Дівчина з Муракамі

Дівчина з Муракамі

Найменшу комірку в нашій дивній квартирі із чотирьох довгих кімнат і короткої кособокої ванної займав Заєць. Він приїхав до Токіо після того, як його дівчина вкоротила собі віку, відрізавши всі пальці на руках і ногах і втративши усю кров. Це стало несподіванкою для всіх нас, адже вона завжди приходила на дансинг першою й танцювала довше за інших. На знак жалоби Заєць вибив собі усі зуби, окрім чотирьох передніх.

Заєць збирав вінілові платівки, хоча багато з нас вже забули, як вони виглядають. Він не мав програвача, йому подобалось крутити їх на пальці та спостерігати, як сонячні промені витанцьовують по спіралі, скачуть через подряпини на чорному глянці й врешті збігаються до стандартної етикетки фірми «Мелоді». Він купував лише джазовий вініл п'ятдесятих, за ними доводилось їздити на Хараджюку, де був знайомий продавець у крамниці манги. Заєць їхав півтори години до вокзалу Сінджюку, пів години йшов велетенським, мов термінал аеропорту переходом на лінію Яманоте, і ще за кілька зупинок опинявся в натовпі дівчат з довгими наклеєними віями у рожевих балетних пачках або в чорних весільних сукнях із намальованими тушшю сльозами. Зайцю завжди бувало сумно в їхній компанії. Він уявляв, як понуро вони виглядають у своїх формених костюмчиках «сейлор», сидячі за стандартними сірими столами та слухаючи стандартну вчительку у синьому англійському костюмі та білій поліестеровій блузці. Ці блузки завжди є на розпродажу у районному супермаркеті 7-Ілевен.

На Хараджюку Заєць знайшов Лисицю – вона вирізнялася поміж серійних лоліток величезним коміром, зробленим зі вбитої лисиці з пришитими пластиковими вусами й круглими скляними очима. Лисиця була вагітною. Вона мешкала на станції Хараджюку на лівому північному пероні. Заєць привів її додому і поселив у вільній боковій кімнатці, яку ми називали «мізинчик».

Заєць остаточно переселився на Хараджюку і тепер ділив картонний ящик від телевізора Панасонік із двома близнючками у червоних капелюшках. Замість нього кімнату зайняли трійко його братів, дрібних і сором’язливих студентів.

В найбільшій кімнаті жив Вовк. Насправді це був морський вовк. Капітан американського флоту, який після поразки Японії пристрасно закохався в гейшу й залишився жити в Токіо. Гейша підступно його кинула та вийшла заміж за американського бізнесмена. Вовк хотів був вкоротити собі віку у лісі, але влаштувався до караоке-бару і працює там і досі. Вовк співає голосом Луї Армстронга.

Одного разу Лисиця привела із собою Коалу. Знайшла її на вулиці. – Коала вийшла із зоопарку, щоб купити газет, та заблукала серед хмарочосів. Лисиця зняла перелякану Коалу з ліхтарного стовпа, де та просиділа цілу ніч і половину дня, і привела до своєї кімнати. Вони стали жити разом. Коала полюбляла готувати голубці з бамбукового листя і слухати Кола Портера.

У мене оселилася дівчина. Вона просто подзвонила у двері, мовчки зайшла до моєї кімнати у чотири татамі завдовжки й почала розбирати рюкзачок. Там виявилися зубна щітка, плеєр і том Маркса. Білизни вона не носила. Я виділив їй одне татамі біля вікна. Вона слухала поп-музику, то ж говорити не було про що, і ми спілкувалися жестами.

А ще крізь вікно прийшла Кішка і зайняла місце на моєму татамі. Ми спали спиною до спини та гріли одне одного холодними зимовими ночами. Тоді температура знижувалася майже до нуля, а паперові сьодзі танцювали в такт холодного північного вітру. Час від часу Кішка зникала на декілька днів. І кожного разу здавалось, що вона не повернеться. Але вона приходила вночі, і моє ложе здригалося від муркоту і шкрябаючих звуків її жорсткого язика. Я думав тоді, що все життя складається з череди неспокоїв – неспокою тривожного очікування і неспокою екзистенційної штовханини на вузькому татамі.

У вересні Кішка народила дев’ять кошенят. Усі вони претендували на мою постіль, тож довелось проявити вольові якості та виселити їх до холу.

З Нового року брати Зайця завели подружок, що вдягалися у стилі «гангуро» і розмальовували себе під африканок. У нашому хостелі «Рукавичка» стало зовсім затісно. Лише Вовк залишався самотнім й похмуро готував собі стейки, хрипко наспівуючи блюз. Інколи до нього приходив Єнот. Єнот працював у барі посудомийкою. Вони вдвох сиділи за столом, мовчки пили віскі та слухали саксофон Стена Гєтца. Іноді втомлений Вовк саджав Єнота собі на плечі і той своїми вправними лапками робив йому масаж.

З транзисторного приймача Соні лунало соло Майлза Девіса. Лисиця варила у чайнику китайські пельмені з морозилки, такі маленькі, що доводилося надягати на носа другі окуляри. Пройшло вже два роки після її переїзду до «Рукавички», а вона й досі була вагітною. Кожного ранку Лисиця готувала для мене поживне тофу, яке купувала в крамничці на першому поверсі. Тофу мало блідо-сірий відтінок коричневого кольору, який нагадував мені цеглу старого будинку, де я народився, і де ще й досі жив великий зелений папуга, що навчив мене матюкатися.

Якось Коала вирішила пригостити нас пудингом з пагонів молодого бамбуку. Цю вишукану страву дуже добре готувала Панда, за якою Коала сумувала. Їм було про що поговорити, адже до того, як вони зустрілися у зоопарку, кожна з подруг прожила не одну романтичну історію.

Наспівуючи Саммертайм, Коала засунула соковиті ясно-зелені пагони в мікрохвильовку і, в очікуванні смачної вечері, вмостилася на ослінчику, привалившись спиною до стіни. Останнім часом Коала стала втрачати зір, тому що дуже багато часу проводила у фейсбуку. Вона мала дві тисячі друзів і лайкала усі фото. Окуляри вона напередодні віднесла до майстерні, тож не помітила, що мікрохвильовка була включена на 950 ватів. Чарівні ритмічні звуки колискової нагадали Коалі щасливі дитячі роки на верхівці евкаліпта, і, віддавшись сентиментальним спогадам, вона міцно заснула. Бамбукові пагони вибухнули й розлетілися по всій квартирі, так що Рукавичка стала нагадувати весняний ліс. Разом з ними вибухнула мікрохвильовка, посудомийна машина і три включених фени, які забули дівчата гангуро. Звук був такої сили, що його почули біля підніжжя Фуджі-сан. Хоча на місце миттєво приїхало сорок добровільних пожежних дружин, від нашого хостела залишилось лише купка розплавленого вінілу і том Карла Маркса.