Незаконні квартиранти

ДЗззДЗзДзз

Ці звуки вщент зруйнували мою ідилію. В надії хоч на хвильку продовжити чари сну я махнула пальцем в сторону телефона, тут же отримавши по голові зрекошетившим заклинанням. Ай! Та не дзеленчи ж ти! Ух!

Проклинаючи весь білий світ я таки встал... ні звалилась з ліжка.

Нарешті вимкнула це знаряддя тортур! Минуло ще трохи часу, перш ніж назбиравши достатньо відваги я таки розплющила одне око. Краще б цього не робила: з дзеркала на мене дивилось розкуйьовджине і зле Щось.

Проігнорувавши це породження безсонних ночей, я попленталась на кухню.

- Пі-піп - і кавомашина замуркотівши, налила в чашку життєдайний напій.

Після кількох посьорбувань я вже віддалено нагадувала людину. І ось, нарешті до моєї голови таки доповзла розумна думка:

- Треба це припиняти! - войовниче скрикнула, погрозивши стелі кулаком, адже саме в тому напрямку знаходилась причина всіх моїх нещасть: шумні сусіди.

Не вагаючись більше, рушила до комірчини, вже через хвилину, я гордо влетіла на сходовий майданчик з пилососом під пахвою.

Підіймалась сходами, злісно попиваючи каву і гупаючи ногами в капцями так, що всі підвальні щурі певно по кутках порозбігалися.

Діставшись дверей, я вивудила з кишені піжамних штанів ключі, і почала длубатися ними в скважені.

Нарешті двері заскрипівши відчинились.

Здавалось, в квартирі не було жодної живої душі, лише неймовірний гармидер: на підлозі, ліжках і столі валялися книги, кеглі, вази, барабани і свистки, а доповнював цю захопливу картину дамський чобіток. що висів на кришталевій люстрі підбором догори.

- І знову добрий день! Скільки можна вже?! Дістали!

Я, вирішивши не перевіряти свою влучність вдруге,смиренно почала пробиратись до фіранок, стрибаючи з одного умовно вільного клаптика підлоги на інший. Мої намагання не минули даремно - через кілька хвилин квартира занурилась у напів темряву.

Підключивши пилосос до розетки, я попивала майже вистиглу каву, чекаючи.

Хвилину-дві нічого не відбувалося, та ось нарешті почалася вистава: перший звук видала кегля що лежала на столі. Вставши вона прострибала (?) ( ну не знаю я як називається самостійний рух кеглів) кілька кроків, і неймовірно гучно гепнулась об підлогу.

Далі більше: барабани почали бумкати, свистки свистіти, а книги, черевики і всяка інша всячина хаотично літала по кімнаті, не завдаючи собі клопоту оминанням меблів. Все це разом створювало жахливу какофонію.

В цей момент будь яка нормальна людина певно б почала сходити з розуму, та я бачила ще й не такі чудасії.

Тому, лише інтелігентно дивилася на цей творчий безпрєдел, витаючи в філософських роздумах про сенс життя. Потім моя люба кавуся зрадницьки скінчилась, і поставивши чашку на стіл я почала діяти.

Несправедливість цього світу розпалила жагу помсти тож я наставила ,,дуло'' пилососа на збоживолілі речі, так грізно що вони певно злякавшись такого розвитку подій чимдуж полетіли в інший куток.

Та так просто я здаватися не збиралася: намугикуючи козацький марш побігла за ними, бажаючи таки поквитатися з винуватцями мого безсоння. (Добре що в пилососа шнур на 15 метрів розмотується).

Першим під роздачу потрапив томик Талстаєвського (яка гидота) Від нього відділилась майже прозора тінь, і волаючи зникла в череві пилососа.

Звільнина книга гепнулась на підлогу збивши з підошв пару старомодних черевиків, які саме витанцьовували ча-ча-ча на столі, тож тінь-танцюристака стала моєю наступною жертвою. (Наочний приклад як російська література може довести до смерті).

Вже через пів години з язиком на плечі, ганялась за останнім духом - тим самим дамським черевичком. Нарешті притиснувши йього до стелі трубкою питососа я змогла зловити останього незаконного квартиранта. Після цього черевик (захопивши з собою решту компанії з міського блошиного ринку) розсипався ніби його й не було. А я червона і розкуйовджена знову стояла серед чепурненької квартири старої відьми.

- Погодилась на свою голову приглядати за помешканням! Сьогодні ж зателефоную власниці - хай щось робить. Це ж не діло - сама полетіла на шабаш з підвищення відьомської кваліфікації, а мені щотижня тепер безладників ловити! Дім без захисту лишила, а їм тільки того і треба - чують магію як коти валер'янку! - Бурчала я виймаючи з пилососу фільтр в якому пищали і бились духи розгардіяжу - ну що ж понесу вас в підвал, там і звукоізоляційна скриня є. А якщо все ж виберетесь, то хоч не заважайте спати, а то хвости до підлоги поприлипають.- дипломатично попередила я ,,пересипаючи'' духів в сміттєвий пакет.