Два коти та чарівник

Кіт Федір жив на другому поверсі звичайного будинку у Вінниці. Господарі знайшли його худого та подряпаного біля центрального універмагу міста.

- Нехай поживе у нас, мишей половить. - Вирішили двоногі.

Так жив собі Федір, прекрасно, аж доки не постарів. І ось, одного дня, до нього підійшов двоногий:

- Слухай, Федю, ти вже старий. Чи не пора тобі піти?

- "Що це за нахабство?! Ви що, здуріли?!" - Подумав Кіт, але вголос сказав тільки: Няв!

Наступного ранку Федір прокинувся на чомусь м'якому та слизькому. Обнюхавши територію, Кіт відчув щось дуже смердюче. Він опинився на смітнику.

- "Напевне двоногі викинули мене у вікно, коли я спав." - Подумав Федір.

Кіт випростався і почав ритися у смітті. Він був голодний як вовк! Федір не знайшов їжі, зате йому трапилася під лапу невелика золота скриня. Він взяв її у лапи і сказав:

- Ох! Як же хочется їжі!

На превеликий подив скриня почала сильно тремтіти і врешті-решт з'явилася куча бутербродів з ковбасою.

- А що це там у тебе? - Єхидно запитав постійний суперник Федора дворовий кіт Грокс. - Я ще не бачив, щоб безпритульний кіт стільки мав!

- Нічого. - Промовив Федір, уминаючи ласощі.

Грокс зашипів. Серед котів почалася бійка. Бились вони, аж шерсть літала. І тут з'явився якийсь бородатий двоногий у синьому пальто.

- Котики. - Сказав він.

Ті билися не звертаючи на старого уваги.

- Котики!

Така ж сама реакція.

Тоді двоногий взмахнув якимось цурпалком і обидва коти відлетіли у різні сторони двору.

- Що сталося? - Запитав нарешті дід.

- Мяу, няв-няв! - Почав кричати Грокс, показуючи на Федіра.

- Ви, певно, щось не поділили. - висловив думку двоногий.

Федір кивнув і показав на скриньку.

- То це ж моя чарівна скринечка! Дякую що знайшли її!

Дід подивився на котів і на його обличчі проступила жалість. Двоногому не лишалося нічого іншого, як забрати котів до себе. Він взяв хвостатих под пахви і пішов додому.

- Мене звати Степан. Я - чарівник. І тепер ви будете жити в мене.

Через кілька днів, після чергової бійки, Чарівник Степан нашепотів щось на вуха Федора і Грокса. Після цього, обидва коти почали малювати шедевральні пейзажі. І ніколи більше не сварилися.

А минулі господарі Федора, дізнавшись про це, ще довго слали листи до Степана, просячи повернути кота. Та Федір цього більше й не хотів. Тож на кожен такий лист Чарівник відповідав так:

Добрий день, родина Іваненків.

Я був би радий повернути вам Федора, та бачте: кіт проти. Чарівник Степан.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.