Глава 1

Камілла завжди прагнула свободи. Ще у восьмому класі вона вирішила, що поїде вчитися до Нью-Йорка. Вона задихалася у своєму маленькому містечку. З розваг у ньому був лише кінотеатр, невеликий парк та бібліотека, в якій книги не змінювалися від самого її народження. І вона, перечитавши там майже всі, втратила до неї інтерес. Каміллі хотілося більшого, щоб захоплювало дух, а попереду було багато можливостей. Але в невеликому містечку не було шансів втілити свої мрії.

Камілла ледь дочекалася закінчення школи та відразу після випускного почала збиратися в дорогу. Їй не терпілося відчути, як мегаполіс зустрічає її шумом та енергією. Поїхати вчитися до Нью-Йорка Камілла вмовила і свою подругу Джессіку. І через два місяці після закінчення школи дівчата сиділи в літаку, передчуваючи, як проводитимуть час.

Знявши номер у мотелі, вони почали посилено шукати роботу та житло. У гуртожитку університету, де вони збиралися вчитися, жити не хотілося. Невелика квартира, де не буде галасливих сусідів, була ідеальним варіантом. Їм вдалося влаштуватися офіціантками у кафе. Через деякий час, дівчата винайняли затишну квартиру на сьомій авеню у Вест-Сайді: дві спальні, маленька кухня та гарний краєвид з вікна привели у захват обох. Джессіка вибрала кімнату, ліжко в якій розташовувалося біля вікна. Камілла зайняла спальню трохи більшу, майже з таки самим інтер'єром як і в Джесс. З її вікна вечорами було видно вивіску бару, від чого постіль освітлювалася тьмяним неоновим світлом.

У вихідні Камілла і Джессіка вивчали місто, прогулювалися Центральним парком і будували плани. Все складало якнайкраще.

*     *     *

Ранок першого навчального дня видався метушливим. У кімнаті Камілли панував хаос, в якому було важко щось відшукати. Та хоч би пройти було вже героїчним вчинком. Джессіка, насилу розбудивши подругу, поспішила на кухню готувати сніданок. Почувши з кімнати звук інді-року, дівчина посміхнулася. Джесс любила прокидатися в тиші, коли єдиним звуком зранку був писк будильника. Камілла одразу створювала навколо себе шум. І Джессіка раділа, що прокидається раніше, інакше просто не витримала б такої енергії, не встигнувши прогнати серпанок сну.

—  Джесс! Ти не бачила моїх джинсів? —  крикнула Камі, перегукуючи музику.

—  Ні! —  Підвищивши голос, відповіла Джессіка, все ще посміхаючись. Каміллу не можна було назвати прихильницею порядку. Як любила цитувати дівчина: «Тільки дурень потребує порядку, геній панує над хаосом». І в цьому вислові була вся Камі.

— Куди я могла їх покласти… — пробурмотіла Камілла, вкотре переглядаючи розкиданий по всій кімнаті одяг. Вимкнувши музику, вона із заклопотаним виглядом розглядала купу скинутого на підлогу одягу. Здувши з чола темне пасмо, Камілла оглянула кімнату.

—  Ти, головне, не нервуй, — усміхнулася Джесс. Вона увійшла до подруги, тримаючи в руках дві чашки з кавою.

— Як тут не нервувати? —  Обернувшись, вигукнула Камі, ледь не вибивши чашки з рук Джессіки. — Це ж мої улюблені!

—  У тебе повний безлад, не дивно, що речі не знаходяться, — спокійно сказала Джесс, простягнувши їй чашку.

—  Ти ж мене знаєш, — сказала Камі, роблячи ковток. У карих очах майнули пустотливі іскорки.

— Так, знаю, — поблажливо посміхнулася Джесіка.

—  О, ось вони! —  Відставивши чашку, Камілла схопила джинси, що валялися під диваном. Обтрусивши, вона одягла їх на себе, розпрямляючи складки. Під джинси Камілла вибрала блузку і прискіпливо розглянула себе у дзеркало.

—  Нам потрібно поквапитись, — Джесс подивилася на годинник. — Не хочеться спізнюватися першого дня.

— Я готова, — кивнула Камілла, струснувши волоссям і поклавши кілька пасмів набік. Взявши сумку, вона вийшла із кімнати.

Закривши квартиру, подруги поспіхом пішли до зупинки, куди ось-ось мав під'їхати університетський автобус. Дорога зайняла трохи часу, і перед подругами відкрився панорама великої багатоповерхової будівлі. Захоплювало дух від масштабів території, де простягався навчальний заклад. Університет розташовувався в центрі міста. Це була досить велика і висока будівля з численними вікнами, в яких раз у раз прослизали силуети студентів і викладачів. Зовні університет оточувало просторе подвір'я, заповнене різноманітними насадженнями. З боків головного входу в ряд вишикувалися міцноствольні дуби, чергуючись з тонкими берізками. Уздовж заасфальтованої доріжки було розбито кілька клумб із різноколірними квітами. Камілла і Джессіка відчували хвилювання, коли йшли до масивних, широких дверей установи.

В університеті було гучно, гомін учнів віддавався луною по всьому коридору. Якось проштовхнувшись у цій метушні, Камілла і Джесс зайшли в аудиторію. Вибравши місце біля вікна, вони сіли, з цікавістю оглядаючи приміщення. Аудиторія була просторою, основну її частину займали місця учнів. На іншому кінці кімнати стояла трибуна для лектора, за трибуною було полотно, на якому за допомогою проєктора учні дивилися презентації. Вікна були на всю висоту, від стелі до підлоги, з видом на заднє подвір'я університету, де розташовувався спортивний майданчик.

— Привіт, — до них підійшла дівчина з довгим темним волоссям, окремі пасма яких були пофарбовані в червоний колір. Темно-зелені, як мох, очі привітно дивилися на дівчат. — Мене звуть Крісті, — представилася вона.

— Я Камілла, а це моя подруга Джессіка, — Камі посміхнулася новій знайомій.

— Можна просто Джесс, — промовила Джессіка, окидаючи Крісті уважним поглядом.

— Дуже приємно, — Крісті сіла за ними.

Поступово аудиторія почала заповнюватися. Камілла та Джессіка познайомилися з парою однокурсників, у тому числі й подругою Крісті — Мішель. Коли до класу зайшов викладач, голоси одразу замовкли, і студенти приготувалися слухати матеріал.

Після пари всі кинулися до їдальні. Взявши тацю з їжею, Камі попрямувала до столика, де на неї чекали Джесс, Крісті та Мішель. Цілком зосереджена на тому, щоб нічого не пролити, вона раптово натрапила на хлопця. Перше, на що звернула увагу дівчина – очі хлопця. Колір їх був темно-смарагдовий, а біля зіниць коричневі цятки, наче водорості на дні океану. Але розглянути таку незвичайну рису в зовнішності вона не встигла. На обличчі хлопця майнула зневажлива усмішка. Уважно подивившись на неї, він пройшов далі, нічого не сказавши.

— Міг би й перепросити, — пробурчала дівчина, окидаючи поглядом фігуру, що віддаляється.

— На жаль, він не вирізняється добрими манерами, — промовив чийсь голос на вухо, обдавши гарячим подихом, від якого мурашки пройшлися по шкірі. Обернувшись, Камі побачила світловолосого хлопця. Сірі очі привітно дивилися на неї, явно вивчаючи.

— Мені теж варто було бути уважнішою, — промовила дівчина. Заправивши пасмо волосся за вухо, вона глянула на незнайомця.

— Ти впустила, — хлопець поклав на тацю пляшку з содовою і, сліпуче посміхнувшись, представився: — Мене звуть Зак, а того невихованого юнака — Джейкоб.

— Ти його знаєш? — спитала Камілла, глянувши убік. Той, хто так безцеремонно пройшов повз і не висловив жодної краплі жалю, сидів у самому кінці їдальні й з похмурим виглядом поглинав свій обід.

—  Дуже давно, — кивнув Зак, простеживши за поглядом дівчини. —  Він мій брат.

— Гаразд, — дівчина посміхнулася хлопцеві, — я піду. Мене чекають.

Зак мовчки кивнув і зник з поля зору. Провівши його поглядом, Камілла присіла за свій столик.

— Ти чого так довго? —  Запитала Джесс, нахиляючись до подруги.

— Не має значення, — махнула рукою Камілла, обертаючись. Але ні Зака, ні Джейкоба в їдальні вже не було.

— Я бачила, ти з кимось познайомилася, — примружившись, промовила Крісті. На губах з'явилася багатозначна посмішка.

— Так, — посміхнулася Камі, відкушуючи від хрумкого тосту.

— Ну, як він тобі? — поцікавилася Мішель, змовницьки переглянувшись із Крісті.

— Дуже привабливий, — щоб не відповідати більше на жодні запитання, Камі взялася за їжу. Зак їй сподобався, але не хотілося обговорювати це з Крісті та Мішель. Поділитися своїми почуттями вона могла лише з Джесс.

Після обіду студентки повернулися до аудиторії. Залишок дня пройшов спокійно, на перервах Камілла та Джессіка пройшлися університетом, щоб добре орієнтуватися в лабіринтах коридорів. Після занять подруги, попрощавшись із Крісті та Мішель, вирішили трохи прогулятися. Вдома дівчата поділилися одна з одною враженнями від першого навчального дня і, повністю задоволені, розійшлися по спальнях.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.