Охоронець фортуни

Стишене моросіння  кроків, що подекуди переходили у гулкий біг, протестно звучало по плитці, наче пенсіонери з наріканнями на комуналку.

Огрядний, старий, захеканий,  томаторилий, з зачіскою "дві бабакулі над вухами" дідусь не мав бігти. Це прямо заборонив лікар на медогляді місяць назад. І це ще не найгірша новина. Жити розумному і без сумнівів обдарованому викладачу історії Миколаївської гуманітарної академії Степану Валер'яновичу лишалося менше року. Кляте дегенеративне ДНК. Вчені навчились лікувати геть усе, тимпаче в Україні у 2120 році.

Але не це.

З тим же діагнозом родичі вже давно кайтсерфінгом на Леті зайнялись. Він тримався. Заради чогось невідомого і такого, що змусить і людину з рукою смерті на плечі чимдуж бігти. Навіть його найпаскудніше життя має дуже високу ціну.

Наврядчи про це здогаються зі скрипу плитки. Та й сам професор до кінця не вірив у свій план. 5 хв на все.

Подвиг, злочин, справа всього життя. Магнус опус. В нього вийде.

Зашпортався за зашироку штанку. Не впав. Збите дихання відновлює прописаними лікарем вправами: треба піднімати  руки на вдих і різко опускати на видих.  Має вистачити.

Колеги зараз в ректораті, готуються звісно не до відповідальних пар з нагоди Дня Незалежності, а до корпоративу після в одній з Дніпровських стратосферних кафешок. "Райські Тополі" чи як.  П'яні перегони на ранцях, алкопіньята на хмарах з палаючими бітами, перегони з ручними орлами. Програма-мінімум для бюджетників.

Ще 40 хв до телепортації крізь коридорні портали студентів. Бігти незручно, сорочка на спині спітніла й противно липне до спини. Ноги від напруги забули зручний патерн кроку. Серце ниє. Хрінувастий з нього Арсен Люпен. Відверто ганебний. Дарма собі механіку замість скелету не поставив. Для пересування в режимі "дім-робота-дім" і втіхи вечорами, що ти досі не клята бляшанка, вистачало, а от для нежданної справи життя - ні.

Ось потрібні двері. Валер'янович сам не вірив, але у свої 75 він дійшов навіть швидше, ніж очікував. 3 хв рівно.

То все курси бачати для довгожителів. І оце улюблене від тренерки: "Не важливо як голосно ти пихтиш, головне дотанцювати номер."

Декілька разів примірявся, вагаючись чи згадуючи як то роблять в бойовиках,  і вгатив ногою в двері  біля замка. Між іншим обутою не в аби що. Дідові черевики, хендмейд зі шкіри степової рябої свині,  тягнули гирями до землі як злочинця. Хоча чому як?  Зате так файно все трощили!

Він швидко знайшов ціль в кабінеті, переконався, що пристрій вимкнено, полегшено видихнув, сховав предмет у містку внутрішню кишеню старомодного двобортного піджака, що не застібнув сьогодні вперше за 30 років так точно. Чоловік спробував прикрити двері, щоб в очі занадто не кидався влаштований бедлам. З гордістю задивився на то.

- Що ви тут робите? -недоречно, з цікавістю і викривально запитала Раїса Павлівна, давня шанувальниця цього шарапутного, хоч і старшого на 10 років діда.

- Я...Я...

-Ви вломилися в мій кабінет? Але навіщо? Хотіли зробити сюрприз? Чи... Ви викрали Джерело! Тему моєї дисертації! Ви ж знаєте, що після Великого дня Незалежності їх не лишилося жодного! Людям наново довелося вигадувати всі технології. І Ви... Але ж ви професор Нерадісного періоду історії України до 1991, це не ваша тема.  Я, наївна, сподівалась поворкотіти фантазіями у  ілюзаторі для інтимностей. Мені так багато про ваш вигляд у молодості нарозповідали. Я  теж нічього така була.

- Рая. Це питання життя і смерті. Повір. Пішли до мене на лекцію,  там все поясню.

- Але ж у мене теж лекція.

- Скинь своїм тазащонамнауки нові координати. Я обіцяю тобі купу різних вражень, але повір. Сьогодні ти почуєш найнеймовірнішу в житті історію.

Коли вчителі зайшли, аудиторія була заповнена 60 палаючими очима.

- Любі мої діти. Нині великий день. Ви чули це від батьків, і з усіх екранів. Але це особливий день. Ви дізнаєтесь чому настала Велика тиша. Це не сигнал з космосу, як написано у вас в підручниках, знищив всю техніку. Хоча в той день таки були потужні сигнали. Все розпочалося за пару років до цього. Ось записник мого діда. Так, так він з варварського деревного паперу, списаний вручну курчявим почерком. Але це переверне вашу думку про роль України в світовій історії. Я попрошу вимкнути усе з доступом до інтернет.

Крім прихованої страшної правди, прямо тут і зараз знаходиться сила, яка може відкинути  нас  у Темні віки. Тож... Волох, я кому сказав все вимкнути?

- Та я цей...

- Таку промову зіпсував. Або ні.