Феєрверк
– Минеться? – хлопчина питально глянув на мене.
Нещодавно мобілізований і мало обстріляний, він нервував на кожному бойовому чергуванні. Тим паче зараз, коли світло зникло зо пів години тому, а генератор раптом врізав дуба.
– Хтозна, – я стенув плечима.
І одразу ожила рація:
– Повна бойова! Злети над Каспієм та з Мачулищів, кораблі вийшли в море. Масована ракетна!
От тобі й минулося. Трясця! А волонтери хвилин за сорок тільки привезуть новий генератор.
Побратим нервово тицьнув у пульт.
– Облиш, хлопче. Ми сліпі, що ті кошенята.
– Але ж...
Знаю! І що робити? Не стріляти ж наосліп. Роззирнувся. Мерехтливий вогник свічки вихопив з темряви ідеальний безлад бліндажу. І гітару у кутку. А що як?.. Та ж давно не практикував.
– Дай-но гітару.
– Га? – розгубився хлопчина.
– Гітару неси! – гаркнув я.
Приніс, закляк здивовано. Ще б пальцем біля скроні покрутив. Та байдуже!
Яка ж пісня підійде? Що я знаю про світло? Перебрав безліч варіантів, відкинув. А якщо від зворотного? Мачулищі – то наш сектор відповідальності. Що в них там? Стратегічні Міги? Гм… легше задачка не стала. А про Міг що я знаю? О, точно! Ніколи експромт не використовував, та зараз лік на секунди.
Пальці пурхнули по струнах.
– Є тільки Міг, десь у небі Мачулищів, і саме він, щас отрима пизд... – осікся, зваживши інтелігентність побратима.
– ... зараз з неба впаде!
З долоні зірвалася блискавка, пульт блимнув, ожив радар. Хлопчина не розгубився і одразу впав до керування. Пальці пурхнули над клавішами. Захоплення цілі. Пуск.
– Ракети пішли, – доповів юнак.
Ми затамували подих. Траєкторії Міга і ракет на радарі невпинно зближувалися. А за мить цятки згасли.
Ми вибігли надвір. Я – з гітарою напоготові, замість якої зброї. Сліпучий сніг рипів під берцями, а високо у небі розквітла огниста квітка, розкидаючи навсібіч яскраві пелюстки.
– Хіба можна? Чуже ж небо?
– Ні. Але треба. Не дарма ж союзники новенькі далекобійні системи подарували під ялинки. Бо ж скільки можна самі ракети збивати? Між іншим, маємо святковий феєрверк! – всміхнувся я.
– Як думаєш, в Києві побачать?
– Навряд. Хоча, є ідейка…
Вдарив у струни.
– Ніч яка місячна, зоряна, ясная, видно, палає як Міг. Вийди коханая рідна Вкраїнонько, весело стрінь Новий рік!
Вдалині зачувся звук двигуна.
– А от і гості, – зрадів я волонтерам. І додав побратимові: – відкоркуй тушнину, чи що! Відсвяткуємо!
Пискнула рація:
– Браво хлопці! З Новим роком!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!