Моя історія
Розповім вам дорогі читачі хто я така.
Звати мене Аліна Вільна.
Гарне прізвище, правда?
Воно мені теж подобається.
Років мені на початку оповіді було 19.
На вигляд я була не дуже показна, але собі подобалася.
Я була низького зросту, худорлява, мала калі очі, довге, темне волосся, бліде обличчя.
Я була добра, мою довіру було дуже важко здобути, але можна було легко втратити.
А тепер, чому я жила в тітки? І де мої батьки?
Якщо вірити тітці Оксані, а я в ній не сумніваюся, то вони загинули в аварії.
Я їх навіть не пам'ятаю.
Тітка виховувала мене, ніби рідну доньку.
За це я буду їй до віку вдячною.
Єдина хто ламав мені життя це Світлана!
Але ,слава Богу, вона переїхала до Києва. І я намагалася з нею ніде не бачитися, коли вона приїздила до Львова.
Звісно ж, тітка Оксана намагалася нас помирити.
Але в неї нічого не вийшло. Занадто сильними були образи.
Чому я захотіла піти на війну?
Тому що це моя держава і ніхто не має права приходити і встановлювати тут свої порядки!
Слава Україні!
Обов'ясково переможемо.
Я впевнена, у нас немає інших варіантів окрім, як перемога.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!