Олександр Чотар

Мене звати Олександр Чотар, і я радий вітати вас на своєму профілі порталу Аркуш.
​Мій творчий шлях розпочався ще в дитинстві, коли у 12-річному віці я вперше спробував перекласти свої думки та почуття у римовані рядки. Тоді це були лише перші, несміливі кроки. Згодом життя внесло свої корективи, і поезію довелося на деякий час залишити. Здавалося, що це захоплення залишилося в минулому.
​Проте все змінилося у 2022 році. Повномасштабна війна, яку російська федерація розв’язала проти нашої країни, сколихнула душу кожного з нас. Через постійну небезпеку та обстріли ми з мамою були змушені залишити рідний Харків і переїхати до Полтави. Цей вимушений переїзд став важким випробуванням, але саме тут, на Полтавщині, я зміг знайти себе, свій душевний комфорт і нове натхнення.
​Саме в цей період у мені знову прокинулося бажання писати. Поезія повернулася як спосіб рефлексії, як крик душі та як можливість зафіксувати історію, яку ми переживаємо прямо зараз.
​Цей рік став для мене особливим — я перегорнув важливу сторінку, закінчивши вечірню школу. Але моє головне навчання сьогодні відбувається через спілкування з тими, хто тримає на своїх плечах наше небо. Я маю за честь спілкуватися з багатьма українськими військовими. Ділячись із ними своїми віршами, я прагну надати їм бодай краплю моральної підтримки, подякувати за їхню мужність і показати, що їхній подвиг відгукується в кожному рядку моєї лірики.
​Сьогодні мені 26 років, і я точно знаю: слово — це теж зброя. Ці вірші — моє щире слово на підтримку тих, хто бореться, і тих, хто чекає. Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною через мої вірші.
​Приємного читання.
Слава Україні!