Єдиний розділ. Що скривати?

-Ну, ти глянь.Як символічно, цей козел знову там п'є. І що? Пиво "Козел"! Як він мене дістав. В усіх сусіди як сусіди. В мене 3 придурошних бабки, 4 сім'ї з десятьма дітьми на всю кагалу і цей чмошнік.

Оце родачки метри викупили. Доцінька, центр міста. Всьо поруч. У тата 20 гектар землі, а у мене мета - знайти гідного чоловіка і  ніколи туди не повертатись. Вона не гірша за своїх подруг. Навіть за ту руду Марійку. І що, що в неї батько козирний до нє магу?

Ставки, комарі, тубзіки і сапки, вибачайте. Плани змінилися. Сьогодні мене підвозив Валєрчік. У його папи є заводік. А у Валєри харізма, білі зубки, кубіки і кльова тачка. Комбо-шлюбомбо.

А цей алкаш мене дістав. Реально. Хоча сусіди чомусь за нього. Кожного дня я на крилах успіху поверталася додому. З стильною сумкою, на шпильках, у офігезній сукні. У голові купа мрій. І все по поличкам з конкретними строками. Ось така я. Гарна, амбітна і розумна. І очі гарні, хоч і карі.

А цей хмирь п'є. Ще так повільно... Ковток за годину. Бісить. Він не має амбітності, цілей. Місто не для таких. Шлак. Бухарик кончєний. Як пів мого села. Згниють в тих куширях. Ненавиджу.

Найгірше, що  придурок, що побудував мій дім, не зробив двору. Вузенька доріжка і відразу проїжа частина. Вічний набридливий трафік. Жу, жу, жу. Жу, жу, жу. Постійно йдеш по якби краю дороги і сподіваєшся на удачу.

А чого він на мене так дивиться? А раптом він маньяк? Не дам себе образити. Гарний копняк межи ніг і каблуком в коліно. Сільські дискотеки і не такого навчать. Ні, він реально дивиться. Чому я так повільно йду? Треба прискоритись.

Він ... кидається на мене. Занадто швидко. Валюсь аж за 2 метри. Відчула аж нічого. Ні удару об асфальт, бо він підставив руку. Ні запаху алкоголю, бо він стулив рота. Зблизька розгледіла покоцані залишки його колишньої вроди. Зелені, мать їх, сумні очі.

Забагато вражень на таку коротку мить. Проїхала автівка. Саме там, де я стояла. І втекла. Як Валєркина. Шок. Трясе.

- Марто, Марто. Я вдома. Твій Вітя вдома. Ти ціла?

- Залиш мене. Ніяка я тобі не Марта. Відпусти мене, придурка кусок.

- Марто. Я сьогодні не на роботі.

- Відпустіть. На тобі, на... озабочєнний.

Куплена вчора сумка під колір авта Валєри, але в першу чергу її туфельок, прилетіла 5 разів у непричесану голову Віктора і переконала відпустити спасенну.

Вона втекла. Він знову розвалився на лавці.

- Чорт, пиво пролилося. Я більше нікого не втрачу. Завтра знову на чергування. Ця бєшена - шоста. Де знайти двацарик на пиво? Я сказав це у голос?

- На візьми.Тут сорок, а я Ксюша.

Дівчина вмостилася на лавку поруч.

- У тебе ніфігасобі тяжка сумка.

- А в тебе доля.Вибач, що обізвала. Давно п'єш, рятуєш? П'єш і рятуєш.

- Ця пляшка ювілейна. 2000.

- То мені пощастило?

- Ти сукню он зіпсувала. І збоку замазюкала.

Потрясши пляшку і перехиливши її вертикально, він допиває залишки пива.

Дівчина вдивляється в його очі, дожидається, поки він зробить те саме і каже:

- Але не долю. Дякую.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Malynovska
27.09.2021 04:07
До частини "Єдиний розділ. Що скривати?"
Таак, сукню можна й нову купити, але не долю... А на продовження чекати? Вони будуть разом?) Крутецько!👏👏👏
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше