Два коти та чарівник
Кіт Федір жив на другому поверсі звичайного будинку у Вінниці. Господарі знайшли його худого та подряпаного біля центрального універмагу міста.
- Нехай поживе у нас, мишей половить. - Вирішили двоногі.
Так жив собі Федір, прекрасно, аж доки не постарів. І ось, одного дня, до нього підійшов двоногий:
- Слухай, Федю, ти вже старий. Чи не пора тобі піти?
- "Що це за нахабство?! Ви що, здуріли?!" - Подумав Кіт, але вголос сказав тільки: Няв!
Наступного ранку Федір прокинувся на чомусь м'якому та слизькому. Обнюхавши територію, Кіт відчув щось дуже смердюче. Він опинився на смітнику.
- "Напевне двоногі викинули мене у вікно, коли я спав." - Подумав Федір.
Кіт випростався і почав ритися у смітті. Він був голодний як вовк! Федір не знайшов їжі, зате йому трапилася під лапу невелика золота скриня. Він взяв її у лапи і сказав:
- Ох! Як же хочется їжі!
На превеликий подив скриня почала сильно тремтіти і врешті-решт з'явилася куча бутербродів з ковбасою.
- А що це там у тебе? - Єхидно запитав постійний суперник Федора дворовий кіт Грокс. - Я ще не бачив, щоб безпритульний кіт стільки мав!
- Нічого. - Промовив Федір, уминаючи ласощі.
Грокс зашипів. Серед котів почалася бійка. Бились вони, аж шерсть літала. І тут з'явився якийсь бородатий двоногий у синьому пальто.
- Котики. - Сказав він.
Ті билися не звертаючи на старого уваги.
- Котики!
Така ж сама реакція.
Тоді двоногий взмахнув якимось цурпалком і обидва коти відлетіли у різні сторони двору.
- Що сталося? - Запитав нарешті дід.
- Мяу, няв-няв! - Почав кричати Грокс, показуючи на Федіра.
- Ви, певно, щось не поділили. - висловив думку двоногий.
Федір кивнув і показав на скриньку.
- То це ж моя чарівна скринечка! Дякую що знайшли її!
Дід подивився на котів і на його обличчі проступила жалість. Двоногому не лишалося нічого іншого, як забрати котів до себе. Він взяв хвостатих под пахви і пішов додому.
- Мене звати Степан. Я - чарівник. І тепер ви будете жити в мене.
Через кілька днів, після чергової бійки, Чарівник Степан нашепотів щось на вуха Федора і Грокса. Після цього, обидва коти почали малювати шедевральні пейзажі. І ніколи більше не сварилися.
А минулі господарі Федора, дізнавшись про це, ще довго слали листи до Степана, просячи повернути кота. Та Федір цього більше й не хотів. Тож на кожен такий лист Чарівник відповідав так:
Добрий день, родина Іваненків.
Я був би радий повернути вам Федора, та бачте: кіт проти. Чарівник Степан.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!