитала. Два слова: «Договір укладено».

Екран комп’ютера потьмянів, дозволяючи Діані придивитись до свого відображення. «Договір укладено», – шепнула дівчина й за мить не повірила своїм очам: вона в реальному часі змінювалась, втрачаючи свою подобу. Блакитні очі стали темні, майже чорні; ніс виріс на пару сантиметрів і загнувся вниз, покриваючись огидними бородавками і струпами; руки й ноги почало викручувати в різні сторони, а сама голова раптом розвернулась, як у сови, і дівчина витріщилась на двері, які ще секунду тому були позаду неї. Діана повільно зсунулась зі стільця. Вивернуті кінцівки боліли, але ходити не заважали.

Від несподіванки, дівчина скрикнула. «Це лиш на один день», – повторювала собі, глибоко вдихаючи і видихаючи: «Нашлю на Ольку ломоту й нарости на ті її ідеальні рученята, та й усе. Завтра стану собою. А Дімка знову буде мій!»

ІІІ

Ілуна клацнула довгим пальцем на кнопку «Ентер», відправляючи енний примірник договору новій адептці супер популярного акаунту «Міф – це ти!», і голосно зареготала. План спрацював. Темних заті за останній місяць явно побільшало. Тепер головне – тримати темп і…

– Айтікусе, – улесливий голосочок Ілуни звернувся до високого чоловіка з густим темним волоссям, зібраним у кінський хвіст на потилиці. – Слухай, мені тут недавно хтось пошту зламав… Я навіть здогадуюсь хто. Ти міг би мені якогось хробака чи віруса створити? Хочу «віддячити» зловмиснику. Ну, дуууже тебе прошу, наш ти технологічний генію!

– Ну не знаю, Іл, – Айтікус нервово совався на стільці. – Це незаконно. Нашли на нього чи неї Лінь чи отого новачка – Нечитайла. Чого їм тут сидіти?

– О ні! – одноголосно заперечили згадані особи. – Ми тут задіяні в таємному проєкті Іл. Нам ніколи…