Глава 10

Прокинувшись, Камілла до свого невдоволення побачила, що за вікном дощ. Тяжкі сірі хмари затягли небо, зануривши місто в чорно-сірі фарби. Потягнувшись, дівчина повільно встала з ліжка і, подивившись у вікно, насупилась. На відміну від Джессіки, яка любила дощ, вона віддавала перевагу сонячній та вітряній погоді. Задерши фіранки, щоб не бачити такої похмурої картини, Камілла заправила ліжко і, підійшовши до шафи, почала оглядати вміст. Одягнувшись, дівчина почала збирати рюкзак, погляд зачепився за ящик тумбочки, і вона застигла на місці. Невпевнено відкривши невелику скриньку, Камі взяла загорнутий у тканину пістолет і нервовим рухом поклала пакунок у рюкзак. Було незатишно від усвідомлення того, що серед звичайних речей є вогнепальна зброя. Предмет, який мав, за ідеєю, вселяти впевненість та захист, надавав лише невпевненості та невиразної тривоги. Пройшовши на кухню, Камілла з полегшенням зауважила, що Джессіка не виглядає пригніченою. Дане спостереження означало, що дівчина поступово приходить до тями та починає приймати відкриття, що звалилися на них. Випивши кави, подруги покинули квартиру та поспішили до автобуса Біля входу в інститут на них чекав Зак, з деякою стурбованістю на обличчі. Коли Джесс, як зазвичай мовчки кивнула і хотіла вже було пройти повз, хлопець обережно взяв її за лікоть, зупиняючи.

— Джессіко, не йди, — з м'якою наполегливістю попросив Зак.

— Що? — Джесс здивовано подивилася на хлопця.

— Річ у тім, що ви обидві маєте поїхати зі мною, — тихо, щоб ніхто його не почув, сказав перевертень. — Старійшина хоче вас бачити.

— Навіщо? Щось не так? — стурбовано спитала Камі.

— Все гаразд, він просто хоче познайомитись з вами, — усміхнувшись, пояснив Зак. — І не тільки він, а й решта. Сьогодні із цього приводу відбудуться збори.

— Але чому ти раніше не сказав? — обурилася Камілла. Їхати ось так, непідготовленою, було неприйнятно для неї.

— Сам довідався лише сьогодні, — винувато відповів хлопець. — Вибачте, що так сталося. Нам треба їхати. Негайно.

— Я обов'язково маю їхати? — Запитала Джесс, їй зовсім не хотілося знову зустрічатися з перевертнями, її лякала їх сутність. І тим більше не хотілося через них пропускати лекції.

— Так, ти теж була, з усіма, і Старійшина просто поговорить з тобою, і все, — спробував заспокоїти дівчину Зак.

— Мабуть, я не маю іншого виходу, — промовила Джесс, поправивши сумку, глянула на Зака.

Той похитав головою і, пройшовши до своєї машини, відчинив перед дівчатами двері.

— Може, нам треба щось знати? Розкажи, як поводитися, — попросила Камілла, коли вони від'їхали.

— Особливо нічого не потрібно, просто чесно відповідати на запитання, — відповів Зак, його погляд перетнувся з поглядом Джессіки. Досі від неї йшло занепокоєння, їй було незатишно перебувати поряд з ним.

— Все так просто? А якщо я, скажімо, збрешу? — з ледь помітним викликом поцікавилася Джессіка.

— Вони відчують це, Старійшин неможливо обдурити, мають сильну інтуїцію, вони немов читають твої думки, — промовив Зак, виїжджаючи з території університету.

— Розкажи про них докладніше. Хто такі Старійшини і яку роль відіграють у зграї? — з неприхованою цікавістю попросила Камілла.

— Першими Старійшинами стали три найсильніші перевертні: Ахіга Вітко, Доріан Сіммонс і Ральф Корнуелл. Вони об'єднали свої зграї, після чого Ахіга Вітко призначив ватажком свого сина. А сам став на чолі, з іншими двома, Старійшиною. З того часу минуло не одне століття. У кожній зграї по три Старійшини. Вони вирішують найскладніші суперечки, приймають рішення, кого вигнати зі зграї, а кого залишити, також за ними залишається право вирішувати, чи вплутуватися у війну з іншою зграєю. І обирають, кого призначити ватажком, — з натхненням почав розповідати Зак.

— А як же Тоні Стюарт? Адже він теж поєднав свою зграю з іншими. Отже, хотів стати Старійшиною? — Запитала з непідробною цікавістю Камілла.

— Метою Тоні було поневолити інших перевертнів, щоб завойовувати нові території. Це далеко від тих цілей, які переслідують Старійшини та ватажок зграї. Тоні ж хотів влади, — сухо промовив Зак.

— Чому перший ватажок поєднав свою зграю з іншими? — несподівано для себе поцікавилася Джессіка.

— Це були маленькі зграї, попри те, що кожен із трьох перших Старійшин був сильним, їх зграї було легко перемогти. Тому, об'єднавшись, вони отримали більше перевертнів, а отже, і більше шансів на перемогу у разі нападу. До слова про Старійшин, як я вже казав, вони сильніші за інших перевертнів, навіть ватажок насилу може з ними впоратися. Перетворюючись у вовків, вони більші за розміром. І колір їхньої шерсті яскраво рудий, практично червоний, як знак верховенства, — Зак тепло посміхнувся Джесіці через дзеркало заднього виду.

— Я не бачила вовків з такою шерстю під час битви, — Камілла уважно глянула на Зака, чекаючи на відповідь.

— Старійшини навіть не перетворюються на перевертнів, оскільки не бачать у цьому потреби у повсякденному житті. Вони не беруть участі у битвах. Тільки якщо це виходить за межі протистояння двох зграй. Якщо масштаб конфлікту зачіпає всі зграї, тоді Старійшини приєднуються до інших. Але такі багатомасштабні війни траплялися лише двічі. Здебільшого в суспільстві перевертнів все мирно, — посміхнувся Зак, глянувши на Каміллу.

Мовчання розбавляла музика, що тихо лилася з динаміка. Джессіка відвернулася до вікна, байдуже дивлячись на будівлі, що пропливали повз, на автомобілі, що обганяли їхню машину. Вона відчувала хвилювання перед майбутньою зустріччю. Але найбільше вона відчувала занепокоєння від того, що доведеться знову зустрітися з перевертнями. Камілла, поглядаючи на подругу через відображення дзеркала заднього виду, зосереджено стежила за дорогою. Чим більше вони наближалися до околиці лісу, тим напруженіша вона ставала. Тішило тільки одне — поряд був Зак, що не давало паніці повністю її захопити.

* * *

Крісті та Мішель стояли неподалік і бачили, як до дівчат підійшов Зак. Їхня розмова та стурбованість на обличчях Камілли та Джессіки насторожили Мішель. Крісті ж, окинувши поглядом компанію, втратила до неї всілякий інтерес і стала переглядати стрічку новин у телефоні, не помічаючи рішучого погляду Мішель. Коли ж дівчина різким рухом схопила сумку, що лежала на землі, Крісті відірвалася від свого заняття і запитливо на неї подивилася.

— Що ти знов задумала? — суворо поцікавилася Крісті.

— Я маю дізнатися, що відбувається, — збуджено промовила Мішель, прямуючи до компанії.

— Дай їм спокій, — смикнула її за рукав куртки Крісті.

— Ти не розумієш! Відбувається щось дивне! Я кілька днів тому чула їхню розмову. Зак притягнув зброю і передав її Каміллі! Він хоче від чогось її захистити. І з розмови я зрозуміла, що він уже щось скоїв, — прошипіла Мішель, намагаючись не підвищувати голос. Очі її були немов у нервового хворого, який збирався вчинити відчайдушний вчинок.

— Ти, мабуть, не так зрозуміла, — спробувала заспокоїти її Крісті, спостерігаючи, як Камілла з Джессікою прямують до машини Зака.

— Я мушу простежити за ними! — Помітивши погляд подруги, Мішель сіпнулася і поспішила до свого автомобіля.

— Зупинися! — Крісті схопила її біля машини та різко розвернувши до себе, труснула за плечі. — Ти поводиш себе, як божевільна! Ти усвідомлюєш, що ти коїш?! Ти сердишся на хлопця лише тому, що той відмовив тобі! Що з тобою не так?!

— Відійди, — гнівно процідила Мішель і, сівши за кермо, зачинила дверцята. — Можеш мені не дзвонити, якщо ти така правильна.

Машина Мішель поїхала за автомобілем Зака. Виїхавши на трасу, Мішель дала себе обігнати трьом автомобілям і вирушила маршрутом компанії. Коли дорога привела її в ліс, Мішель захвилювалася, але не зупинилася, продовжуючи переслідувати блакитну машину Зака. Раптом її підкинуло, і машина зупинилася. Вилаявшись, Мішель простежила, як по вузькій стежці видаляється об'єкт стеження. Вийшовши з машини, дівчина оглянула колеса, на щастя, жодне не було спущено. Збираючись повернутися на місце водія, Мішель почула загрозливий рик і завмерла на місці.

* * *

Під'їхавши до будинку, Зак із дівчатами одразу ж попрямували туди, де проводились збори. Біля багаття зібралася вже вся зграя. Старійшина володарював, він вів з перевертнями тиху розмову. Його колись темно-каштанове волосся, вже неабияк вкрите сивиною, звисало нижче плечей. Очі, трохи вицвілі, дивилися ясно і пильно — ніщо не могло від нього втекти. Ліворуч від нього сидів Джейкоб, опустивши голову, але уважно слухаючи кожне слово Старійшини. Праворуч розмістилися інші Старійшини, серед них і сивий перевертень, який оголосив їхнє спільне рішення призначити Джейка ватажком зграї. Коли компанія наблизилася, всі погляди спрямувались на них. Старійшина підвівся, кивнув і повернувся, щоб піти, показуючи дівчатам слідувати за ним.

— Ідіть, — прошепотів Зак, трохи підштовхуючи дівчат уперед.

Ті перекинулися схвильованими поглядами та попрямували за Старійшиною. Він пішов за будинок, потім углиб лісу. Відійшовши на дистанцію, з якої їх вже не могли почути інші, він трохи сповільнив крок, даючи можливість дівчатам зрівнятися з ним.

— Камілла Денверс і Джессіка Палмерс, ви хоробрі дівчата, — сказав він, коли ті нарешті наблизилися до нього. — Вашу участь у битві та ваш внесок у нашу перемогу над зграєю Тоні не буде забуто.

— Ми практично нічого не зробили, — зніяковіло промовила Камі,

Старійшина глянув у її очі. Вона одразу ж згадала слова Зака, що він буквально читає думки, і трохи пошкодувала, що посміла його перебити таким безглуздим чином.

— Дитя, не поспішай знецінювати свої вчинки. Знайдеться багато тих, що зроблять це за тебе.

Старійшина знову рушив уперед, крокуючи так само розмірено. Камі подивилася на Джесс, та була здивована не менш за неї. Джессіка взяла Камі за руку і вони пішли далі.

— Ви знаєте, що життя наше незвичайне. Ми не можемо заявити про свої права суспільству. Нас ще не готові прийняти. І щоб не створювати жодній стороні зайвого клопоту, ми змушені приховувати свою справжню сутність і будь-які натяки на наше існування. Сподіваюся, ви розумієте, наскільки важливо, щоб якнайменше Смертних знали про нас?

Подруги кивнули. Але Старійшина навіть не глянув на них. Здавалося, йому це не потрібне, він і так бачить усе.

— Міс Денверс, чому ви ризикували життям, коли вирішили допомогти у протистоянні чужій зграї? - буденним тоном спитав Старійшина, наче цікавився прогнозом погоди.

— Як же інакше? — Камі трохи здивувалася від такого безпосереднього звернення до неї, але, зібравшись, промовила:

— Я боялася, що із Заком станеться щось страшне. Хотіла допомогти. Просто я… — Камілла замовкла.

— Кохаєш його,— не питав, а стверджував Старійшина.

— Так, — впевнено відповіла Камі.

— Не все, що ми називаємо коханням, є кохання, — з сумом, як здалося дівчині, відповів Старійшина.

Камі не зрозуміла, до чого він веде, але спитати не наважилася.

— Міс Палмерс? — з теплотою звернувся Старійшина до Джессіки.

— Я? — від несподіванки перепитала Джесс.

— Звичайно, чи не думаєте ви, що не такі важливі у нашій перемозі, як міс Денверс? — задумливо промовив Старійшина.

— Не знаю, я просто… не думала про це, — зніяковіло пробурмотіла Джесс.

— Просто звикли залишатися у тіні. Готові подати руку допомоги будь-якої миті. Або навіть віддати життя. Бути непомітною, хоч і незамінною.

Джесс замислилася, а потім сказала:

— Я не могла залишити Каміллу наодинці того дня. Вона моя найкраща подруга.

Дівчата переглянулися між собою, і Камі міцніше стиснула руку подруги, зворушена її словами.

— Часом те, чому ми не надаємо особливого значення, і є найціннішим у нашому житті. Пам'ятайте про це, — промовив Старійшина, застигаючи на одному місці, наче поринав у транс.

Дівчата знову кивнули, хоч і не зовсім його зрозуміли.

— Ви, мабуть, запитували себе, чому я попросив зустрічі з вами, — знову не питав, а стверджував перевертень. — Я лише хотів заглянути у ваші серця, — він розвернувся до дівчат. Подивившись їм в очі, взяв у свою праву руку долоню Камі, в ліву руку, долоню Джесс та сказав:

— Тепер я бачу, що ви чисті. Ви відверті зі мною. Однак не завжди відверті із собою. Але це скоро зміниться. Будьте вірними, хоробрими та сильними. На вашому шляху на вас чекає багато перешкод. Але сталь загартовується у вогні, а душа міцнішає у випробуваннях.

Він випустив руки дівчат і подався назад до будинку.

Камілла і Джессіка стояли трохи збентежені та замислені, але їх повернув до реальності веселий голос Старійшини, який вони зовсім не очікували почути.

— Ви йдете? Не можна залишати цих бовдурів довго без нагляду. Зараз з'їдять усю вечерю і залишать вас голодними. Тож поспішаємо, леді.

І вони разом попрямували назад до зграї.

— Все добре? — поцікавився Зак, коли вони підійшли до решти.

— Так, — усміхнувшись, кивнула Камі.

Зак посміхнувся їй у відповідь і коротко обійняв дівчину.

Після вечері Генрі Джонс підвівся зі свого місця, і все відразу звернули на нього свій погляд.

— Джейкоб, Заку, відвезіть дівчат, не варто їм самим добиратися додому,— м'яко наказав Старійшина.

Джейк мовчки кивнув, хоч йому зовсім не хотілося виконувати це доручення. Попри те, що дівчата допомогли їм у битві, він, як і раніше, вважав, що їм краще триматися від них якомога далі. Попрощавшись з усіма, Камілла і Джесс пішли за хлопцями. Діставшись до захованого неподалік хатини автомобіля, Камілла і Джессіка розташувалися в салоні. Джейкоб і Зак сіли попереду. Незабаром ліс почав рідшати, оголюючи темне небо. Повернувши на чергову стежку, Джейкоб зупинив машину. Неподалік стояв автомобіль з відчиненими дверцятами. Наблизившись, Джейкоб побачив роздерте тіло дівчини. Одяг на ній був розірваний. Синій відтінок шкіри вказував на те, що вона мертва. Джессіка зазирнула за спину перевертня і позадкувала.

— Це ж… Мішель! — Джесс скрикнула і, притулившись до Камілли, затремтіла в беззвучному плачі.

Обіймаючи однією рукою подругу, Камі прикрила рукою рота, не в змозі поворухнутися. Вона згадала, як зранку чула крик Крісті, коли Мішель поспішала до машини. Тепер стало зрозуміло, що дівчина стежила за ними.

— Ви її знаєте? — насупившись, спитав Джейкоб.

— Ми вчилися разом, — прошепотіла Камілла, намагаючись не дивитись на закривавлене тіло Мішель.

— Ви казали, куди йдете? — Джейкоб був весь у напрузі, це вбивство створювало йому купу проблем.

— Ні, — замотала головою Камілла, — ніхто не знав, ми про вас нікому не говорили.

— Тоді що вона тут робить?! — зірвався на крик Джейкоб.

— Не говори з нею в такому тоні! — Спробував осадити його Зак.

— Що?! Це ти мені кажеш?! На твоєму місці я взагалі мовчав би! Адже це ти?! Так?! — Тепер Джейк свердлив очима брата, в ньому розгорялася лють.

— Думай, що кажеш! Я весь час був разом з усіма! — обурено вигукнув Зак, стиснувши долоні в кулаки.

— Тоді хто? — погрозливо тихо промовив Джейкоб. — Треба було підтримувати вогонь, і тільки ти пішов за гілками, — Джейк хотів вірити своєму братові, але перед ним лежала мертва дівчина. Колись давно він так само стояв напроти Зака, тільки зараз вся відповідальність лежала на ньому.

— Давай, спусти на мене всіх собак, зроби мене крайнім! — з викликом вигукнув Зак. Він підійшов до брата, стримуючись, щоб його не вдарити. — Я не вбивав її!

— Потім розберемося — нервово видихнув Джейкоб. — Виведи машину якомога далі від лісу. Не забудь стерти відбитки. А я відвезу її до лікарні. Вдамо, що знайшли дівчину випадково.

— Чи не викличе це ще більших підозр? — несміливо промовила Камілла.

— Залишати її тут не найкращий варіант, нам не потрібно, щоб почали оглядати ліс і натрапили на зграю перевертнів, — роздратовано пояснив Джейкоб, повертаючись до машини. — Сідайте, — наказним тоном сказав хлопець.

Камілла перезирнулась із Заком і, взявши Джессіку за руку, сіла з нею на пасажирські місця. У салоні було так тихо, що дзвеніло у вухах. Напругу, що утворилася з моменту виявлення Мішель, можна було черпати долонями. Вони в'їхали в місто і зупинилися в темному провулку, біля лікарні. Джейкоб допоміг Заку відтерти все від відбитків пальців і, взявши Мішель на руки, швидким кроком попрямував до лікарні. Дівчата йшли за кілька метрів від хлопців, шоковані тим, що сталося. Обох потряс той факт, що ще вранці Мішель була жива, а тепер для неї все закінчилося. Джессіка та Камілла усвідомлювали, дівчина стежила за ними, щоб їх розкрити. І якби не перевертень, що вбив Мішель, їй би це вдалося.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.