Глава 2

Що може бути кращим за студентське життя? Це той період життя, коли ти ще молодий, але вже досить самостійний, щоб ухвалювати рішення. Ще відчувається безтурботність, можна дозволяти собі божевільні вчинки та не боятися того, що про тебе подумають. Студенти — особливе суспільство зі своїми секретами, інтригами, але все ще як діти, що дозволяють собі витівки. Тут у стінах навчального закладу трапляються любовні трагедії, є привід для радості чи смутку. Здається, стіни закладу ввібрали всі розмови, захоплені вигуки, суперечки, освідчення в коханні та дихають історією кожного студента.

Каміллі дуже подобалося тут. Життя в університеті вирувало, як розпечена лава; не минало жодного дня, щоб не сталася якась подія. Камілла швидко влилася в активний ритм університетського повсякдення. Тому після занять вона брала участь у різних заходах: походи до кафе, прогулянки містом, відвідування виставок картин. За кілька тижнів життя Камілли набуло насиченості та яскравості. Не було жодної вільної хвилини, але з якогось дикого везіння вона встигала вчитися і розважатися.

В один із метушливих днів Камілла, діловито глянувши на Джессіку, з усмішкою спостерігала, як та зосереджено читає конспект. На відміну від неї, Джессіка проводила час або вдома, або в бібліотеці. І Каміллі хотілося її трохи розворушити.

— Слухай, Джесс, —  звернулася вона до подруги, смикаючи ту за рукав білої блузки. — Що плануєш на вечір?

— Залягти на диван з книгою, — відповіла Джессіка, мрійливо зітхаючи. На відміну від Камілли, яка не могла всидіти на місці, вона любила розмірені вечори, коли можна було подивитися фільм чи поринути у читання.

— Нудьга, — скривилася Камі, докірливо дивлячись на подругу. Джессіка була типовим інтровертом, але Каміллі вдавалося умовити її вийти зі своєї зони комфорту. На щастя, Джесс любила довгі прогулянки, і вони часто бродили містом, вишукуючи цікаві пам'ятки.

— Що ти пропонуєш? — запитала Джессіка, підозрюючи шостим почуттям, що питання Камі поставлене не на добро.

— Особисто я пропоную піти ввечері до мене на вечірку, —  до них підійшла Крісті й привітно посміхнувшись, обняла обох за плечі.

— Ось! Це інша справа! —  Задоволено вигукнула Камілла.

— Тоді чекаю на вас увечері о восьмій, — промовила радісно Крісті. — Грінвіч-Стріт, сто двадцять п'ять. Не запізнюйтесь.

— Я не піду, —  спокійно промовила Джесс.

— Навіть не думай! —  Пригрозила їй Камі. — Нічого не хочу чути.

Джессіка промовчала, вона дуже добре знала подругу — з нею було марно сперечатися. Зустрівшись зі строгим поглядом Камілли, Джесс приречено зітхнула і кивнула на знак згоди.

Викладач, що увійшов до аудиторії, перервав розмову студенток і розпочав лекцію.

Після занять Камілла та Джессіка поспішили додому, щоб привести себе в порядок і встигнути на вечірку вчасно.

— Повірити не можу, що ти вмовила мене піти, — пробурмотіла Джесс, розглядаючи у дзеркалі своє відображення.

— А я не можу повірити, що ти хочеш проміняти вечірку на диван, — відповіла Камі, беручі парфуми. По кімнаті поплив аромат кориці та жасмину.

— Ти ж знаєш, я не люблю такі заходи, — відповіла Джессіка, закотивши очі.

— Полюбиш, — заявила Камілла тоном, що не терпить заперечень.

Джессіка глянула на подругу: та була вже майже готова, а вона ніяк не могла вирішити, що їй одягнути. Після довгих роздумів дівчина вибрала туніку темно-синього кольору, до неї йшов тонкий пасок. Округлі стегна дівчини ідеально підкреслювала біла спідниця до колін. З взуття Джесс обрала легкі босоніжки. Її образ завершувала висока зачіска.

— Нарешті. Виглядаєш чудово. Ходімо? — Камілла взяла сумочку і пішла до виходу. На ній були традиційні джинси та яскраво-жовтий топ. Вона розпустила волосся, яке каскадом лягло на тендітні плечі.

Коли подруги прийшли до Крісті, вечірка вже почалася, народу зібралося ще не дуже багато, але все одно було гамірно.

— Привіт, — до них підійшла Крісті, одягнена в чорну приталену сукню до колін. Тканина вдало наголошувала на пишних грудях, що давало чималі шанси на увагу хлопців.

— Привіт, класна вечірка, — промовила Камілла, захоплено оглядаючи помешкання.

— Далі буде ще краще, — широко усміхнулася дівчина.

— Не сумніваюся, — усміхнулася Камі у відповідь.

— Почувайтесь як удома; напої, закуска — все, що тільки забажаєте, — запропонувала Крісті, розвертаючись, щоб піти.

— Дякую, — промовила Джессіка, але її слова потонули в музиці та гучних розмовах.

Мішель, помітивши Каміллу та Джессіку, махнула їм з іншого боку кімнати та продовжила фліртувати з одним із членів футбольної команди. Вони ніби ненароком торкалися один одного, а через декілька хвилин піднялися сходами, якомога далі від сторонніх очей. Джессіка дивилася на натовп, що збільшувався кожні п'ять-десять хвилин, і їй все більше ставало ніяково.

Камілла підбадьорливо стиснула руку Джесс. Вона розуміла, як незвично їй знаходитись на такому заході, але Камі не хотілося, щоб подруга провела вечір на самоті. Згодом дівчата познайомилися з багатьма студентами, які навчалися з ними в університеті на різних факультетах або з їхнього потоку. Вечірка набирала обертів, ставало цікавіше та веселіше. Поступово народ розбився на три частини: галасливі компанії, романтичні парочки та одинаки.

Джесс все ж таки змогла розслабитися і сівши на диван, меланхолійно гортала журнал, час від часу розглядаючи присутніх. Коли до неї підсіла дівчина, яка так само почувала себе не у своїй тарілці, у них з Джессікою зав'язалася розмова, і для неї ситуація стала комфортнішою. Побачивши, що Джессіці вдалося знайти співрозмовницю, Камілла усміхнулася самій собі, радіючи, що подрузі не нудно. Лавіруючи між гостями, Камі підійшла до столика, де були закуски з напоями. Взявши келих вина, Камілла відчула поштовх у спину — її раптово хтось штовхнув, і вона пролила вино на хлопця, який стояв поряд. Піднявши очі, Камі побачила перед собою Джейкоба.

— Вибач, — дівчина подала йому серветку.

— Класна футболка… була, — невдоволено промовив хлопець, витираючись.

— Я перепросила, я не навмисно, — почала виправдовуватися Камілла.

— Все в порядку? — До них підійшов Зак, стурбовано переводячи погляд з Джейкоба на Каміллу.

— Та ось… незграбне створіння, — Джейкоб пильно подивився на Каміллу і зник у натовпі.

— Не зважай, — усміхнувся Зак, намагаючись заспокоїти дівчину.

— Він завжди такий? — насупившись, спитала Камі.

— Природний стан Джейкоба, — знизавши плечима, відповів Зак тоном, ніби поведінка брата була цілком звичайною справою.

— І як ти з ним спілкуєшся? — дівчина взяла новий келих і, зробивши ковток червоної рідини, подивилася на Зака.

— Ми майже не спілкуємось, — сухо відповів той.

— І не дивно, він такий неприязний, — пробурмотіла Камілла, знову роблячи ковток вина. Але пити вже перехотілося, і вона поставила келих на стіл.

— Він не завжди був такий, — задумливо сказав хлопець. — Хочеш потанцювати? - Запропонував він, коли заграла повільна композиція.

— Я не проти, — усміхнулася дівчина, забуваючи про дрібний інцидент.

Зак простягнув долоню, обережно притягуючи її до себе. Камілла поклала руки на плечі хлопця. Відчувши на своїй талії дотик, глянула у його очі. Вони мовчали, просто дивилися один на одного і рухалися у такт музиці.

— Може, підемо звідси? — несподівано запропонував Зак, коли повільна мелодія змінилася швидкою та енергійною.

— Давай, — з легкістю погодилась Камі.

Пройшовши кілька метрів мовчки, пара зайшла до кафе, де виявилося малолюдно, що їм було доречно. Замовивши картоплю фрі та холодний лимонад, вони сіли у найдальшому кутку. Спочатку розмова йшла несміливо, навіть Камілла, якій не треба було лізти за словом у кишеню, чомусь не знаходила потрібної теми.

— На якому ти курсі? — Запитала Камілла,  вмочуючи шматочок картоплі в соус.

— На третьому, — відповів Зак, спостерігаючи, з яким апетитом їсть дівчина.

— Джейкоб здається старшим. Дивно, що ви вчитеся в одному університеті, — промовила Камілла, взявши до рук запітнілий від льоду келих.

— Ти про те, що ми не надто близькі? - Уточнив Зак і, отримавши ствердний кивок, сумно посміхнувся. - Так вирішили батьки. Довга історія.

— Чим ти займаєшся, окрім навчання? - Помітивши засмучений погляд хлопця, Камілла поспішила змінити тему.

— Плаванням. Іноді дивлюся футбольні матчі та відвідую спортзал. А ти? — з непідробною цікавістю запитав Зак.

— Я поки що знайомлюся з містом. Тож часу на секції та гуртки немає. Люблю виставки картин. А ось моя подруга часто пропадає у бібліотеці, — усміхнулася Камілла.

Дзвінок мобільного телефону змусив Зака скривитися. Відповівши на виклик, він насупився. Різко підвівшись, відійшов убік. Сухо переговоривши зі співрозмовником, Зак роздратовано сховав телефон у кишеню.

— Все в порядку? — стурбовано поцікавилася Камілла.

— Дзвонив Джейкоб. Він занадто турбується про мене, — сердито хмикнув Зак.

— Ти знаєш, вже й справді пізно, — Камілла глянула на годинник.

— Я можу проводити тебе? — Зак відчував себе винним за вияв невдоволення кілька хвилин тому, і йому хотілося згладити неприємне враження.

— Буду вдячна, — Камілла накинула куртку і, повісивши на плече сумку, попрямувала до виходу.

Дорогою вони обговорили викладачів, лекції. Поділились думками про звичайні речі на кшталт їжі у їдальні або фільму, що пройшов у кінотеатрі. Багато в чому смаки в них зійшлися. Обидва любили інді-рок, терпіти не могли Бена Аффлека в образі Бетмена і не любили арахісову пасту.

— Ось і мій дім, — промовила Камі, коли їхня прогулянка добігла кінця.

— Вибач, що довелося так різко перервати наше спілкування. Але Джейкоб іноді дуже не вчасно, — Зак збентежено скуйовдив волосся.

— Я розумію. Все одно вечір був прекрасний, — зізналася дівчина, зніяковіло посміхнувшись.

— Все завдяки тобі, — Зак потягнувся до неї та трохи торкнувся її щоки.

— Ти теж зробив свій внесок у його розвиток, — схиливши голову, Камілла уважно розглядала хлопця. Він був симпатичний, з тонкими рисами обличчя, середньої повноти устами. Сірі очі дивились з теплотою та щирою симпатією.

Попрощавшись із Заком, Камілла зайшла до хати. Не роздягаючись, Камі впала на ліжко і заплющила очі від задоволення. Вечірка була приголомшливою, а прогулянка із Заком зробила вечір неймовірним.

Через час у квартирі грюкнули вхідні двері, в кімнату влетіла Джессіка. Розсерджена Джессіка.

— Чому ти пішла і не попередила мене? — невдоволено скрикнула вона.

— Джесс, вибач, — розгублено промовила Камілла. Вона підійшла до подруги та обійняла її. — Так негарно вийшло, але розумієш, я зовсім втратила голову.

— Ти?! Вперше чую, щоб ти втратила здоровий глузд, — Джессіка уважно подивилася на подругу, примруживши зелені очі. — Ти пішла не одна?

Камі ствердно кивнула, винувато посміхнувшись.

— Ну, і хто він? — усміхнулася Джессіка, забувши про злість.

— Зак, він навчається на іншому факультеті, — зітхнувши, відповіла Камілла.

— Той самий? - Здивовано поцікавилася Джесс.

— Так, — усміхнулася дівчина, замріяно прикусивши губу.

— Ну і як? Про що розмовляли? — Джессіка була рада за подругу, хоч спочатку і розгнівалася на неї за те, що та залишила її саму.

— Він на третьому курсі. Здається, він має серйозні розбіжності з братом, — Камі згадала похмурий погляд хлопця, коли він закінчив телефонну розмову.

— Складні стосунки із родичами трапляються досить часто. Особливо якщо вони різні за характером та інтересами, — ніби навчена досвідом людина, відповіла Джесс.

— Я не здивована їхніми поганими стосунками. Джейкоб неприємний хлопець, дивиться так, ніби всі нижче за його статусом, — невдоволено пирхнула Камілла. — Але попри дзвінок, що перервав наш вечір, ми добре провели час. Принаймні я повністю задоволена. І, здається, вперше відчуваю таке щастя. Гадаю, я закохуюсь.

— Ти ж його до ладу не знаєш, — здивовано підняла брови Джессіка.

— Для кохання це неважливо, — з серйозним виглядом сказала Камілла.

— Здається, хтось книжок начитався, — похитала головою Джессіка і подивившись на осяяне обличчя подруги, розсміялася.

Камілла жартома штовхнула дівчину. Схопивши подушку, вона кинула її в Джесс. Джессіка в боргу не залишилася і запустила в Камі іншою подушкою. Почався жартівливий бій, після чого подруги лежали, притулившись головами, на ліжку і намагалися вирівняти подих.

— Я рада, що ти щаслива, — з теплотою в голосі промовила Джесс.

— Саме тому ми й подруги, ти ніколи не заздрила мені, — з вдячністю сказала Камілла.

— І до Нью-Йорка з тобою переїхала, — театрально зітхнувши, нагадала Джессіка.

— Ти шкодуєш? — спитала Камілла, уважно подивившись на подругу.

Вони  зручніше вмостилися на ліжку, накрилися ковдрою і продовжили розмову.

— Ні, мені добре тут, я навіть звикла до такого ритму, — відповіла чесно Джесс.

— Знаєш, у Нью-Йорку мені подобається більше, ніж удома. Тут все вирує життям, я думаю залишитися тут назавжди, як ти вважаєш? — хвилюючись, сказала Камілла, смикаючи пальцями край ковдри.

Джессіка уважно подивилася на Камі.

— Раніше я думала повністю тут вивчитися і повернутися до батьків, але ... Справа не тільки в тому, що тут добре, — дівчина багатозначно подивилася на подругу.

— Невже через Зака?! - здивовано вигукнула Джесс. - Ти впевнена? Не помічала за тобою такої необачності.

— Загалом це не через нього. Жоден хлопець не заслуговує на те, щоб заради нього змінювали життя. До того ж нехай Зак мені й сподобався, але я не збираюся ризикувати, доки не буду впевнена. Це тому, що тут відкривається багато можливостей. У нашому місті немає й половини того, що є у Нью-Йорку. А ще, — Камілла завзято глянула на Джессіку, — я знайшла прекрасне кафе, в якому варять чудову каву. І там завжди свіжа та смачна перепічка. Адже я завжди казала — смачна кава надихає і підштовхує до подвигів. Нью-Йорк немов сам є цим напоєм: гарячим, пристрасним, бентежним. Я в захваті від цього міста. І хочу залишитись тут, розумієш? — посміхаючись, пояснила Камі, змусивши подругу пирснути від сміху.

Камілла анітрохи не змінилася. Їй були притаманні спонтанні рішення, вона була непередбачуваною. Але зараз Джессіка зрозуміла, що все це під впливом емоцій. Подруга просто закохалася.

— Добре, я підтримаю будь-яке рішення. Але сподіваюся, ти не наробиш дурниць. І треба придивитися до цього Зака, бо я маю знати, хто зацікавився моєю подругою,— заявила Джесс, більше замотуючись в ковдру.

Ця розмова тривала до третьої години ночі, після чого дівчата провалилися кожна у свій сон.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.