березневої днини

...іноді не помічаєш, майже на підсвідомому рівні починаєш складати віршовані чи прозові рядки...і слова лягають на папері хаотично і галасливо...і ця шумна течія літер та слова схожа із ринком, який мов океан поглинає у хаосі натовпу тебе, нівелює як особистість...в захлинанні хапаєся за рятівне коло свого егоїстичного "Я" аби не втратити себе при складанні тих текстів, котрі каскадами спадають до озера мрій у розквітлих садах Парнасу...і вже на грані втрати свідомості приходиш до тями...але світ бачиться вже зовсім якимсь інакшим, не таким... - думалось мені, коли роздивлявся розпатлані хмари (більше схожі на лахміття) - як хтось пошматував небо і розкидав його мені над головою...хмари ліниво пливуть...брудні та вологі, складаються у полатану вигнуто провисаючу донизу сіру ковдру грозової зливи... - от тільки з неї не зронилося жодної краплини так очікуваного весняного дощу...одного разу лише гримонуло, гримнуло гуркотом грому грози...ото й і усього... зупинився...запалив сигарету... - ...куріння шкодить вашому здоров'ю!... - згадав волання мінздоров'я і єхидно посміхнувся...крокує повз брудні будівлі міста...прямую до друга - він запросив на "дегустацію" його власноруч зготовленого вина...а ще - зіграти із ним у шахи...у нас із ним такий собі шаховий марафон тривалістю з базна яких іще років (мабудь що іще від тоді, як я розсварився з дружиною)!...то ж, хильнемо чарку-другу, проклянемо орків-загарбників міста - злодюжок, убивць насланих з кремля, які неспинно методично знищують останнє що ще лишається у місті...ці кремлівські скоти! гниди! отримали завдання свого фюрера - перетворити живе місто у місто привід...ця думка збудила в мені лють і відчай...і шумним різким видихом я виплюнув недопал у бік насаджених уздовж хідника таких же як і будинки брудних кущів... - ...отакої! з весною тебе, друзяко!... - ізнову іронізую над собою, коли наблизився до будинку, у якому - маю тверду надію на те - зігріюся у товариській балаканині за шахами і чаркою гарного вина...і щодо проминулої думки... - не треба, не занотовуй ніколи думку, за якою ти не встиг...бо нічого з того не вийде, окрім якоїсь побрехеньки чи пустої, нікчемної байки...на кшталт цієї...але то я так, собі на замітку, на згадку...аби лишилася такою собі "зарубкою" на майбутнє....................................