Поклик

Коли ранок ще в’ється туманом

І вкриває всю зелень роса,

Ти приходиш до мене обманом

Ця з’ява зовсім нелегка.

Тис розгорнув цукерку і вкинув до рота. Роззирнувся довкола в пошуках смітника, помітив його біля входу в магазин. Не встиг він викинути обгортку, як з магазину вийшов середнього віку чоловік з пакетом продуктів в руках, його погляд впав на тисову безрукавку з синтетичного хутра і лице на мить здригнулось, здавалося, що він зараз назад завалиться до магазину. Проте він пересилив себе, трохи навіть демонстративно пройшов мимо. Тис майже фізично відчув як той ледве стримується, щоб не перейти на біг. Його погляд тільки на мить перетнувся з поглядом чоловіка, але цього було досить.

Засунувши обгортку в кишеню він повернувся до машини біля якої курив Кадм. На його запитальний погляд, Тис відповів:

— Контактний. Не більше ніж годину назад.

— Зрозуміло. – Кадм востаннє затягнувся, і відкрив дверцята, з машини одразу залунала гучна музика – Працюємо.

— Зроби тихіше, Яр – попросив Тис закриваючи двері.

Їхній новенький стишив музику, завів машину й рушив.

— То що, підозри підтвердились?

— Так, – Тис розгриз цукерку, – мужичок контактний, доведеться зайти в гості.

Вони заїхали у двір. Звичайно, дуже важко було знайти потенційних жертв контакту, проте деякі люди мали на це більші шанси, ті, які нещодавно втратили когось з близьких людей. Цей чоловік був одним з таких і, схоже, підозри були небезпідставні. Кадм дістав лист з інформацією про підозрюваного і ще раз звірився з адресом.

— Третій поверх, десята квартира. Тис, підеш зі мною, Яр – на тобі вікна і пожежна драбина. Квартира не кутова, буде легше встежити.

— Знову я лишній. Не даєте мені себе проявити, бос. – фальшиво пожалівся Яр. Кадм пропустив його слова повз вуха, хоч той тільки нещодавно вступив до них, проте між чоловіками швидко зав’язались товариські відносини. Яр цим користувався і нечасто тримав язика за зубами.

Вони повиходили, Яр рушив до вказаних Кадмом вікон, а Тис з шефом рушили до входу в будинок. Там Кадм за допомого домофона зв’язався з сусідом контактного, який і повідомив про дивну поведінку останнього. За хвилину вони вже піднімались на третій поверх. Перед дверима квартири з потертим номером десять вони зупинились, Кадм натиснув на кнопку дзвінка. Поки вони стояли, Тис відчув, що в цій квартирі є не тільки люди. В квартирі почувся приглушений шурхіт, приблизившись до дверей він затих, схоже, їх роздивлялись через вічко.

— Хто там? – врешті пролунав хриплий голос.

— Служба “Чугайстер” – відповів Кадм, одночасно підносячи до вічка срібну пластинку-посвідку, яка висіла в нього на шиї, як і у всіх чугайстрів. – Виникла підозра, що ви мали небажаний контакт з нежиттю. Ви повинні впустити нас, щоб ми все перевірили.

— А якщо я не захочу це зробити?

— Оскільки наші дані вказують що на кону може бути ваше життя, ми будемо змушені скористатись силою щоб увійти.

— Я буду з вами судитись.

— Ваше право. Але впустивши нас ви нічим не ризикуєте якщо ми помилились. Проте в іншому випадку ви ризикуєте всім.

— Я…

Наступні слова хазяїна квартири заглушив гуркіт в її глибинах. Почулись звуки боротьби і кроки, що на цей раз віддалялись від дверей. Кадм легким плавним рухом поклав руку на дверну ручку і наступним різким рухом вирвав замок з м’ясом. Як тільки двері відхилились настільки, щоб він зміг протиснутись, Тис влетів до квартири, шеф, відкинувши ручку і зруйновані двері, зробив те саме. Хлопець саме встиг, щоб вибити з рук чоловіка, з яким нещодавно зіткнувся на виході з магазину, ніж. Той саме хотів кинутись на Яра який вже скрутив нежить на підлозі. Та лежала й не рухалась, напевне розуміючи всю безвихідь ситуації.

Тис був готовий знову кинутись на контактного, проте той більше не робив спроб нападу. Він тільки стояв похитуючись, губи його беззвучно ворушились а на очах виступили сльози. Кадм підійшов і разом з Яром підняв нежить. Мавку. Та була в личині дівчинки дванадцяти років. Саме стільки було дочці хазяїна квартири. Саме її лице було у листку з даними на контактного.

Дівчинку саме з таким лицем було поховано два місяці назад.

Коли її вели до виходу вона глянула на чоловіка. Той здригнувся і Тис вже приготувався до нового нападу, проте за мить її вивели, і чоловік без сил звалився в крісло. Переконавшись, що той в порядку і тільки в’яло від нього відмахується, хлопець поспішив за товаришами, по дорозі стукнувши в сусідні двері. Сусід мав викликати медиків для контактного.

На вулиці вони завели мавку за дальній край будинку, Кадм штовхнув її на землю, і чоловіки оточили її, утворивши рівносторонній трикутник. Мавка затравлено смикнулась проте піднятись не змогла. Тис краєм ока помітив як недалеко кілька людей зацікавлено зупинились, а дехто навпаки пришвидшив крок в зовсім протилежному напрямку. Багато кого обурювало те, що чугайстри робили свою роботу одразу, незважаючи на те, скільки людей їх побачить. Тис таку думку розумів, бо зі сторони це видовище справді було не з приємних. Але він розумів і інше. Там де люди бачили маленьку дівчинку, чи навіть якусь свою близьку людину, він бачив тільки морок. І тільки так це можна було показати іншим. Чоловіки синхронно підняли руки, на мить торкнувшись одне до одного кінчиками пальців і почали свій танець. Мавка задерла голову і дико закричала. Це був тільки перший з її криків.

Пакуючи разом з Яром в чорний пластиковий мішок з застібкою-блискавкою порожнє, наче здутий м’яч, тіло – все, що залишилось від мавки, Тис поліз в кишеню по цукерку. Проте там виявилась тільки обгортка, яку він так і не викинув. Він роззирнувся, не побачив поруч жодного смітника і вкинув її до мішка перед тим як Яр його закрив. Все одно його скоро утилізують.