Зміст
  • 1.
  • 1.

    Чатуранга дандасана. Наша улюблена чатуранга, – ці слова лунали в голові голосом тренера, який вмів гарно пояснювати будь-що.

    А шавасани, оууум. Новий коврик Бодхі рішакеш не скользить, так класно займатись. Справжній німчик. Майбах серед ковриків.

    5 хвилин ще йти.

    Ранок. Дорога до йога-клубу вела через парк. Двоє чоловіків у костюмах назустріч.

    - Оксана Іванова?

    - Так.

    - Ми зі служби управління захисту установок космічної інтервенції. Скорочено СУЗУКІ, український підрозділ. Ось посвідчення. Там значок планети Земля на щиті. Терміново потрібна ваша допомога.

    - У чому? Я? – очі від здивування округлилися.

    - Справа в тому, що вам одній відомі коди перезапуску щита.

    - Щита? Коди перезапуску?

    - Ну так. Великий провидець дарує ці коди випадковим людям, і, за даними нашої системи, ви отримали свій 11.10.2018 о 09.25 і 25 сек. наші радари зафіксували проникнення у вас великої кількості синергетичної космоенергії. В простонароді ви звете її натхненням. Перший рядок : "Навіщо небу сонце?"

    4 хв

    - Що ви мені втюхуєте? Це прихована камера? Це Свєтка вас підіслала? Заздрить, що пишу. Та кинула вже передайте.

    - У нас мало часу, якщо коди не вести протягом 5 ...вже 4 хвилини, будемо мати серйозні проблеми. Ураган Катріна пам'ятаєте? То Катя Стуканова не згадала вчасно вірша про перше кохання. Той "Шурік, Шурік, де подівся?" коштував нашій планеті шматка озонового слоя. А цунамі у Таїланді 2011? То Пабук забув свого вірша після операції по зміні статті. Ми серйозно. Добре, що є Шевченко, Франко і Костенко. Це універсальні ключі, вони часто спрацьовують. Але всенький світ захистити вони не можуть.

    3 хв.

    З нею щось не те. Лише йога не могла так її змінити, – від думок я не знаходив собі місця. – Вона перестала нервувати, світиться постійно.

    Ще й котлети перестала жарити. Каже: шкода там одна, тепер давлюся паровими котлетами і травою, як кролик. А я ж мужик, люблю смажене.

    Сьогодні відпросився з роботи і прослідкую за нею, заради нашого шлюбу. Я так сильно її люблю. О, що то за дивні чоловіки? У костюмах? Вони їй погрожують? Чому її схопили за руки? Крихітко, зажди!

    – Ксю-ю-ю-ю-ю? – Чому вона не чує? Біжу. Блін, тяжко. Треба хоч іноді бігати на стадіоні, як колись. Який з них більший? Зліва? От його і вирублю першим.

    2 хв. 30 сек.

    - Послухайте, пані Оксано! Доля Землі у ваших руках. От в цих гарних і слабких руках. Ні, не слабких...

    - Хм, - задоволено.

    "Блін, чого їх значок так блищить?" – думки у жіночій голові як завше не давали зосередитися.

    - Скажіть нам код, і ми разом врятуємо землю.

    2 хв.

    - Та я не пам'ятаю. Розумієте, я не пам'ятаю того вірша. Колю? Колю, що ти робиш?

    Чоловік блискавою влетів у їх діалог гарною розмахайкою з правої, від якої агент СУЗУКІ, який більший, відлетів на 3 метри.

    "Ого, який він сильний! Мій Геракл! Он і другий долу летить. Ти шо, ти шо! А я не вірила йому, що на бокс ходив. Тайсон, прям як Тайсон".

    Він взяв жінку за руки. Щось каже, але вона нічого не чує.

    - Що сталося? –схвильовано, – Чому ми не чуємо один одного?

    1 хв. 30 сек.

    Чому вона мене не чує? – Оксанко, рідненька!

    "Що з її очима? Вона так на мене дивиться, я вразив її. Але чому вона мовчить?"

    - Відповідай! Чуєш? Відповідай!

    Раптом до нас підійшли двоє чоловіків у світлих костюмах. Дивними приладами вони шандарахнули струмом тих, у чорних, від чого останні неприродно посіріли.

    Так. Вірно, посіріли. Від цих же віяло світлом. Вони посвітили в очі Ксю, моїй Ксю. Та прийшла в себе і відразу мене обійняла.

    1 хв.

    - Ми – агенти СУЗУКІ. Справжні. Ви – герой, знешкодили піратів. Вони крадуть вірші-шифри і продають їх туди, на страшну сторону, від чого у нас на Землі, потім лиха стаються. Ви маєте прямо зараз сказати його вголос. Свій шифр чи вірш. Вічно плутаю ті слова.

    - Та він не дуже.

    45 сек.

    - Пані, вибачте, але похєр! Тільки він зараз врятує Землю і не лише. Чесно!

    - Бігом. Ксю!

    - Не пам'ятаю його!

    - Та в інсті ж є. Умнічка, записала. - Дякую, коханий. Так...

    Навіщо небу сонце?

    Щоб сяяти блакиттю.

    Та виглянь у віконце

    насолодися миттю.

    - Дякую за службу. І, до речі, Миколо, наступний шифр отримаєте саме ви. Рівно через 10 міс.

    - Я не пишу віршів.

    - Це поки не стали батьком

    - Я?

    - Ну, це ваші дєлішки. Але, згідно даних Провидця,ви якраз перед народженням сина маєте отримати шифр, який наступного разу врятує Землю. Чоловіки у світлих костюмах схопили піратів та зникли.

    - Я тебе проведу. Злякалася. Не можеш саменька.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Таліана
    02.12.2021 19:27
    До частини "1."
    #гравАркуш І тільки завдяки грі в Аркуш я дійшла нарешті до творчості Романа. З цим я себе й вітаю:) Мала кількість знаків не завадила цікавому сюжету. Все є: фантастика, порятунок світу й кохання. За мене вподобайка!
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше