В минулому житті.
В минулому житті в мене були електрички і поля за склом, тепер трамвай і за шибою старі будинки Браслау, старіші од Леополісу. Думав буду тут щоранку пити Старбакс, але перестав пити каву і повернувся до зайченя Несквіка з молоком. Думав, щомісяця купуватиму собі кросівки й проституток, але купую вініли і сиджу вдома або щонеділі ходжу в кіно на останній сеанс в галереї, що неподалік. Десь 10 хвилин ногами, 5 ровером. Багато чого собі думав, але більшу половину думок і планів покинув, життя перегралось, купив собі мікрофон та й пішов вчитись вокалу. То було важко, але потроху, міліметрово почало вдаватись.
Центр тут наче ніколи не спить, макдональдси ніби цілодобові, проте мене вдома чекає паста вся в песто, запечена курятина і серіал, перша серія, яку дивлюсь тиждень і засинаю на хвилині другій. В минулому житті засинав в електричках, мріяв про Мустанг, тепер не мрію про машини. Навіть не думаю про дівчат, як колись.
Лише думаю, чи побачу Людмилу, ще разок, яка як і я страшенно не любить, коли її називають інакше, а не за іменем.
Навряд чи.
Не хочеться повертатись до тих електричок з брудними вікнами. Однак я б глянув на Леополіс. Ще раз, тоді можна й померти.
2023
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!