Моїй богині

Ого яка шикарна і світло огортає тебе повсюди,

Тебе побачу і радію а інші чинять смути.

Гарна посмішка твоя,

Як кришталь чиста така,

А погляд ясний як сонячне небо,

Ти впливаєш на мене як плацебо.

Довге пасмо волосся цвіту смоли,

За твою красоту неземну влаштовують торги,

А я стою й дивлюсь на тебе із захопленням,

Закохуючись знов і знов,

Мене до тебе манить поклику призов.

...

Діана Гобой

Життя за містом

Життя за містом прекрасне,

Коли пташки співають,

Поля широкі своїми барвами переливають.

Там тиша і духовна нуга,

Проходить потрохи світська туга

І дух обновляється ранньою росою,

Духовний мир приходить з весною,

А восени й взимку сидиш біля вікна

І поглинаєш з книг жадібно знання.

Й ніщо на пусте не відволікає,

Негатив за горло вже не тримає.

...

Діана Гобой

Недоля

Ти мій побічний ефект а не доля,

Не зустрічала б тебе якби на те моя воля,

Життя ділиться на «до» а після вже нічого,

Скажи: що я не можу без тебе побачити чи зробити такого,

Адже я сильна доволі й сама,

Ніколи я не була твоя.

Ти моя недоля,

Згинь з моїх очей-така моя воля!

...

Діана Гобой

Зірка осяйна

Зірка осяйна ти мені засвіти,

Ти шляхи мої освітли,

Бо йду долиною темною і кінця не видно,

Хоч людям завидно,

Бо не знають що переживаю,

Я ж бо все у собі тримаю.

Я така ж як і всі,

Живу у світі цьому наче в тюрмі

І турбот достатньо і проблем,

Радості потрохи але не без дилем.

Зірка осяйна-ти світло мені даєш,

Ти завжди мене всюди приймеш

І немає місця де ти б не сягала,

Мене всю цілковито огортала,

Куди не гляну куди не піду а промінчик гріє,

Тому в мені надія ще жевріє.

...

Діана Гобой

Ти козачка-я козак

Ти козачка-я козак,

Ми з тобою рідня,

Подивися:от це з рушницею то є я.

Росте цією весною буйно трава,

А ми з тобою на війну йдемо,

Чи ми те що шукаємо знайдемо,

Але точно знаю-шлях не легкий пройдемо.

Ти козачка - я козак,

Ми з тобою рідня,

Нехай в світі відбувається фігня,

А ми разом проти всіх,

На зло всім лунає з уст сміх.

Прилинь пригорни наче востаннє,

То може ще поживемо та ніхто не знає,

Нас лише любов в сіті цьому тримає.

Ми боремося за країну нашу,

Поклич сусідку Наташу,

Ми разом вип’ємо за довгі літа,

Ворога покладе дужа рука твоя.

...

Діана Гобой

Потік вільних думок

Я віднайшла свій спокій у вирі думок,

Не мучить більше ржавий заскок,

То таки мій тотем рятує від безсилля,

Сміливе бажання і трішки вміння.

Потік вільних думок мене веде,

Нехай той чарівник доленосний мене знайде

І помістить в казку й все розкаже,

Мій біль та смуток тоніком примаже.

Де ти і де я й куди все несе,

Чи батько нас вдома прийме,

Чи мати паляничок напече,

А дорога нас все веде і веде.

А чи так все легко й просто як здається,

Чи може розгадувати загадки доведеться,

До щастя лише один крок ступити,

Але йому не вдається мене полонити.

...

Діана Гобой

Елегія без просвітку

В темряві народилася нізвідки,

Ох паршивий світ де править сатана,

Потім повертаємося в чорну пустоту,

А де ж сенс в житті бідняка.

Ми живемо трудимось і плачем

І хворіємо в придачу,

А просвітка як не було так і нема.

Із року в рік несемо хрест,

Незнаючи що буде далі,

Адже одинокими народжуємось і з нічим помираємо

І будемо передані забуттю став ніким.

Нас не люблять в реалі лиш бачать можливості,

Використавши все добре в нас до кінця,

Чи є взагалі духовний зв'язок от в чім питання,

А шлюхи і педики користуються популярністю.

Жила в обмані але більше ні

Й істина зробила вільною,

Більше ради щастя ніхто непотрібний,

Адже люди лише проблеми створюють,

Порядок порушуючи і гармонію дому.

...

Діана Гобой

Сила трьох

Життя летить, тече і плине,

її переспів крилатий до мене лине,

наче відлуння квітів польових,

які рятують душу в один вдих.

Закляття мрії в дні буденні,

Речі на вустах не смиренні

І доля тих дівчат у силі трьох,

Вони не можуть рятувати світ лиш вдвох.

Пережили усе потроху та завжди разом були,

межі тої тонкої вони не перейшли

і знали як потрібно вчинити,

їм все під силу змінити.

...

Діана Гобой

Судженому

Мій єдиний моя любов,

Буду кохати тебе знов і знов,

Всі інші мені неважливі,

Лиш ти потрібний-ми поодинці вразливі.

Долі переплетені і серця палають,

Руки і губи тягнуться і жадають

Усе твоє-моє і радість і смутку печаль,

Ти лише руку мені свою дай

І я поведу тебе в тишу де почуєш канарейки спів,

Яка співає про своє та наче й про нас,

Заведемо там танець любові серед юних дів,

Нехай весь світ почує кохання історію глас.

Мій єдиний моя любов,

Буду кохати тебе знов і знов,

Всі інші мені неважливі,

Лиш ти потрібний-ми поодинці вразливі.

Долі переплетені і серця палають,

Руки і губи тягнуться і жадають

Усе твоє-моє і радість і смутку печаль,

Ти лише руку мені свою дай

І я поведу тебе в тишу де почуєш канарейки спів,

Яка співає про своє та наче й про нас,

Заведемо там танець любові серед юних дів,

Нехай весь світ почує кохання історію глас.

...

Діана Гобой

Сонце і місяць зустрічались

Сонце і місяць зустрічались,

При світлі полудня прощались.

Кожен з них вступав в свою стихію,

Кожен з них мав свою мрію

І так конкуруючи завжди,

Вони миритись мусять знов,

Бо що таїти правди

Ніхто із них не в силах зняти окову,

Що доля їм так написала

І яка на відстані їх тримала.

Дружити не могли бо надто різні

І шляхи разом в небі вести їм- затісні.

Знаходитися разом їм неможливо

Та хіба ж станеться те диво,

Що разом їх зведе

І що буде їхня дружба вічна- не промайне?

Колись можливо буде це

Та зараз не в силах нічого змінити,

Тож буде так як є.

Сонце й місяць зустрічались,

Але один з одним не знались,

Лиш небо одне ділили,

А щось змінити не зуміли

Тому один від одного на відстані були,

Да так шлях один до одного й не знайшли.

...

Діана Гобой

Троянда

Троянда цвіту вишневого,

цвіте коло хати,

її красоти Всевишнього,

манять сади.

Вона ніби перлина,

могуча, прекрасна.

В саду коло хати,

цвіте, мов дитина,

могутня мов людина,

вміє за себе постояти,

нікому не дасть себе ображати.

Її врода манить любе людське око,

такі ростуть тільки в Марокко.

Пишна квітка кохання,

горда квітка розчарування.

Вкриє землю мов мати,

ох її пишні шати.

Зірка її то кохання,

без печалі й вагання.

Мов крила має,

вона так гарно літає.

Ніби на арфі душа її грає,

аж серце завмирає.

Троянда!

Цвіт її то кохання.

В саду зростала,

від кохання пишною стала.

Людське кохання пострічала,

від цього й розквітала.

Люди нею милувались,

та й дивувались,

собі повчались,

та й закохались.

Троянда така особлива,

така мила.

Життя вона так веде,

кохання людям несе!

...

Діана Гобой

У довгу путь

У довгу путь ступаю я,

Заполоняючи усе навкруг

І пізнає усе нове і нове душа моя,

Долаючи немічний недуг

Зриваючись до небес чи падаючи,

Але все страшне й погане перемагаючи.

Й шукаю свій шлях у житті

Часом так нелегко розібратись у бутті.

Несу світло та іноді щось не так зроблю

І тим тільки горе і плач собі принесу.

Але так буває, коли шукаєш шлях свій,

Бувають злети бувають і падіння,

Життєві випробування- приносять прозріння.

Приходить зрілість ,приходить розуміння,

Молодість прощай- кажу, адже не треба мені тління

Лиш треба мудрість, яка вестиме по житті

От тоді розберуся в усьому- у сенсі, у бутті.

Дякуючи батькам що на світ нас народили,

Завжди прощали ,просили і учили

Життєвих істин, щоб ми в житті не заблукали

І маючи досвід- надійне пристанище мали.

...

Діана Гобой

У кожного своя дорога

Змалечку все ми вивчаєм,

Але коли дорослішаєм- не все ще знаєм,

Інколи з незнання долю собі ми ламаєм,

Бо як діти незрілі- Бога не знаєм.

У кожного своя дорога

І кожен путь свій вибирає,

Але не відразу прозріння приходить,

Що долю собі він зламає.

У всіх своя дорога,

Але не в усіх вона від Бога.

Кожен щастя в своєму вбачає

І кожен по цьому від Бога має.

Хто добро в світі плекає,

А хтось- зло без сумнівів приймає.

Але хай кожен знає,

Що за вчинки свої перед Богом відповідає.

Добра людина від Бога похвалу має,

А зла- духовно вмирає і у пеклі згасає,

Тоді як добра людина Бога прославляє

І радіє що Бог її до себе навіки приймає.

Вибір постає цей перед вами

У світі життєвої програми,

У кожного своя дорога ,але чи буде це ваша духовна перемога?

...

Діана Гобой

Фортеця любові

Фортеця любові в сонячному промені сіяє,

А він мене поглядом ласкає.

Із дня у день молода фортеця красотою полонить

І в світ чаруючий невіданий манить.

Фортеця наша з дня у день розцвітає

Її міцних мурів ніхто не зламає.

Фортеця сіяє від нашої любові

І від цього затишно у домі.

І солодко розтягнувшись трояндами шикарними вітає

І слова кохання для нас із щирістю промовляє.

О,мій Андрій, це наше гніздо любові

І нехай приподносить фортеця нам враження нові,

Хай буде красномовна і щедра у своїй промові

І світитиме мирним сяйвом у нашому домі.

...

Діана Гобой

Чарівні слова

Порою не завжди одразу розумію,

Слова чарівні сказані ним у пориві мудрості,

Слова які на віру я приймаю

Та велич їх і глибина стоять для мене в смутності,

Коли на розум як просвітлення на мене зійдуть,

Але приходить ясність –коли інші роздуми на задній план відійдуть.

Розумні ті слова які мені в житті допомагають,

Але часто інші турботи мене огортають,

Та в голові ті слова пам’ятаються

І в най підходящу мить розкриваються.

Слова прості, бо істина проста

З часом розумієш як потрібна вона

Коли перестаєш хотіти жити у брехні,

Коли не хочеш жити більше у пітьмі.

Завдяки йому я розумію те, до чого б не додумалась сама,

Яка ж одначе сила в словах ота,

Що може світ увесь перевернути

І тоді ти можеш у чудовий світ пірнути,

Світ любові, миру, спокою і правди

Там ,де ти і я захочемо залишитись назавжди!

...

Діана Гобой

Шлях збагнути

Звалюсь безпам’ятства у сон

І закриваються повіки- приглушаю стон.

Побачу сни як райські лавини

І побачу там досі небачені зміни.

У сні ми наче розкриваємо душу

І я побачу там себе і що робити мушу.

А мушу я по заповідях Божих жити

І від плодів старання- радіти.

Розслабляюсь, в радість спокою загорнусь

І більше журбою по тілесному не томлюсь.

Знайшла розраду я в духовних речах

І бачить зміни найкраще Бог по моїх ділах.

Проте не сни допомагають свій шлях збагнути,

А людина сама приходить до цього коли Бога попросить,

Бо тільки завдяки Богу людина все зносить,

Бо без Бога людина ніщо і хвалитись їй нічим

І тільки завдяки Богу ми свої рани залічим

І не важливо тілесні ті рани чи духовні- бо Бог все може,

Тому відмовитись від Бога і дару спасіння негоже!

...

Діана Гобой

Шукаю

Шукаю спокій й трохи миру,

Залишилось не так багато плину

Щоб сповідатись і тихо в Бога прощення просити

З душі гріховну тягість змити.

Ходжу по світу- душа моя не прикаяна,

Але нехай зцілить любові Божої крапля остання,

Нехай припиниться гріховне повстання!

Шукаю любові, шукаю християнських чеснот

І робить свідомість моя на курс Божий переворот.

Шукаю спокою своєї душі, шукаю Бога

І ось чекає вже мене випробувань доля.

В душі вогонь пече,

Печаль назовні рветься,

Та прийде в душу розрада ота,

Яка Божою любов*ю зветься.

Шукаю істину, шукаю правду

Світ грішний у собі руйную.

Шукаю те, що ніяк в серці не знайду

Що причиняє гріховну біль оту.

Шукаю помочі Господа усього,

Складаю я хвалу про Нього.

Усім серцем прагну отого,

Що серця торкається мого

Що богові вірне воно стане

І тоді Бог із захопленням на мене гляне.

І світло заступить пітьму

І знайду нарешті стежку оту,

Що до Бога веде

І нарешті розраду одержить серце моє.

...

Діана Гобой

Я воїн Божий

Я воїн Божий до боротьби однодумців закликаю,

Я воїн Божий тому обіцянку свою тримаю.

Те що в далечінь іду я знаю

І що родину свою залишаю

Та в серці надію я ще маю,

Що добрих людей з тьми по визволяю.

Й на віщих сторінках Біблії місяць променем відбиває,

А Бог мене до порятунку людей невинних призиває.

І Царство Боже мене після смерті чекає,

Якщо любов і добро моє серце заповняє.

Й в безперервній молитві я ревно молюсь,

Знаю що від Ісуса я спасіння діждусь.

І небо співає що ще на одну людину їх більше стає,

Тож даремно мій час тут на землі не пропаде.

І серце моє від радості клекоче,

Бо до Бога в обійми воно хоче.

...

Діана Гобой

Таке життя

І на цьому слові обірвалася соната,

Десь далеко розірвалася граната,

Війна в душі-війна навкруги,

Настали дні невимовної туги.

Втративши починаєш цінувати те єдине

І знання істини дається через біль,

Правило одне в світі є незмінне,

Любов рятує від бід і смерті окутавши як хміль.

Відкриваються нові двері коли закриваються старі,

Батьки завжди наші праві,

Виводять на світло з пітьми, пробачають все приймають нас які ми є,

Будуть поруч коли останній час проб’є,

Нема нічого солодшого материнської ласки і доброти.

Головне пізнати себе і не втратити душі,

Не загубити добро що горить у добрі.

Світ жорстокий але прихисток знайти все ж можна,

Шукати прекрасне й невинне: стати як мати набожна

І високо до небес від насолоди взлітати,

Бути собою не дозволити нікому себе зламати,

Минуле відпустити не тримати: недругам не мстити

Й в усьому знаходити позитив,

Здійснити свій неймовірний прорив.

...

Діана Гобой

Трепетна любов

Душа боялася сказати

І ти не стала тримати,

Ах як же я люблю тебе кохати.

В очах твоїх прекрасний гай

З тобою я хоч в рай.

Слова з уст твоїх- солодкі

І коли цілую тебе такі короткі.

Чи бачиш що ти зробила зі мною,

Позбавила мене ти покою,

Коли вперше тоді поманила рукою

І ось тепер я з тобою.

Побачивши в очах твоїх сум,

Позбавила мене ти усіх дум

І я прийшов тебе утішати,

Сльози з очей твоїх витирати,

І скрились ночі в тугу,

А танці в імлу

І обоє вийшли ми з туману

І опинилися з тобою в раю.

...

Діана Гобой

Явись душа

Явись душа, серед хмар явись

Ти тіло отблиск моєму,

Скоріше росою ранньою збудись

І плавно переходь в задушевну тему.

Іскрись вогнем квітучим,

Навіщо себе ми мучим

Коли надія є на вільність душ,

Зливай скоріше чорну туш.

Явись душа у сутінках, у димі,

Нехай летить душа і навіть в Римі,

Лети являйся там де ти потрібна

І покажи усім яка ти здібна!

Явись душа

Лиш попелем не стань,

Явись доле моя

І будь міцна як сталь.

І в денний світ поклич,

А я уже почую клич

І по зову серця піду

І тебе душе, вглиб ясну заведу.

Лети душа

Лиш не спіткнися

І в тіні випробувань не зломися

Лети в далекі краї,

Які тобі пророчать вини.

Лети душа, мені являйся,

По світі без діла не майся,

Ти добро те пізнавай

І людям від щирого серця допомагай.

Явись душа,

Пророчі сліди залишай

І голос правди свій твердо тримай,

Щоб усі правду гласили

І душі свої гріховні омили.

Явись душа

Явись душа, серед хмар явись

Ти тіло отблиск моєму,

Скоріше росою ранньою збудись

І плавно переходь в задушевну тему.

Іскрись вогнем квітучим,

Навіщо себе ми мучим

Коли надія є на вільність душ,

Зливай скоріше чорну туш.

Явись душа у сутінках, у димі,

Нехай летить душа і навіть в Римі,

Лети являйся там де ти потрібна

І покажи усім яка ти здібна!

Явись душа

Лиш попелем не стань,

Явись доле моя

І будь міцна як сталь.

І в денний світ поклич,

А я уже почую клич

І по зову серця піду

І тебе душе, вглиб ясну заведу.

Лети душа

Лиш не спіткнися

І в тіні випробувань не зломися

Лети в далекі краї,

Які тобі пророчать вини.

Лети душа, мені являйся,

По світі без діла не майся,

Ти добро те пізнавай

І людям від щирого серця допомагай.

Явись душа,

Пророчі сліди залишай

І голос правди свій твердо тримай,

Щоб усі правду гласили

І душі свої гріховні омили.

...

Діана Гобой

Скажи мені прощаю

Що за митець в тобі

Чи та кого я шукаю,

Скажи ласковими устами

Чи та кого в душі маю?

Що ти для мене,

А для тебе хто я,

Краса нетлінна як про мене

І точно ж не моя!

Чи ти прийдеш -не знаю,

Чи скажеш ласково на ніч

Отим небесним голосом «Прощаю»

Чи зникнеш розтопивши піч?

Не знаю! Оце мене вбиває,

Що ти така і хто така -не знаю

Оце мене лякає,

Скажи мені «Прощаю».

І в далечині зникнувши

Кажи і далі «Прощаю»,

Відлунням в серце проникнувши,

Скоріше, ти ж бачиш я угасаю!

...

Діана Гобой

Сильна духом

Готова все прийняти- вона рухається вперед

І свідок світ- вона уже не та

І випереджує вона усіх сповна,

Бо сильна духом вона.

Завжди в серці вона має терпіння

І застосовує всі сили і вміння.

Однак зрозуміти й прийняти його не змогла,

За нього в боротьбі не полягла.

Релігія і віра зробили її святою,

Недоступною для нього такою.

І все ж світ сліпий її не пройняв

І її волю не зламав.

Одну віру в серці має,

Діло твердо своє знає

І людям допомагає,

А що з ним ніколи щаслива не буде- вона і так знає,

Та з цього вона нічого не втрачає,

Бо віру в Бога вона має.

Тепер вона живе для вищої віри

І дякує за це Богу без міри.

Сильна духом- ніколи не здається,

Усе їй завдяки Богу вдається!

...

Діана Гобой

Сердечний друг

Мільйон бажань і всі про тебе

Я не можу жити без тебе.

Будь моїм другом завжди- не залишай,

Мене саму в боротьбі не покидай.

Скільки людям добра ти зробив,

Щасливу дорогу собі ти пробив.

Мені добро теж ти робив

Цим ніжні почуття й пробудив.

Хочу бути з тобою завжди,

Прошу з мого життя ти не йди!

Ти мій сердечний друг,

Що рятує мене від недуг.

Ти моє життя моє щастя,

Рятуєш мене ти від напастя.

Я хочу завжди дивитися в твої очі,

Вони ясніші темної ночі.

Всі життєві бурі з тобою пройду,

Якщо треба- кров свою за тебе проллю.

Тільки з тобою щастя матиму,

Тільки тебе одного я кохатиму!

...

Діана Гобой

Святі настанови

Мій друг ти перший будеш,

Якщо годуєш обездолених

І всіх духовно зморених,

Що на шляху своєму ти добудеш.

Тримайся поруч

І вмій за себе постояти,

Бо це опора надійна

І будеш добро із цього мати.

Лети на крилах,

Якщо потреба в цьому є

Нехай тече Божа кров у твоїх жилах,

Яку Бог за тебе пролив.

Якщо летиш- лети не озираючись

І суєтами мирськими не маючись,

Лети ніби дано крила тобі

Крила духовні ,які перебувають в тобі.

Коли тебе ненавидітимуть усюди

І гнати будуть звідусіль,

Прощай їх –бо це слабкі духом люди

І не забувай цього в лихий час, друг мій.

Зла нікому не чини,

Перемагай зло добром,

Правду ж цю бережи і перед Богом не гріши.

...

Діана Гобой

Самотній хлопчик

Самотній хлопчик сам на сам,

Йому я дар усмішки дам,

Щоб умів життю радіти

Щоб був вільний як ті діти,

Які веселяться й грають- турбот не мають,

Які віру в серці мають і по ній вчиняють.

Самотній хлопчик на лавці сидить

Та ось раптово приходить мить,

Що життя усе його міняє

І уявлення про світ ламає.

Хоч сумно про це говорити,

Але він не знає як далі жити,

Бо все що він взнав як камінь на серце лягає

Тож його постійних спроб невдача утомляє,

А він щасливим хоче бути й спокій мати

І як перемогти й незворушним бути- усе в собі тримати?

Самотній хлопчик знайде шлях

І кине всім він у серцях,

Що буде боротись за добро і справедливість

І що вічне не проміняє на мінливість

Хоч як би було важко- він вистроїть

І буде виборювати собі вічних радостей мить.

...

Діана Гобой

Ромео

Ромео в далекі дороги іде,

У безкрайні поля на чужину він бреде,

Щоб людей рятувати по світу

Коли впаде остання квітка білого цвіту.

Він поїхав у далекі краї-

Що чекає його на цій чужині,

Далеко від родини,

Дітей і дружини?

Ти вершиш добро,

А чи люди це цінять,

Чи думку до тебе свою змінять?

Ох Ромео в краю цім ти страждаєш

І що з цього ти маєш?

Чи люди добро твоє оцінили

Чи цього вони хотіли?

Інколи за добро вони тебе карають,

Бо не знають що з тобою вони неправильно вчиняють.

І що з цього вони мають,

А нічого доброго.

Не оцінили вони того що Бог посилає,

То нехай краще їх покарає!

А Ромео –герой буде далі йти,

Щоб світ перемогти!

...

Діана Гобой

Райське кохання

Три дні і три ночі закохані коханням упивались,

Кохання примножувати намагались.

І хай небо упаде чи грім ударить,

А він її до себе так і манить.

Вони такі щасливі,закохані,мрійливі,

А колись мрії здавалися такі мінливі,

Зате тепер вони разом,

Хоч інколи часом,

На мить зупинившись

І один на одного подивившись

Пригадують розлуку,

Як нестерпну муку.

Кохання це зламати нікому не під силу,

Несе він її на руках таку щасливу.

А він її цілує милу,

Красиву і мрійливу.

Доби без неї він не проживе

Хіба без неї він живе,

Чи дихає чи жде.

Чого він жде-до неї він іде,

Щоб розказати як сильно її кохає,

Шо кращої на світі він не знає

І що до неї він особливе почуває

Хоч і сам не знав що на світі таке буває,

Що з головою накриває.

Чи зможем ми кохати як вони?

Кохає він її за те-що все йому дає

І що без залишку йому себе віддає.

Чи буде він кохати когось ще так як її

Та зовсім ні.

Кохати вічно буде він її

Іншої й знати він не захоче.

Не кохатиме і не ласкатиме,

Іншої ніколи він не матиме,

Бо свою єдину він кохатиме

І за нею він зітхатиме,

Ніби школяр

Дивної казки маляр.

А вона як його кохає,

Що й світу білого не знає

Як з роботи його зустрічає і обіймає

За ним вона упадає.

Як любить засипати в його обіймах

Їхнє кохання загадкове наче у фільмах

А як вона його цілує,

Мов картину малює.

А як він її зігріває,

Що вона аж зомліває,

Бо від одного дотику згорає,

Палає,кохає,тає.

По губам він її читає,

Подумки з нею розмовляє,

Таємниці всі її знає,

Глибини її вивчає,

Кожну клітинку тіла її пам*ятає.

Кохання їхнє-то шедевр

Бурхливе, але ніжне мов маневр.

Дружиною своєю він її назвав

Щастя в житті він більшого не мав,

А вона чоловіком його називає

Новий Рік з ним зустрічає,

Вже й цілу купу дітей від нього має.

Горя вони не знають,

Бо коли діток своїх обіймають,

То про усе на світі забувають,

А більшого їм і не треба.

...

Діана Гобой

Рай

Є на небі рай,

Неземний гай,

Невидимі красоти,

Великі широти.

Там Бог на престолі,

З дітьми грає,

Там Ангели на Подолі,

На арфі грають,

І всі від щастя літають.

Печалі місця там нема,

Щастя все заполонить,

Бажає Бог усім добра,

І всім у серці миру хоч на мить,

Там вже ніхто страждати не буде

Не буде війн і бунтів,

Не буде закривавлених мечів.

Любов там вічно буде панувати,

І в серці не згасати.

До бою рвімось ми,

Щоб рай здобути ми могли.

...

Діана Гобой

Провінційна дівчина

Проходить день за днем

Не схожий на Едем,

Провінційна дівчина з хорошої сім*ї

Живе у мріях немов у сні.

А суворий світ оцінює її несправедливо

І все у світі цьому мінливо,

І щоб вона не бажала- усе неможливо,

Але вона збирається усунути перешкоди уміло.

Хай світ її не розуміє

І хай не все вона як люди вміє,

Проте незламний дух її до бою рветься

Який нетлінною надією зоветься!

Вона як люди –хоче щастя,

Але кругом підстерігає її одне напастя.

Хіба ж винна вона, що народилася не така як усі

І не бажає приймати світові закони оці?

Бо закони ці у собі нічого розумного не мають,

Але люди цієї очевидної правди не хочуть - тому й не знають!

...

Діана Гобой

Пробач Андрій

Я навчилася сильно любити,

Навчилася я його душею й тілом кохати,

Кому як не тобі це знати,

Адже ти мене навчив «це» знати.

«Це»- то вища небесами дарована любов,

Що покриває всі мої погані нахили знов.

А ти терпеливо все прощаєш,

Бо мене ти сильно кохаєш.

Пробач Андрій за біль, що тобі принесла,

Я не знала що роблю- пробач що була така,

Тепер вже більше не помилюся,

Заради тебе я змінюся,

Щоб радість нашого єднання нічим не затьмарилась,

Жила вічно а не десь там у солодких снах тільки марилась.

Пробач Андрій, що серце тобі розривала,

Пробач що душу твою ледь не зламала

Адже це я винна, що досконало тебе не любила

І що ледь тебе цим не згубила.

І як би я жила тоді без тебе, якби відпустила,

Хто б тоді утішав мене ласками- палко цілував,

Як я про усе шкодую- якби ти тільки знав!

Пробач за болючі розтавання,

Пробач за мої вбивчі признання,

Була я грішною без волі,

Тепер вже я зцілююсь тобою поволі,

Міняюся щоб тебе не втратити

І щоб любов нашу не розтратити.

Ти пробачив- я щаслива,

Мене твоя вдача змінила,

Прийняв мене до себе в черговий раз,

Що ж сподіваюся Ангели подбають про нас

І дадуть мені розум, щоб так більше не робити

І тоді разом ми зможемо все погане із серця змити!

...

Діана Гобой

Поринути у тебе хоч на мить

Поринути у тебе з трепетом усім, що в серці маю

Я за тобою так сумую, ніби в темряві блукаю.

Ніби в казці хочу забути про все і про всіх

І щоб ти зі мною трохи побути зміг.

Душа моя тепер твоя

І не буду вже тепер одна.

Поринути у тебе хоч на мить,

А серце від кохання так солодко бринить.

І рідні теплі руки мене обіймали,

Вони мене бідолашну в полоні любові тримали.

Кохали кохали і не відпускали,

А водночас і губи твої ніжно мене цілували.

Я вся твоя і вся для тебе

І в тихий сумний вечір не забувай ти про мене.

Щоб не загубити твій слід, тінню твоєю стану,

А ти як хочеш стань моєю.

Поринути у тебе хоч на мить

І я стану з тобою одним цілим вмить.

...

Діана Гобой

Пора тепла й відпочинку

Літо –пора тепла й відпочинку

Ставайте дітвора на розминку!

Лиш в рік вона є –пора єдина,

Вона завжди у нас незмінна

Мов квітуча сакура нетлінна.

І чарує вона всіх перехожих красою,

А втім буває й дощова порою,

Але справиться з любою бідою

За мить і сонце знов засяє

І кожен від літа втіху має.

І відкриває браму в світ пригод,

Не знає ця пора невдач незгод.

Розкриє душу мов квітка ота,

Яка дивлячись весело каже: «Зірви мене, я твоя»!

Заспіває пташка- знай то вона,

Мелодії струнка дивна пора.

Для всіх грає пісню вона

І ніяка зима їй не страшна

Чи навіть невеличка імла,

Коли в душі ця чудова пора.

Зве у світ невіданий,

Манить чарує,

У світ незвіданий,

Який із троянд для тебе будує.

З року в рік через віка,

Усі розчарування пройшла,

Мов фенікс відроджується раз на рік

І буде з нами повік.

...

Діана Гобой

Покликання

Покликання шо мене чекає

Душу звеселяє.

Покликання що в мене є

Багато чого мені дає.

Буду любити добро

Усім ворогам назло,

Щоб знали

Із ким справу мали.

Бога прославлятиму

Горя не знатиму.

Як же мені забути біль і страждання,

Замість помилування і кохання.

Влада то кати шо останню квітку зламали,

Щастя в раю вони не знали,

Тому що в пекло попали

За муштру людську,

За грішну свою наготу,

За біль і страждання

Замість помилування і кохання.

...

Діана Гобой

Чому ми сумуємо? Чому ми плачемо?

Чому ми сумуємо? Чому ми плачемо,

Адже краще забути і відпустити,

Ніж душу собі ятрити…

Ми перемогли чи ми переможені,

Ідемо дорогами довгими знеможені

І чекаємо на промінь надії,

Що десь жевріє наче блискавки мрії.

Чекаємо перемін і змін у інших,

Але змінити можемо лиш себе,

Тоді чому ми переживаємо про все?

Адже життя таке непередбачуване

І доленосних речей не уникнути,

Потрібно лиш в закони буття вникнути,

Щоб сльози висохли і тихий мир зійшов,

Ти подивись- він вже прийшов!

...

Діана Гобой

Мартинонька

Зростала нині трава,

Коли ти в моє життя прийшла,

Ніби нізвідки через ворота прошмигнула

І до мене ласкаво прилинула.

Величава і граційна - моя королева,

Її приходу воспівали дерева

І сонцем поцілована на лобі,

Вона дивилася всередину душі.

Ми ідеально одна одну розуміли,

Наповнювали наші серця Любов’ю і змінили,

Більше не уявляли себе окремо

І лиш одна від одної добра ждемо.

Ніхто на заваді тепер нам не стане,

Бо разом сила і перемога,

Ми віднайшли пристанище у Бога.

...

Діана Гобой

Духовна боротьба

Ми зламані стаємо тоді,

Коли втрачаємо упевненість в собі і в завтрашньому дні

Й тоді коли надії полишаємо,

А мрії відторгаємо.

Духовна боротьба-драма поетична,

Часто у вчинках буває не етична

І слів не вистачить аби все сказати,

Що на душі тій коїться описати.

...

Діана Гобой

Останні дні хвилин останніх

Останні дні хвилин останніх,

Проникають в душу спогадами мрій ранніх,

Як же вони в душу проникають,

Останні хвилини раю спопеляють

І пронизують мене до болю,

Що приходиться круто міняти долю.

З раю в пекло наче з тепла в холод

І пожирає мене духовного спокою голод.

Як же хочеться продовжити незрівнянні ні з чим солодкі миті,

Чарівні мрії й спогади радістю покриті,

Як цього хочеться: та доля диктує нам свої умови

І доводиться надягати на себе трудів тяжких окови.

Останні дні хвилин останніх,

Кудись ідуть щастя забираючи

І притуплюють гарні спогади їх стираючи,

А серце щемить гулко стукаючи,

Мене усю зсередини мучаючи,

Але я надіюся що рай ще до мене вернеться,

В душі спокоєм ляже і в серці приємним трепетом озветься.

...

Діана Гобой

Осіннє кохання

Як я люблю дивитися в твої очі,

В них я бачу блиск янтарної ночі.

В очах твоїх ніжність кохання,

Ти моє осіннє зітхання.

Любов твоя до мене безмежна,

Полонив моє серце –від тебе залежна.

Під дощем осіннім ми з тобою гуляли,

Саме тоді один одного ми й покохали.

Руки твої мене обіймали,

Губи твої мене цілували,

Все одне одному пробачали

І так безумно кохали.

...

Діана Гобой

Ода смиренності

Спустився Ангел додолу,

Щоб узяти мене з собою угору.

І зблідло личко моє поворушитися не міг

І раптом гострий меч пронизав,

Як боляче якби Ти тільки знав.

І двадцять сім дощів на мене Ти послав,

Грішну мою плоть покарав.

Землі під ногами я не відчував

І втратив все що мав

І серце хотіло кричати від болю

За те, що сам зламав собі долю.

Знань в цій голові вже нема, добра нема

І стигне від крові земля.

У цю тяжку хвилину якорем іду на дно

І думаю як статися таке могло,

Що гнити душа моя почала,

До смерті й пекла мене вона довела.

Смирення мені бракує

Можливо саме це мене і врятує

І знов мир у моєму серці запанує.

Ангел на пагорбі стоїть і вирок Божий читає,

До страти мене приговорює.

Зі страху я тікаю,

А куди і сам не знаю.

І влучає Ангельська стріла- я падаю,

Свої тяжкі гріхи я згадую,

Так болить нестерпно

І стає в душі моїй так мертво.

Падаю на коліна і плачу,

Врятуй мене Боже, якщо я для тебе щось значу!

Прокинувся від жаху і болю

Не хотів би я собі такої долі.

І став справлятись я в покорі

Й довго дякував я знакам долі.

...

Діана Гобой

Ода любові

Любов довго терпить, любов милосердствує

Любов тішиться тільки своїм- не мародерствує!

Любов не надимається,

А з вірою й надією знається.

Не поводиться нечемно,

Не стане карати даремно.

Не шукає тільки свого,

Але прагне одного,

Поєднатися навіки і думати один про одного тільки.

Не рветься до гніву,

А лиш звучить в мелодії співу.

Не думає лихого,

Не відвернеться від того,

Хто серцю її дорогий.

Не радіє з неправди але тішиться правдою,

Живе вона нею одною.

Усе зносить вірить у все,

Ніколи кров вона не проллє.

Сподівається всього усе терпить

І насолоджується кожну мить, ніколи любов не спить!

Ніколи любов не перестає,

Нехай же до тебе вона прийде!

...

Діана Гобой

Ода духовної перемоги

Куди спішиш в житті усе пізнати

І всі багатства світу мати,

Якщо в серці сум і пустота

І душа твоя від гріху знемогла?

Чого по світі без мети маєшся,

Колись від пихи ти обламаєшся,

Тоді чому ти ще не каєшся,

В тому що поганим займаєшся?

Невже життя тебе нічого не навчило,

Хіба воно тебе не просило,

Хіба не благало зупинитись

Одуматись і з долею змиритись

І до Бога в дім проситись?

Так як і всі ти помиляєшся,

Але з Божою допомогою ти не зламаєшся,

Тоді чого ж ти досі маєшся?

Кожен місяць, день, година

І та дорогоцінна хвилина,

Можливо ця хвилина вже остання,

Яке ж твоє останнє прохання?

Вставай борися ,а не плач

І не чекай поки прийде за тобою смертний палач,

А виправляйся зараз і проси прощення

В Ісусове ти ймення!

...

Діана Гобой

Великдень

Звеселись! Скоро свято велике-то Пасха

І прийде надія в життя,

Весь біль і смуток піде.

Ми знаємо Господа нашого Рятівника,

Всюди і повсякчас Він твердиня моя!

Вербна Неділя й Великдень час молитв,

Нехай не буде ніяких битв,

Промовимо в Небо і будемо почутими,

Ступимо без гордині перед Ним роззутими.

Я знаю: ніхто так не подбає про мене як Творець,

Готую я на вечерю Йому млинець

І чекаю приходу в гості з родиною за столом,

В цей День всі турботи й страхи стануть сном.

...

Діана Гобой

О, Сонце

О сонце- ти мій непрочитаний лист,

Який я маю прочитати.

Мій недописаний звіт,

Який я маю дописати.

О сонце,

В очах твоїх я бачу надію

Здійсню заради тебе мрію.

Загадуй бажання,

Хочеш вірш складу про кохання,

Мелодію заспіваю

Або на скрипці зіграю.

Весь світ до ніг твоїх покладу,

А взамін тільки кохання прошу.

Мені нічого не треба, сонце

Лиш, щоб бачити тебе у віконце,

Щоб коли додому поверталась,

То в метелика оберталась

Холодні зими в обіймах твоїх зустрічати,

Бути поруч з тобою- кохати!

...

Діана Гобой

Неповторність весни

Чую шепіт я вітрів,

Несуть вони мене понад горами

Й в захопленні голос мій німів,

Коли ішов дорогу довгу я роками.

І чую спів птахів в степу

І місяць молодий споглядаю,

А весна радо приймає пісню мою,

Яку в птахів переймаю.

Розправив руки назустріч я весні

І плив гірськими водоспадами,

Під дощем купався на зорі

І щастям наповнявся як градами.

І вдихав чарівний цвіт весни,

Що в глиб манив і чарував,

Вивчав усі її дари

І разом з ними як роса переливав.

Незбагненна дощова погода,

Утім капризна назавжди,

Вона як райська насолода,

Хай тільки гарний настрій їй прийди.

Весну як Бога відчуваю,

Її окутавшись красою її безмірно солодко вдихаю,

Вона кругом- вона завжди зі мною!

...

Діана Гобой

На межі

Життя сповнене випробувань іде

І сповнене тяги проблем серце те.

Страждає стомлене пошуками серце

І гірко глянути через гріховність у люстерце.

Ах, молоді роки, дурниць зроблено багато

Й прощає милосердний наш Небесний Тато,

Але іноді заблукавши- людина душеньку погубить

І втратить той зв'язок що з Отцем, Який його так любить.

О, як же хочеться вернутись і виправити помилки

І Богові молитись, кажучи «Прости»!

Як жаль що час вже не повернеш,

Адже повернувши час- на шлях істини звернеш!

Та час не відмотати,

Тому нам треба тут і зараз себе виправляти!

А гірко плачучи від докорів сумління,

Повільно приходить до свідомості прозріння.

А прозріння- то істина, яка вільними зробить

І тоді- то людина гідне похвали Бога зробить.

А наш люблячий Отець усе пробачить

І силу волі Він в людині тій побачить,

Коли щиро покається вона

І відпустить тоді серце тяга!

...

Діана Гобой

Мотя

Іде зима- двері в хатоньку скріплять

І треба дрова для підігріву пилять.

А ось і кіт наш хвалько назустріч іде

І ще за ним плентається індик- опудало те

Та цим індиком лиш весело лякати,

Не те що нечисть ним відганяти.

Кіт поважний пан- ходить курок сусіда ганяє,

А зранку замість півня будить усіх-не будить а лає.

Іноді так правдиво вдає з себе мертвого, щоб всі його жаліли

І свіжим м’ясцем впридачку накормили.

Цей кіт знає коли дурака зваляти,

Коли іноді захочеться не та де треба насцяти

Та іноді мудрого вдає, дивлячись в очі

Такого кота ще треба пошукати, такого ще не знали як Моті.

Бувало якось сусідське дівчисько захистив,

Як собака ричав на індика який на неї напав,

Ту милу дівчинку за спиною гордо прихистив

А індик собі думає:» Ну все ,я пропав».

Жаль бурчить на всіх- неначе старий

Хоча він далеко ще не такий.

У нього сила й осанка кота молодого,

Де ще є такий як Моті- не знайдеться такого.

В хазяйстві добрий помічник

Не від якої роботи ще не втік.

Допомогу надасть, якщо зможе

В селі нема того в кого він не переможе

Незамінним є практично у всіх речах,

Один недолік –те що сцить по столах,

А так Мотя милий котяра,

Для хазяйки своєї кращий ніж ціла отара.

...

Діана Гобой

Муки душі

Найгірше для людини,

Коли душа її рветься на частини,

Бо не бідність і не холод

І навіть не голод,

Людину зморюють- ведуть в погибель

Це неначе потрапити під ливень,

А ніде прихиститись- утекти,

Бо що поробиш коли їй долею призначено прийти.

Так же як і ливень- від мук духовних не втечеш

І що поробиш- така доля, від неї не втечеш,

Ніхто не питатиме -хочеш чи не хочеш,

Ніхто не зверне уваги- можеш чи не можеш,

А прийде час- приймеш випробування як покору

Яка радість і щастя розгонить наче вітер хмару.

Може випробування людині для того, щоб вона розумнішала,

Тільки от чому її духовна природа не гарнішала?

І як знайти рівновагу серед страждань і мук,

Що серце пронизають- наче лук?

Коли знайдете відповідь- скажіть мені,

А то у мене тільки запитання одні

І вони без відповіді душеньку не гріють,

А лиш серце розриваючись- тліють!

...

Діана Гобой

Моя улюблена пора року

Уже настала осінь, дощі ідуть

Літо вже пройшло, холода прийдуть.

Романтика осіння в дім прийшла

І променем осіннім засяяла і зацвіла.

Моя улюблена пора року прийшла

І у всі куточки серця зайшла!

І золоті шати осінь розпустила

В свої широкі обійми мене впустила.

А під ногами шурхіт листя манить

І краплями дощу по вікнах ніби мелодія бринить.

Й плоди на полі вже збирають,

Завдяки осені що поїсти взимку мають.

І повітря прохолодне до любові взиває

І всі серця гарним настроєм наповняє.

Багата золотава осінь в наших серцях назавжди,

Ми тебе ждемо осінь, тільки прийди!

...

Діана Гобой

Моя любов

Прекрасні барви різнокольорові в душі моїй переливають

І дивні солов’їні співи в серденьку моїм не угасають.

Відлуння в серці чую я- то любов до мене озивається,

З усієї сили в життя моє вривається.

Любов моя прекрасна й неповторна

Взиває, кличе й манить пізнати її.

Любов моя в серці квітне і все заповняє,

Мене вона в світі цім тримає.

Гаями безкраїми розлягається

І ні миті у своєму виборі не сумнівається.

У світ дивний поринаю і бачу світло надії,

Любов моя здається здійснить усі мої мрії.

Ніхто її вже не зупинить, якщо вже корені пустила,

Хитра одначе- мене вона в свої сіті зловила!

Не соромно любити- соромно любові не пізнати,

В чому ж сенс тоді, якщо головного в світі не знати?

А я маю сенс і радію- що не доводиться у пошуках блукати,

Від життя цього треба любові вдосталь брати,

Щоб радість і затишок у душі мати.

...

Діана Гобой

Моя душа у клітці

Моя душа мов у клітці

І ловить диявол мене у сітці,

Вириваюсь і борюсь як можу

Лиш в християн я бачу долю схожу.

Страждає серце, сильно б*ється

І остання воля на вітрові в*ється.

Дощ іде ,змиваючи усі надії

І спопеляє вогонь людських підступностей мрії.

Ніхто нікого в світі не розуміє,

Лиш злочинами втягуючись мліє.

Усі усіх зраджують не уступаючи ні в чому

І правда щира полягає в тому,

Що люди безбожні живуть у світі цьому

І віддають себе на службу злому.

Ах, як хочеться кричати від болю

І як тут віднайти духовну волю?

Коли усі усіх втоптують в грязь

І зодягаються у лицемірну масть.

Ніхто мене не чує,

Кожен щось своє будує,

Але коли ти не такий як всі- ніхто не вчує

А лиш долю твою зруйнує.

Ісус теж був не такий як усі

Тому Його не слухалися люди,

Занадто розумними вважали себе- ходили в пітьмі

І спотикалися через гріхи усюди.

...

Діана Гобой

Митець

Мета митця себе розкрити

Іти вперед- себе не загубити.

Людина живе в недосконалості

В бридкій для Бога шалості

І моральне вже їй не цікаве

Та хіба справжній митець стане робити лукаве?

Почуття лиш для актора- не для митця,

Справжній митець приховує свої почуття.

Все пробачає, робить добру річ,

Якщо треба- примчить на поміч і в ніч.

Виборювати добро- така його доля,

Пам* ятайте митця як героя!

...

Діана Гобой

Метелик

У вир пригод метелик поринає

І не вгаває від емоцій що його переповняє,

Легкий в усьому але не легковажний

В боях такий він відважний!

Такий тендітний- його легко обманути,

Але прекрасний внутрішній світ- його не забути!

Уміє він дружити і любити, легко всім довіряє,

Нерідко за це удар він приймає.

З радістю усім допомагає,

З упевненістю курс свій тримає

І не боїться опалити крила,

Бо ніхто не зруйнує його маленького дива,

Що серце теплом зігріває й живе

І буде вічно жити- не промайне!

А чудо те зоветься вірою,

Яку не зміряти ніякою мірою

А лиш до серця прикладаючи- оживає

І метелика на цьому світі тримає.

...

Діана Гобой

Мені бідність не страшна

Мені бідність не страшна,

Коли зі мною моя люба сім’я.

Навіщо мені брудні гроші багатства,

Якщо я буду в них в полоні рабства?

Я щаслива, бо наповнена духовними дарами,

Тож у моєму житті немає місця для драми.

Мені бідність не страшна,

Бо то гордість моя,

Я не стала грішним шляхом заробляти,

Тож я добру і чисту совість буду мати.

...

Діана Гобой

Мачо

Зірку Мачо в чорний колір покрасили

І в котика перетворили.

Для Алли він був призначений

І Божою печаткою був позначений.

Пушистий Мачо гарним голоском співає

І душу хазяйки окриляє,

З ним вона від турбот відпочиває

І бачить вона що кращого за Мачо не знає.

Рано-вранці Мачо ласкаво бринить,

Збудить всіх- і замовчить.

Іноді він жалить

Та покарання не забариться вмить.

Дзвінко Мачо в кухню залітає

І мамці по хазяйству допомагає.

Як пригладиш- муркає, ніби співає,

Ніколи цей спів не утомляє.

Від хазяйської дочки Мачо тікає,

Це він у такі ігри з нею грає.

Радо вона його приймає

І за штурвал встановляє.

А він радий що тепер капітан,

Все зробить- немає питань.

Від щастя його душа на крилах літає

І він радий що вся сім*я про нього дбає.

Пройдуть роки- він буде з ними жити,

Кращої сім*ї годі й просити.

...

Діана Гобой

Любов- це сонячне творіння

Кохання крилате літає,

Симфонію двох сердець грає

І різнобарвними кольорами переливає.

Бо любов- це сонячна надія,

Сама трепетна мрія.

Коли в серце приходить любов

І стукає в сердечко знов, воно прощається з журбою

І всякою світською молвою.

Як метелик- трепетне, але сильне

Серед хмар, літаючи- вільне.

Навіть серед мук догори злітає

І крил своїх додолу не опускає,

Виборює своє щастя і літає,

Всі перепони в житті подолає

І так ніжно кохає.

І зійде вона з небес як хвилина щастя

І серце буде боротись- не здасться

І розквітне в душі роя квітчаста.

Любов- це сонячне творіння

І солодке, мов мед томління.

Як шум води прийде в життя швидко

Несподівано, красиво і шибко

І нашле спокій ясний і глибокий

І не будеш ти уже одинокий!

...

Діана Гобой

Любов- це найдорожчий скарб

Любов найвища над усіма почуттями,

Вона стається з кожним- сталася і з нами.

І залягає в мене десь глибоко в душі,

А серце переповнюється любов’ю від його любові.

Це мабуть в багатьох людей не вкладається в умі

Та для мене воно складається в одному слові.

Це слово- любов,

Яка заповнює мене знов і знов.

Кажу я про любов Господню, християнську, духовну,

Маю я на увазі далеко не гру любовну,

А про любов яка робить мене сильнішою й піднімає,

Така любов яка усе найкраще і найдобріше в душі прокладає.

Може багато людей в неї не вірять, але вона є

Така любов яка у світ істину несе.

Бог - любов , тому любов найсильніше почуття яке перемагає,

Вже й моє серце це знає.

Любов- це відчуття захищеності й теплоти,

Яка прагне усе світле й добре в серці знайти

І отримати перемогу над усім злом,

Така любов буде боротись до кінця, не знає утоми.

Любов- це не пристрасть як думають люди,

Можна зустріти це всюди,

Проте навряд чи часто зустрінеш любов справжню,

Яку можуть пізнати лише розумні люди, гідні її,

Такі судження на цю тему мої.

Хотіння в тілі, а в серці може бути лише любов

І я переконуюся в цьому знов і знов.

Любов- це найдорожчий скарб у світі,

Яка завжди в рожево-ліловому цвіті.

Любов непереможна, вічна, довгождана

І якщо справжня ,то в ході випробування- незламна,

Любов ніжна, прекрасна й досконала,

Бо Богом створена- закоханість же людину б зламала!

...

Діана Гобой

Король мого серця

Королю мого серця,

Відкрита для тебе мого кохання дверцята.

Ти прийшов в моє життя не випадково

І проникаєш в моє серце чарами знову і знову,

Розбурхав у мені силу силенну почуттів

І захищав мене від усього світу як вмів.

Ти утішав мене з ніжністю в очах,

Не покидаєш- чаруєш навіть у снах.

Добротою і справедливістю вчинків ти мене покорив

І навіки в королівстві кохання і чарів полонив.

Я твоя навіки, мій королю

І кожну мить з тобою зачарована ловлю.

Ти саме найкраще, що сталося в моєму житті,

До тебе я жила в царстві темряви як в тумані,

А ти ,королю світла й любові- мене врятував

І стрілою любові зворушливо моє серце пронизав.

...

Діана Гобой

Квіти раю

Квіти з раю

З твого прекрасного краю.

Навесні квітку мені ти подарував,

Червону троянду кохання зірвав,

Нею мене ти очарував

І закохав мене в себе,

Тепер не можу жити без тебе

Втім як і ти не можеш жит без мене.

Здавалося ніби час зупинився,

В серце моє ти пронизався.

В серце тричі постукав- душу покликав,

Золотом і діамантами обсипав.

І стан речей потроху мінявся,

Ще більше в мене ти закохався.

Пропозицію мені ти зробив

Та й з обручкою поспішив,

Весілля пишне відгуляли,

Ноги всі собі станцювали

І до самої смерті горя не знали.

...

Діана Гобой

Казковий пейзаж

В парку я гуляла

І чотирьох дивних дів пострічала.

Чула я шепіт їх, який за собою манив

І казковий пейзаж який навколо них вирував- час зупинив.

І кольори переливали в світлі ночі

Й побачили неймовірну красу мої очі,

Ту дивну красу яку тільки казковою назвеш

І кожен раз дух переведеш,

Від зачарованого парку Сот,

Такої краси не бачив за своїх часів навіть Лот.

Відчуття неймовірної свободи і невимовного блаженства

Серед широких безкраїх країв,

Де тільки чути шепіт чотирьох дів

Які одягнені в різні кольори.

Одна в жовтому кольорі жита

Завдяки їй кожна людина сита,

Друга в білому як сніг,

Яка викликає у дітей сміх.

Третя у зеленому рясному вбранні

У неї кажуть постійні клопоти одні,

Четверта у червоному як спіла вишня

І поруч лунає животворяща пісня.

Усі вони корисні, кожен чимось прислужився

І кожного проміжку часу у свої барви вдівся.

Шепіт припинився і дів тих наче не було,

Лиш десь далеко відлуння пішло.

Відтак кожна діва свого часу чекає,

А парк покірно долю неминучу приймає,,

Лиш раз в рік зустрічаються в дівчачому колі,

А потім зникають у дикому полі.

...

Діана Гобой

Істина життя

Почуття застилають нам лице

Як розібратись у собі- пізнати себе

І як знати що завтрашній день принесе

І що доля що до нас прийме,

Чи доброю звісткою нас торкнеться

Чи лихою долею озветься?

І як до істини прийти,

Коли не можеш ніяк її знайти?

Як серцю не піддатись гріху,

Не впасти у безумство- не впасти у пітьму?

Усе ми хочем та не все нам можна,

Така вже правда життя,

Коли ми хочем пізнати мудрість- її нема,

Не можем її вловити

І не можем час спинити,

Щоб щось повернути та змінити,

Тож потопаємо в гріхах і далі будем тліти!

А краще було би щось міняти вже зараз ,у цей час

Щоб в душі нашій переможний вогонь не згас.

А де той порятунок, де світло, де добро,

Де перемога: ох якби ж воно те благо зійшло

І навчило нас ,у вирі танцю закружило

Й свободу нам би принесло!

А шлях тернистий не завжди приносить те, що хочем,

До кращого іти через страждання й біль не всі ми можем,

Але вибору нема: або добро або зло,

А з вибором приймаєм плід що воно принесло,

Тож кожен своє і отримує і гріх у буйство впадати,

А треба розуміти, що доведеться наслідки вибору приймати!

...

Діана Гобой

Зима

Зима! Усе навкруги засинає,

Така погодка усіх утомляє.

Пора така- зимова сплячка

І тільки температур велика скачка.

Від теплої помірної до справжніх холодів,

А теплою чи тихою її назвати не можна й поготів.

Усе присипало білесеньким сніжком,

Якраз пора зайнятися для птах гніздом.

А діти грають у сніжки, на санах з гірки з’їжджають,

Таку собі втіху мають,

Бо коли сніга відтають

Тоді хоч не хоч , а діти свої ігри до наступної зими повідкладають.

...

Діана Гобой

За тобою тужу

Щохвилини за тобою тужу,

В гріховній насолоді горю

Й вигнання мене не зупинить,

Адже я тебе так сильно люблю,

Що й бідолашна згораю.

Раню себе і тебе, але нікуди не піду

Я до останнього не відступлю,

Тебе на чужину самого не відпущу,

Такого як ти я уже не знайду,

Тому не йди сам на смерть- я молю,

Я ж бо від туги за тобою помру,

Бо й дня без тебе не проживу,

А поки є ти- знаю ради кого живу.

...

Діана Гобой

Живи добром

Не віддавай душі нечистому

І не страждай за шумом солоду,

Що ти напився з молоду.

І будь рішучим ти завжди

Із серця хай ідуть слова

Ти правду ту збережи,

Що йде як та тропа.

Не залишай орла того підбитого,

Он того мученика до стовпа прибитого.

Добро роби, прощай усе

І все погане те пройде

За добро що людям ти зробив,

За яких кров свою пролив.

Шлях добра ти обирай

І добро у серці май,

Кривднику лихе прощай

І зло перемагай.

Твори в любові

Й не вимовляй лихого слова в мові,

Неси в життя добро,

Щоб зло тебе не знемогло.

Живи не помстою- живи в любові,

Живи у Божій ти покорі.

...

Діана Гобой

Дорога весна

Весна, дорога весна,

Навкруги щебечуть горобці- краса!

Зима вже пройшла,

Але ще нема тепла,

Зате пора смутку пройшла

І радість в гості завітала.

Ох, прекрасний весняний вітерець

І я іду до свого щастя навпростець.

А я кажу « Прощай зима,

За тобою сумувати не будем!»

Давайте люди усе погане забудем,

Навіщо серцям нашим туга!

А коли трава усе кругом заросте,

Тоді райська насолода прийде,

І будуть пташки щебетати й земля радіти,

А нам би правильно її зустріти.

...

Діана Гобой

Довгождане літо

Ось і настало довгождане літо

І усі погані спогади й турботи змито.

Це пора радості, це сонце в небесах,

Це яскравий блиск в очах.

Життя сповнене безліччю випробувань,

Але літо прекрасне віддає нам свою дань,

Дає щастя, оптимізм й нову спробу

І подорожей нових кожного літа знову.

Приголомшливе літо таке для людей дороге,

Тому що усі знають: воно знову і знову прийде

І закружляє у вирі пригод,

У танці приємних турбот

У відчутті яскравість затуманить голову

І буде ще довго варте найкращого спомину.

Літо- період нових відкриттів і змін феєричних

І літо переливає барвами кольорів незвичних

І закликає скуштувати плодів свіжих,

Відчути солод соків їхніх ніжних!

...

Діана Гобой

До тебе

Розлуки довгі, зустрічі нестримні

А я іду в його обійми.

А життя така штука, що всюди печалі

І ніколи не знаєш що тебе чекає далі.

Ах, навіщо Бог переплітає долі

І мусим ми приймати тяжкі ролі.

До тебе лине душа моя,

Ах чого ж я досі не кохана твоя?

Зустрілися ми і щастя один одному дарували,

Але через злий рок- нестримного кохання не мали.

Життя одне ,його бажаю з тобою прожити

І всі нещастя, болі і розлуки з лиця земного змити!

Бажаю я щоб доля нас звела і Бог благословив

І щоб полюбити так як я тебе- мене зумів!

...

Діана Гобой

Ділішки темних сил

Тільки в тому люди рівні,

Що всі пахають як воли

Це примхи темних сил дивні

І глузуючи з нас бичують всіх вони.

А в них одна тільки тема,

Кров з людей посмоктати

І грошима чужими брюхо собі набивати,

Така от дилема.

А наших страждань вони не чують,

Лиш збудоване нами руйнують

Й будують щось своє- що лайном зветься,

Колись для них це пінками під зад озветься

І втратять тоді удачу диявольську й пиху нечувану,

Будуть сганяти, в тюрмі на роботах, пиху на волі нагуляну.

І не будуть більше робити темних діл,

Бо поставлять їм клеймо безчестя- віл,

А тоді народ загуляє,

Що тепер він їх у своїй владі тримає.

І тоді пройдуть злі часи- настане час добра,

В підтвердження хрюкне довольна свиня.

...

Діана Гобой

День розлуки

Настав і день цей, день печальний

І кличе обов’язок його негайний,

Ах день розлуки, щеміння в грудях моїх,

Я думаю що не забуду поглядів твоїх,

Які так мудро дивляться на мене- учать

І не передати як душевні крики розлуки мене мучать!

А я б хотіла відтягти розлуку,

Я б хтіла відстрочити неминучу серцю муку,

А то й- щоб назавжди зі мною залишився,

Та час прийшов- тобі пора,

Яка ж я рада що для тебе особлива- мені ти відкрився,

Але зараз душу заповняє туга.

За тобою хочу, забери з собою мене,

Як же я чекала тебе

І от прийшов ти у моє життя,

А тепер знов покидаєш- ідеш в небуття.

Хтів би залишитися зі мною- я знаю,

Проте чуда зараз не маю,

А ти уже від’їжджаєш.

Ох, як же страшно коли кого любиш і раптом втрачаєш!

А я міцно за руку тебе тримаю- не відпускаю,

А ти мене за плечі обіймаєш

І що я зараз відчуваю- ти знаєш,

Бо ми завжди розуміли один одного

І що любов наша вічна- сумніву жодного!

Неминуча хвилина розлуки прийшла,

Але спогади радісні у нас залишаться

І я дякуватиму за все, що вона принесла,

Чи пройде колись туга за ним- не знаю,

Та долю я покірно приймаю,

Бо вірю що доля нас ще зведе

І так що вже не розведе!

...

Діана Гобой

Дві дороги

Ішла я сходами життя,

Стараючись іти угору,

Хотіла пізнати сенс буття,

Але спокуси як назло приходили не в пору.

А що робити коли гріхів нести несила,

Коли від сорому додолу гнуться крила

І як стати на путь істини і твердо іти по ньому- не звернути?

І скільки б сил і часу не забрало,

Рішення твоє серце приймало

І впевнено іти дорогою своєю хтіло,

Але з невинності своєї- робило неуміло.

Питань як і вимог багато,

А вибір то один і вибирати доведеться,

Бо який вибір людина зробить- тим вона і зветься!

Дві дороги : одна світло, інша тьма,

Якою б дорогою ти не пішла,

Кінець всеодно буде,

Тільки от який кінець душа твоя здобуде?

Обирати треба дорогу світла і добра,

Якщо хочеш щоб душа твоя перемогла,

Бо дорога темряви і зла –погубить

І тоді людина себе незлюбить,

Коли вкінці дороги лиш поразка чекає,

А смерть і пекло тебе підступно тримає.

...

Діана Гобой

Галя

Ой черешня впала,

І завмерла Галя.

Доля не зламала,

Душу не забрала.

Серцем вона знала,

Що точно покохала.

Серцем відчувала,

Хоч сама й не знала,

Як це поручилось,

І як вродилось.

Пісню заспівала,

Як вона кохає,

І що в серці знову,

Пташка заспівала.

У саду гуляла,

Та й кохання пострічала.

Любов’ю кохала,

Та й горя не знала.

Щастя вона мала,

Бо кохання знала.

...

Діана Гобой

Вони- свобода яснокрила

Яка жага безумна жити!

Все Ангельське божествити

Й втілити Божі плани для людей негадані,

Бо ж на те вони помазані.

Вони- свобода яснокрила

Й промова їхня- то правда щира.

Вони Боже проповідують

Й у те що кажуть- вірують.

Де вони ступали давно усе зацвіло

І всі дерева вже в плодах,

Тож нехай життя їм стелиться світло

Й вкриває благодаттю шлях.

Вони- свобода яснокрила,

Служителі при світлому вогні

Вони- то світла радість щира,

Яка явилася мені.

І в день холодний осінній,

Мене до Бога приведуть,

Служителі Вищій силі незмінній

Вони в родину свою мене приймуть

І буде з того часу Бог пробувати в мені

Й зі мною радітимуть і на небі і на землі.

...

Діана Гобой

Вона

Вона як троянда- дика кров

І йде в боротьбу вона знов.

Вона як та золота квітка,

Що створена із зоряних крил,

Яка зрошує сяйво як пил.

Густі пасма скидає під небосхил

І не боїться вона трясовин.

Вона як блакитний фіміам,

Що розквітає у весняних садах- он там.

І крила її безсмертні безмежно прості,

Вони такі гарні проглядаються у імлі.

Очі її фіалкові глибокі,

Але чомусь такі одинокі.

Де той блиск надії

Її найсильнішої мрії?

Сльози в серце капають із горя,

Вона як чайка не може жити без моря.

Не сумуй і не плач,

А дай усім здач

І будь щаслива в коханні,

В прекрасному солодкому невіданні.

Не печалься, не тужи

А краще кричи і душу свою від болю звільни

І від світу й проблем десь пропади.

Вона бореться і перемагає,

Живе і кохає,

Вона щаслива й спокійна

Горя не знає- бо кохає.

...

Діана Гобой

Воїни за вічне

Ангели-то воїни, що рвуть людський дух до бою,

Щоб наше життя було без болю.

Бог зупинить страждання і воїни йому допоможуть

І все вони зможуть,

Бо зв*язок вони мають

Про який люди не знають.

Грішні люди такого зв*язку не мають,

Бо Бога вони не знають.

Зв*язок з Богом важливий,

Бо він вічний, він не мінливий.

Щастя, любов і добро

Він в серце людям несе

Нехай і тобі принесе!

Тому всі ми повинні бути як воїни,

Щоб рятувати свою Батьківщину

І грішну людську половину.

Бога ми в серці маймо, щоб не згрішити

Та душу свою не занапастити.

Ось таке людське покликання і Божа воля-

Така наша доля.

...

Діана Гобой

Вітер і сонце

Вітер і сонце заглянули до мене у віконце

Дві стихії протилежні,

Але Богу вони прилежні.

Вітер тарабанив і буяв,

Бо завжди причину на це мав,

Хотів він очистити все на подвір*ї,

Неначе лютий вихор у повітрі.

Сонце ж посміхалося

Із землею кохалося,

Світило ясно освітлюючи горизонт

І для прогулянки уже не треба зонт.

Вітер і сонце зустрічалися

І про те хто потрібніший сперечалися,

Б*ються довго і чубляться,

А Бог за кожного заступиться.

І скаже що вітер і сонце потрібні,

Що і вітер і сонце по своєму здібні

І кожен від Бога винагороду отримає,

А от за те що сперечаються- може й покарати.

Раді сонце й вітер, що людям обоє потрібні вони

І хай там хоч заметіль чи ураган прийди,

А вони справно працюватимуть

Та ще й один одному допомагатимуть.

...

Діана Гобой

Вже відлітають птахи

Вже відлітають птахи в теплий край,

Далеко вже не літо,

Тому шукають зручний й теплий гай

Де їх від дощів вкрито.

Хтось залишається тут зимувати

Й будують для сплячки хати,

А хтось шукає кращої погоди,

Бо потім не буде такої нагоди.

Вже відлітають птахи

І даються перші холода в знаки.

Птахи- творчі натури

І їм для захисту потрібні мури,

Щоб себе і своїх пташечок захистити

І ні в кого помочі не просити.

Вони хоч і малі та незалежні

І самі творять умови належні.

Вони краще за людей знають як їм жити,

Що і як для свого благополуччя зробити.

...

Діана Гобой

Вечірня зірка

А на небі світить зірка,

У світлі місячних вогнів,

На небі простягнулася розкішна

І всім посміхалася вона.

А посмішка лукаво-грішна,

Усіх чаруючи в полоні тримає,

Така неповторна всіх об’єднає.

Вечірня зірка в небі світила

І всіх на своє світло манила,

Небо простягалось їй наче дорога

І де вона світила- була перемога!

Зірка, що освячує шлях,

Вона високо на небі наче птах,

Та про земне все знає

І всіх порадами пригощає.

На неї глянеш- перехоплює дух

І одразу приводить тебе в рух,

Думки правильні приносить

І корективи в життя твоє вносить.

Здається, що маленька зірка зробить,

Коли від проблем штурмом тебе зносить,

Проте приглянувшись до неї розумієш,

Що завдяки їй друге дихання у собі відкриєш.

...

Діана Гобой

Весна

Дрімає похмуро на дворі нудьга,

Весна, весна- де ж вона?

Уже відтаяли сніга,

А її все нема і нема.

Ні вона тут, вона вже прийшла

Знов вернулась і буйно зацвіла.

Вона кругом, вона у наших серцях

І он на тих безкраїх манівцях.

І заспівала ніжним споловиним голосом,

Засвітила золотим пишним колосом,

Засяяла яскравіше сонця,

Щоб описати її красу не знайдеться жодного красномовця.

І розтягнулась на всі кордони України весна,

З тобою, весно, вся українська краса ожила

І в світ благополуччя і мир принесла

Дякуємо, весно за те, що прийшла.

...

Діана Гобой

Вальпургієва ніч

Вночі чорти і феї збирались,

Один з одним змагались.

Стихали ниви і закутались в нічку

І якраз тоді посадили бабу Ягу в пічку.

Соловей розбійник і Кощій в шахмати грають

І одночасно красунь відьмочок роздягають,

Бо ж на них вони грають.

Злу чаклунку яблуками закидали,

А потім із села як непотріб викидали,

Присоромивши на все село,

Що воно ще місяць гуло.

Три зомбі розважались з вампірами

І голосно тупотіли крилами.

Сумні тролі самі собі розважались,

Бо феї з чортами змагались.

А ще демони своїх жертв в супі варили,

Цілу каструлю тушонки зварили і з*їли.

А чаклуни з готами сперечались,

За звання кращого змагались.

А відьми хороводи водили,

До чужинців в гості ходили,

В двері дзвонили ніби- то солі просили,

А насправді хлопцям голову кружили,

До нестями їх утомили, а потім приворожили.

Привиди і духи шалили,

Перехожих страшили.

Нічка ця незвична чарівна,

Коли приходить сила невидима потайна,

Що зведе з розуму всіх вона.

Про цю ніч вони мріють,

Бо всі люди від неї мліють,

А це їх забавляє,

Лякати їх заставляє.

А скелети по кладовищу ідуть,

Сідають в човен і пливуть

В невидимий світ там де їх ждуть.

Весь чаклунський світ тут гуляє

Хороводи водить, гадає.

Цілий рік вони цієї ночі чекають

І коли вона приходить таку втіху мають

І так один одного розважають,

Що весь світ здригають.

Солодко погулявши до себе вертаються,

Наступної ночі ніяк не дочекаються

І цілий рік знов маються,

Неперевершеної ночі дожидаються!

...

Діана Гобой

В пеклі і в раю

Листи шо просякли коханням,

Листи- що є твоїм до мене зітханням,

Палиш ти їх в попел обертаєш,

Вино для мене втіха- ти ж знаєш.

У славі гріховній тужу,

В полум*ї кохання згорю.

Чаша муки мене переповнює і димить,

Скоро вона догорить

І любов що в серці до тебе хранив,

Мов вогник здимів.

Сходить сонце для нас,

Снилась мені ти за ніч- один тільки раз.

Ах горда походка вночі манила мене в тумані,

На шиї петлю затягала,

Навіщо мені ти збрехала,

А колись ти так безумно кохала.

...

Діана Гобой

Братішка

Брюнет, зелена травичка,

Постава у нього- куничка.

Дві зелені орбіти- близнючки удвох,

А волосся у нього наче мох,

Дві зелені планети

І щічки у нього-комети.

Він- чорна діра, страшна нічка

І пісня яку він заводить –гучна.

Щелепа у нього- широкі ворота,

Нема як у всіх маленького рота.

А які ж у нього роги,

Сміх які маленькі і м’якенькі,

Мені вони смішненькі,

Усіх веселять і зовсім не страшненькі.

Чотири ноги, але лінивець рідко ними ходить,

Зате уміло дурниці він городить

І промови його сміх викликають

Й мене в печалі звеселяють.

От такий мій молодший братішка,

Найкращий в світі «мішка».

...

Діана Гобой

Божа воля

Дві треті ночі я не спав,

Тебе чекав,

І мрії я плекав.

Думав що прийдеш,

В гості заглянеш,

Але не прийшла,

Та не біда,

Коня я осідлав,

І до тебе помчав.

Пишна й величава,

Ти мене чекала,

Мов знала що прийду,

Саму не залишу.

Приїхав не дарма,

Бо рада ти була,

Бо коли глянув я на тебе,

Мов сонце засіяла,

Посмішка твоя.

Біля порогу ти мене стрічала

І так ніжно цілувала.

Ти як квітка розцвітаєш,

Коли мене зустрічаєш.

Цвіт ти пахощів моїх,

Мій Ангел, моя втіха

Красуня в тучі,

Ти моя гучи.

Моя! Ти тільки моя,

Без тебе життя мені нема.

Сяйво ночі,

Осяйнуло твої очі,

І Боже те здійснилось,

Як судилось,

Нам кохання відкрилось,

І зрозуміли ти і я

Як палко ми Коха.

Кохання те взаємне

І послання не даремне.

Божа воля їх звела

І кохання їм дала

Тож доля їх така

Бути разом навіка.

...

Діана Гобой

Бога приймаю

Життя одне його ціную,

Любов*ю серце наповняю.

Я в Царстві Божім паную,

Бо з Богом ми рідня.

Мир в серці вибираю,

До Бога лину,

Нечистого від себе відганяю

І молюся без упину.

Милосердність і великодушність я собі прошу

І прощення гріхів що маю,

Із щирістю в серці молю

І Боже благословення я приймаю.

Відразу інша я стаю,

Коли Бога приймаю.

Йому я серце віддаю

І душу в добро зодягаю.

...

Діана Гобой

Благодатний час

А час так довго тягнеться як у тюрмі

І проходять літа людей багатьох як у тьмі.

А час біжить неустанно кричачи

І різними способами до Бога кличучи.

Взиває час, але ніхто не чує

Отак людина грішна на піску будує,

Лиш дехто, хто не мудрує

Клич Бога почує.

І чекають благодаті люди,

Але чекає невдача їх всюди

Бо шлях неправильно життєвий ідуть,

Тому до справжнього щастя дороги ніяк не знайдуть.

І чекають завітного часу,

Який охоплює людську масу.

І коли день ясний наступить

Його ніхто за матеріального не купить,

Лиш за духовне й в Бога віру,

Яка призначена людині ,а не звіру

...

Діана Гобой
16+

Андрій

Пристрасть палає,

Розум спопеляє,

Життя відбирає,

Мову віднімає.

Без тебе раю не маю,

Ох, як палко кохаю,

Що й на світі все забуваю,

Як в твоїх обіймах буваю.

Кохання твоє,

Все що в мене є.

Щохвилини казатиму,

Що кращого ніж ти я не знатиму.

Андрюшечка,

Моя душечка.

Очі твої щасливі,

Такі мрійливі.

Голос твій манить,

П*янко дурманить.

Руки обнімають

Серце проймають.

Губи палкі, ніжні

Мов троянди підсніжні.

Ох, Андрій,

Жіночих сердець ти крадій.

Твої ласки проймають

І душу тримають,

Не відпускають.

В полоні ласки,

Дивної казки.

Згораю, палаю,

В ласці потопаю.

Чари твої неземні,

Очі твої чарівні,

Богом даний мені.

...

Діана Гобой

Ангели

Є десь далеко у горах,

В широких і величних небесах-

Країна де Ангели живуть,

Які в наш світ добро несуть.

Країна та незвична чарівна,

У світі цілому вона одна,

Країна потайна,

Де не ступала людська нога.

Вночі і в день там сонце сяє

І Бог їх повелитель до них промовляє,

Біди людські Він рішає

І Ангелів Своїх на поміч до нас посилає.

Чи хотів би ти опинитися в тому місці,

Чи чекав би ти від них вісті?

Якби не Ангели-добра б у світі не було

І все хороше промайнуло й загуло.

Ангели створені, щоб людям життя рятувати

І на правильний шлях наставляти,

Щоб з правильного шляху ми не зійшли,

Щоб в раю з Богом бути ми змогли.

...

Діана Гобой

Адам

Адам в старості булькоче

І щось собі під ніс хихоче.

Від Валахія він біжить

Від страшного Бабая мчить

Он від того Голіафа ,що і так від страху дрижить.

І що сили він киває п*ятами

Із рваними латами.

Петрович на нього шипить

З усією силою, злістю кричить

І каже «мов так тобі й треба»

Така уже його дилема.

Регоче Адам, що вся слава йому дісталась

Тільки от доля зламалась.

Тепер регоче беззубий, кривий-

Поганий хлопчисько такий.

Робити нічого не вміє,

А кулаками махати –це він уміє.

Личко твоє змарніло

І все тіло від ознобу оніміло.

Навіщо ж довів себе,

Не подивився ти на той знак,

Що врятувати тебе міг

І виходить що нізащо ти поліг.

Адам в кущах густих причаївся

І що з того –хіба ти змінився!

Так і мариш війною,

Що ніхто не хоче бути поряд з тобою.

Ночами сумними ти пиячив

Через те, що ні для кого ти нічого не значив.

В битвах великих ти полягав

Та правди так і не пізнав.

У війнах тебе підрізали

Та від болю і крику тебе не звільняли.

Відьми тебе спалити хотіли-

Все одно не звільнили.

Туга самотності тебе крила

І ніяка сила б тебе не звільнила,

Якби не віра що Бог про тебе піклується

Твоїми вчинками милується.

Знай, що Бог поруч з тобою

Він тут-Він за тобою!

...

Діана Гобой

Коли прийде весна

Весна та прийде чи ще ні,

Але буде точно уві сні,

Пташки співають надворі

І тепло поселяється в моїй душі.

На небі ні хмаринки й сонце усміхається,

Тобі мені і всім щоб радісно і легко було,

Воно у волоссі нашому грається

Й зазиває в небо аби благо на землю зійшло.

Ще зовнішніх ознак нема та відчувається її прихід,

Неначе край усіх бід

І ти знаєш що скоро все оживе,

Тріпоче в очікуванні серденько твоє.

Ти готуєшся зустріти її обіймами,

як свято котре покінчить з війнами

І запанує лад у всім світі,

Немає іншої для цього миті!

...

Діана Гобой

Як прийти до Бога

До Бога приходять тільки ті,

Хто прагне до Нього у душі.

Коли людина Бога приймає,

Тоді вона добро й любов в серце зазиває..

Бог кличе та не всі Його чують,

Багато людей проти Його волі бунтують.

Блаженні ті ,хто знаходять Його серцем,

Бо щастя й спокій знайдуть вони.

Не розумом а серцем Бога знайдем,

Бо Бог-любов ,а вона в серці

І тільки серцем ми до Нього прийдем

І відкриває Він нам Свого дому дверці.

...

Діана Гобой

Я воїн що рветься до бою

Я воїн що рветься до бою,

Бороти зло моє призвання

І не зупинить мене нічиє благання!

Коли настане час битви,

Тоді я вознесу молитви.

Із вірою в серці перемага,

Славу Богу я несла!

Я воїн що рветься до бою

І нема мені спокою

Доки всіх нужденних не напою,

Доти не здаюся-не вмру!

Я воїн що рветься до бою,

Який не знає відчаю болю,

Місію з гордістю виконую свою,

Радію що во благо іншим я дива творю!

...

Діана Гобой

Час летить

Невпинно час летить- все змішується, радості й печалі,

А що з життям тим буде далі,

Не знаєш часом як вчинити,

Щоб себе не погубити!

Життя летить, майбутнє бачиться туманно,

Та все ж стараєшся ти щоб усе було гарно,

Мрії і бажання втілюєш постійно

Іноді робиш те що грішно й не надійно,

Зупиняєшся, виправляєшся і дальше йдеш

І намагаєшся все встигнути,

Бо знаєш що колись на довгі віки заснеш.

Усе міняється, міняєшся і ти

Та часом маєшся без мети

І тоді намагаєшся чимось пустку заповнити,

Тоді задумуєшся про вічне, про сенс буття

І знаходиш вихід і продовжуєш життя,

Бо без мети ніхто ти і не вартий нічого.

Але ж ти сильнішим від усіх будь

І шляхом істинним іти не забуть!

...

Діана Гобой

Чарівники

Звідки чари ті лунали,

Що на крилах нас несли,

Ми багато ще не знали,

Але на зов чарів ми ішли.

В Гофості все почалося-там силу прийняли ми,

Чарівниками стали і нове винайшли..

І знаю я що було й що було,

Тепер настав наш час-все старе загуло,

Причин багато щоб боротись і ми це робимо,

Усім ворогам ми голови роздробимо!

Ми магією творим чудеса

І хоча все це не без труда

Та результат дивує нас щодня.

Легкість на крилах несла,

Коли магія через тіло текла як вода

І чарували ми від душі зранку до ночі,

Дивлячись один одному в очі.

І все ми можем та не все на користь,

Керуючи усім ми владою не зловживаємо,

Ми юні роки як «найкращі» пригадаємо.

У зрілості ми пожинаємо плоди,

Тепер ми знаємо куди іти!

...

Діана Гобой

Страждання душі

Страждання раненої душі,

Стікають сльози по обличчю як вранішня роса,

То слабкості мої,

То гріх і стид й турбота моя.

Я поганий учень і вина тут тільки моя,

Що душа моя раз у раз депресію пережила.

Життя нічого не научить коли голова пуста

І мати не научить і це моя вина.

Стою- не знаю що з проблемами робити,

Від цього навіть не хочеться жити

Коли від безвиході хочеться вити!

Проблеми посмішки в людей забирають

І їх зсередини пожирають,

Та мусим пекло випробувань пройти,

Щоб себе в житті знайти і зло перемогти!

Треба разом родиною триматись

І до старших дослухатись,

Бо може статись так що порада знадобиться

І треба взяти її до уваги щоб в пошуках марних не загубиться.

Та часто емоції нам диктують не те,

Ми думаєм що проблема пройде,

Але проблема лиш загостритись може

І тоді питаєм «За що ж нам це , Боже?»

А за гріхи й ігнорування батьків,

За те –що всемогутнього з себе мнив.

Я ж надією живу на краще й борюся

Аж поки не стомлюся,

А потім , відпочивши, далі йду

Аж поки до кінця шлях свій не пройду,

Бо тільки тоді я мир в душі знайду!

...

Діана Гобой

Сонце в зеніті

Сонце в зеніті зійшло,

Краплю роси принесло,

В небі хмарки пливли,

Мене до раю занесли.

Сонце в зеніті, трави шепчуть таємниці,

А я іду напитись чарівної водиці

І це такі чудові ні з чим незрівнянні миті.

А я чарівний світ в собі відкриваю,

Я від щастя і любові таю.

Крила до небес здіймаю

І всім свій рай провозглашаю.

Сонце в зеніті краще пісень людських,

Бо це видовище не від рук мирських.

Я лежу ,дивлюся в небо й розслабляюсь,

Уже в душі своїй печалями не переймаюся,

Живучи за законами неба і правди

І ношу мир у собі завжди.

Сонце в зеніті, зірки мерехтять

І в серці моєму відлунням гудять.

Сонце в зеніті ,шелест нічних трав,

А я в спочинку ловила гав

І чую як світанок співає,

А вітер по деревам мелодію грає.

Сонце в зеніті, зірки танцюють,

Вони долю тобі і мені малюють,

Вись небесна охоплює нас

І керує нами повсякчас.

...

Діана Гобой

Серце

Де серце що тьмяніло,

Ти мене в ліси водило,

Джерело води святої шукало

І на струнах арфи грало,

Крізь роки знання несло

І додому в небо привело

Й хоч не раз, те серце, помилялося і страждало,

Але врешті-решт все за Бога віддало.

Втративши надію в людей,

Відмовилося серце від почесті й помпей

І дорогу до вічного шукати стало,

Ніщо крім віри і любові більше не тримало,

Да буде нині в серці так як Бог постановив,

Бо він мене нову в випробуваннях породив,

Тепер іншого життя не уявляю,

Завдяки Господу все необхідне маю

Й радію життю бо серце крихке оновилось,

Все вчасно, все як має бути: нічого не спізнилось!

...

Діана Гобой

Розтоптані почуття

До тебе душа моя летіла,

З тобою я бути хтіла,

А ти мені відмовив в насолоді,

Сказав «Тепер ти не в моді»!

А я розчарувавшись тліла,

Совладати вчасно з собою я не зуміла.

Мене другом ти звеш,

А душу мою і далі товчеш,

Твоя дволичність мені противна,

Невже цим для тебе я дивна?.

Я кохала-ти ні,

У нас було як на війні,

Затишшя потім вибух зла,

Чому тепер я не твоя?

Хіба я мучила-я любила,

Чим тобі я не вгодила?

Любов і ласки я дарила,

Мене ти пошлою назвав,

А я ж просто бути з тобою хотіла,

Але мене ти не пізнав.

А я думаю що і я тебе не знала,

Де правда де брехня-не знаю вже тепер,

Мене ти до стінки припер,

Хоч я тебе й не тримала.

А я любила: насилля не чинила,

Ти його вчинив і оправдання шукав,

Хоч просто ти любові не знав,

Тоді навіщо мене біля себе тримав?

Нащо стрічатись –потім кидати,

Навіщо горя зазнавати

І мучити один одного марними надіями,

Якщо не стане це нашими спільними мріями?

Це все мені набридло-вже не твоя,

Година мого кохання пройшла!

...

Діана Гобой

Райський куточок

В ста милях звідси

Життя кипить на повну,

А я співаю пісеньку задорну.

Життя людей серед природи,

Де протікають через села води,

Йде доля їхня рівномірно

І я крокую степами вірно.

Яка насолода вивчати краї далекі,

Їхні традиції, манери спілкування,

Я шукаю всьому толкування,

Знаходжу я сільське життя прекрасним,

Міській суєті непідвласним,

То райський куточок чудесний,

Де красується купол небесний.

Там часточка серця мого витає,

Там повільно час протікає

І я мріями туди несусь,

Коли на крилах любові здіймусь.

...

Діана Гобой

Повернення до Гофосту

Вертаюсь туди де моє серце,

Мало хто знає де це,

Бо чужинцям там не раді,

Своїх же беруть під крило й бережуть,

Там де мер засідає в раді,

Там приказів мушкетери ждуть,

Там під мостом річка Стир,

Де веде кордон у Гофост-мир.

Вертаю я життя що в мене забрали,

Що належить по праву мені,

Землі Гофосту себе мені віддали

Й визнали своєю крізь роки.

Там чисте повітря і звуки чарівні,

Там тиша і різні дива дивні

І дружній народ встрічає мене і приймає,

Тепер моя душа усе пригадає.

Щасливо серце тріпоче бо рай свій віднайшло,

Це літо блаженство мені принесло.

Це найкраще місто у світі,

Бо там в безпеці наші діти,

Там всі щасливі бо не беруть прикладу зі світу,

Набожний народ вірою несе істину ту,

Що розганяє з серця пітьму

Й надію дає довгождану.

Повернення до рідного міста мене возродило,

Мене від минулого омило

І почала нове життя я,

Тепер Гофосте, назавжди твоя!

...

Діана Гобой

Побажання

Поле щастям засіяне,

Квітка пристрасті палає,

Доленосних зустрічей омріяне

Серце пристрастю покоряє.

Знаки долі, шляхів повороти,

Але перемогами всіяний двір

І душа радісно тріпоче доти,

Доки не знатиме в любові мір.

Удачею встелений шлях,

Через незгоди здіймається як птах.

Силою пригод і коханням,

Вогонь запали в душі старанням!

Старайся і борись,

Про благословення молись!

...

Діана Гобой

Осінній сад

Осінній сад,в повітрі свіжість кружляє,

Мене в полоні своєї чарівної краси тримає.

Крізь дощ промені сонця різнобарвними кольорами переливають,

В душі моїй мелодію безтурботності грають.

Осінній сад в душу спокій приносить

І мене у вихорі чарів носить,

Здається звичайні дерева та листя,

Але чари в них є

І будуть чари ті завжди ,навіть якщо безліч століть промайне.

Я стою листям окутана- як одежею

І вже не хочеться бути зв’язаним мережею,

Бо коли ти серед природи ,хочеться відпустити усе

І тоді здається погане пройде

І сили в собі віднайдеш,

Коли подих природи вдихнеш.

А я стою і слухаю як дерева таємниці шепочуть,

Мене вони в час негоди під свій покров взяти хочуть.

Ворони каркають, голуби снують у пошуках їди,

Дивлячись в їх очі –бачу їхні мольби.

Осінній сад живе своїм життям як люди

І куди не глянь видно їхні труди,

То гнізда на деревах, то плоди у нірках про запас,

То будиночок з піску по якому мурави снують раз-у –раз,

В їхніх жителів саду є безліч роботи

І поки її не зроблять-не лягають спати доти.

Жолуді рясніють на землі,

То білочці призначаються ці плоди,

А сповзаючі черв’ячки –пташенятам,

Яких нагодують їхні мама з татом.

В усіх життя вирує,

А моя душа це пам’ятає і в дні смутку спогадами цими смакує.

...

Діана Гобой

Ода тобі

Пишу я тобі оду

І про кохання що тепер не в моду.

Твоїм прекрасним ніжним очам

За них я все на світі віддам,

А голос пестливий п’янкий,

Мені ти світ насолоди відкрий,

Устами, руками ,очами,

Усе це діється між нами.

О, ця неймовірна ласка,

Для мене вона як дивна казка.

Чарівність губ як палички взмах,

А він летить до мене на крилах як птах.

Й шепоче голос –ніжність вимовляє,

Мене до себе в міцні обійми приймає.

Зводить з розуму погляд,

Для мене безцінний його погляд.

Ц звершилося велике кохання,

Одне до одного чисте поривання!

Я з ним а він зі мною

І від любові його я відчуваю себе молодою.

Коли душа до неба зривається,

Тоді любов прийшла в життя,

Вона з тобою за руки тримається

Й вершить твоє майбуття!

...

Діана Гобой

Нове життя

Почати важко все спочатку,

Але необхідний крок до цілі,

Змінити все й не лиш повадку,

Показати який ти є на ділі.

Мене ночами гріли мрії,

Здавалося до них рукою лиш подати,

Проте нелегко робити певні дії,

Коли реальність не хочеться приймати.

У світі ілюзій легко жити,

Але не дуже це поможе справі

І будем лиш собі могилу рити,

Якщо сприймати будем все у чорній гамі.

В житті нюансів багато треба врахувати,

Щасливим в душі стати щоб успіх мати,

Не гнатися за тим що уваги неварто,

Щоб себе не втратити й не зіпсуватись.

Нове життя будую старе відкинувши,

З головою у щасливу реальність поринувши.

Пізнаючи світ і людей я міняюся,

Втративши невинність тримати рівновагу намагаюся.

Гонившись за щастям втратила себе,

Життя моє глаголить про те,

Міняю тактику шукаю ефективні шляхи,

Тому я частий гість в біди,

Бо дороги мої помилкові,

Приводять до краху ідеї нездорові.

І зупинитись вчасно прислухавшись порад батьківських

Й сили взяти та мудрість у дорожку

І стати краще всіх потрапити на обложку;

Та ні: нетреба заздрити-своє лиш щастя будувати,

Чужі життя зі злості не ламати.

Любити себе але не більше інших,

Задовольнятись тим що маєш,

А інше все приложиться-ти знаєш,

Тому не переживай бо маєш вірних,

Які підтримають дихання друге нададуть,

На поталу ворогам і скорбі не здадуть.

Сміливо уперед в обійми раю,

Іду вперед в майбутнє-минуле відпускаю!

...

Діана Гобой

Невинне дитя

Тільки сміх і ніякого гріха,

Ну просто сплошне невинне дитя!

Воно резвилося в саду

І приземлилося задом на траву,

Ушиблене місце болить,

Але зробити ще одну пакість кортить.

Як тільки зійде сонце

Та дитина пригне у віконце

І піде в пошуках скарбів,

А потім за це отримає в причинне місце від батьків.

Та тільки батьки заспокоються,

Як пройде трохи часу- знову моляться,

Бо те дитя знову здибало проблеми від своїх пригод,

Тож батьки неминуче знов вкусять незгод.

І ніхто не може зупинити потік шалостей,

Бо ніхто не в силах відучити те дитя від гадостей.

...

Діана Гобой

Не вічне

Все проходить-ніщо не вічне в світі матерьялу,

одна любов у серці й пил,

а інше йде собі помалу.

Сімя-сенс життя і друге дихання,

мчуся долі назустріч без вагання

і все прийде що має-цього не оминути,

головне на шляху не заснути.

Пройти усе без втрат великих,

себе в дорозі не загубити

й радіти в пригодах диких,

від шаленого кохання мліти!

...

Діана Гобой

Наша любов

Бути з ним для мене райська насолода

І я завжди шукаю зустрічі як є нагода.

Для мене його любов-нагорода

І з ним щаслива я завжди,

Ніколи не зможу від нього я піти!

Пройшовши разом випробування,

Ми разом з вечора до світання

Боремося за нашу любов,

Щоб відчути від цього радість знов.

Від його погляду я млію,

В серці я маю надію,

Що одружившись-разом навіки

І будем невпинно кохати тільки!

В словах його ніжність невпинна,

А я в його обіймах нестримна,

Шукаючи спокій-іду до нього,

Усі мої мрії про нього.

Любов наша безмежна,

Від нього я залежна

І скільки б часу не пройшло

Любов наша невгасима,

Нею я раз і назавжди полонима!

...

Діана Гобой

На перехресті любові

На перехресті любові,

Беремо в долі про запас,

Скільки в житті приймали ролі,

Стільки на суді спитають з нас.

Одне воскресіння-один суд

І всі душі вироку ждуть;

За вчинками життя вирок пролунає

І муки совісті й каяття нас терзає.

Ми вершимо не тільки свої долі

І не спасуть нас обманливі ролі,

Лиш любов-бо сильна вона перемогти,

Життя змінити і кордони перенести,

Але мало маємо її,

Щоб не загубитися в цьому бутті.

На перехресті любові,

Перечимо собі ми в мові,

Діло різниться зі словами

Це лихо діється із нами!

Тоді не думаєм чим кінчиться усе,

Лиш досягти ми хочемо своє.

Нас зупинити намагаються не раз,

Направити на добрий шлях,

Щоб у душі вогник любові непогас,

Але губимо стежки повсякчас,

Бо темні сили відвертають нас.

Печально що пізно усвідомлення приходить,

А мара нас з дороги зводить,

Доки не пропадемо остаточно

І суд після смерті прийде

Й надію останню в заблудлих забере.

А нам би бути як ті святі,

Що не плутають стежки,

Для них рай на всю вічність відкритий

І кожен з них у білу одіж одітий.

На перехресті любові нас доля зустрічає

І кожного в те що заслужив при житті одягає.

Шукаймо перехрестя безмежної любові,

Щоб душу зцілити і шлях віднайти,

Усе перемогти і в рай після смерті піти!

...

Діана Гобой

Моя сповідь

І знаю безнадійним все здається

Й речі є які нам не під силу,

І сутність грішна проб’ється,

Коли перестану вірити диву.

Ховаюся у світі я чудес,

Від реальності що розбиває мрії,

У пошуках істини роблю помилкові дії,

На спасіння моє не вистачить ніяких мес,

Втрачаю суть у боротьбі за щастя,

Падаю вниз від любого напастя,

Де ж спасіння, істина і сцілююча любов,

Коли ж відчую я прекрасну невинність знов?

Плачу по собі й по дорогих втрачених людях,

Коли віднайду силу -стану собою,

Лиш відкинувши зло добром пропитаюсь

І більше я ніколи не зазнаюсь,

Не здамся у битвах без бою!

Верну надію- те, без чого я ламалася,

Ради спасіння власної душі,

Адже немає нічого ціннішого за неї.

Якщо спасіння є:скажи де воно,

Не хочу я вмирати,

Не встигла ще багато чого пізнати!

Де віднайти міру в золотій середині,

Чим наповнити душу щоб перестати страдати,

Як скажи мені це все мати,

Коли ілюзії розвіялися і я вже не та,

Як повернутися до правди що колись десь глибоко росла.

Кругом розчарування і розруха

І прилипла до мене та розруха,

Яка зветься «не удачниця» по життю,

А може й по натурі що гризе душу мою.

У світі цьому вже все сумніву піддаю

І любов угасає не знаходячи відклику,

Лиш серце добру і покликанню віддаю,

Це все що в мене є-і жду я нового виклику!

...

Діана Гобой

Ми мушкетери

Один за всіх і всі за одного,

То є девіз життя мого,

Честь -це все що в мене є

Її за братів положу,

Коли лихий біс прийде,

Я бій завзятий поведу.

Араміс, Портос і Феодосій-брати мої по духу,

Ми захищаєм слабих, перемагаєм зло

І кожен раз як востаннє ми задаємо руху,

Ми самі малюєм долі тло.

Ми любим, дихаєм, живем-ми справжні

І наша совість чиста-ми спимо спокійно,

Ворогам нашим ми відплатимо подвійно,

Залишаючись вірними собі і ділу,

Ми робим кращим світ заради миру,

Щоб припинились війни і любов запанувала,

Цьому я душу й серце повністю віддала!

...

Діана Гобой

Ми команда

Ти і я –ми команда,

Нерозлучні і нероздільні ми,

Звідусіль іде пропаганда

І світ знаходиться у ніг Пітьми,

А ми ідем і світло несем,

Крізь біль, приниження й розчарування,

Нам легко дається це давання,

Бо ми надію маєм і спасіння ждем,

Не діє постулат «смерть нас розлучить»,

Бо й після смерті вінець нам вічності Бог вручить

І ми крізь час, виміри і простір-завжди разом,

Все скоро позабудеться і стане сном,

Лиш почуття не згаснуть і гасло: «Ми команда!»

...

Діана Гобой

Мені би

Мені би в небі літати

Й свободу в душі мати

І нести кругом хороші вісті

По всім країнам ,в кожному місті.

Мені би в небо злетіти

І силу своєї любові проявити

Й знати все на світі

Куди я можу прилетіти,

Коли вчинки покажуть кінцевий шлях,

Тоді прилетить за мною птах,

Птах-що істиною зветься,

Яка в серці біллю озветься.

І покаже птах що я за життя робила

І що жити правильно я не вміла,

Так як в серці пустота,

Яка до пекла мене довела.

Хоч й літала я за життя

Та впала навіки після смерті

І канула я в небуття…

Ніхто не згадає про мене-всі забули,

Мене як і інших-кари не оминули,

Тож зараз висновок роблю,

Що не так як треба я живу

І що мінятись мені треба,

Поки не прийшов за мною птах,

Що показує мені дорогу життя в снах.

...

Діана Гобой

Магія небес

Небеса для мене відкрилися,

Мої душа і серце чарівною росою вимилося.

Я бачу чарівний небосхил,

Мене ним водить Небесний Поводир.

Я бачу землю вкритою хмарами,

Я бачу як земля рясніє небесними дарами

І тут між Ангелів Бог з нами.

Я над містом Ангелів літаю

І все собі у голові гадаю

Чи то не марево привиділось мені

І опускаюся додолу тоді,

Бо лиш віра в небачене мене окриляє

І тоді душа моя літає.

А все-таки країна Ангелів існує

І там усе чарами Бога дихає й живе,

А земля матеріальна пройде,

Лиш країна Ангелів з місця свого повік не зійде!

...

Діана Гобой

Любов не живе по законах

Любов не живе по законах, вона їх диктує,

Коли в твоєму серці мандрує.

Любов рікою тече невпинно,

А мені так дивно,

Що лиш раз відчувши любов

Ти захочеш пити цю чашу знов.

Любов не живе по законах,

Вона відображається на церковних іконах,

Коли молися з вірою в серці,

Тоді відкривається для любові дверці.

...

Діана Гобой

Літні дні проходять- осінь наступає

Літні дні проходять,

Осінні вітри рученьки холодять

Та все ж у осені свої переваги є,

Тож вона зі спогадів ще довго не йде.

Осінь вибаглива пора,

Проте люблять її за те , шо вона золота

І за те, що романтику завжди несла.

Літні дні проходять,

Осінь наступає

І в своєму вирі закружляє,

Так ,що любе серце розтає.

У нас є осіннє передчуття,

Дивне відчуття легкості й тепла,

А коли осінь прийде- будуть холода,

Але все одно вона одна така чарівна

Тож її ми любим і чекаєм,

Бо вона найкраща і ми це знаєм.

...

Діана Гобой

Крила я маю

Крила я маю,

Добро роблю і зло перемагаю

На це покликання мене Бог вибрав

І я радію що небесним світилом зовусь

І зможу допомогти цим комусь.

Життя одне- його ціную

І добра фундамент будую.

Крила я маю

І в серце своє світло приймаю,

Бо знаю що це те –шо є я

І це доля неминуча моя,

З цього я радію

І від подвигів млію,

Бо знаю-не всім так щастить

У когось може бути лиш одна така мить,

А в мене все життя таке благородне

І таке що Богу угодне.

Крила я маю,

Тож щедрот зазнаю

За все , що для Бога роблю,

Лиш щоб в спокуси не впасти-молю,

Бо гріха не хочу-від нього тікаю

І від цього тільки добро маю.

Без Бога життя пусте,

Без Бога воно марно пройде,

А з Богом обов’язково переможеш

І все завдяки Богу зможеш.

Тож крила я маю,

Бо Бога в домі своєму приймаю!

...

Діана Гобой

Коли ти з Богом

Коли ти з Богом то сни стають реальністю у вічності

І вже ніхто не в праві засудити твоєї гідності,

Бо вірою й любов’ю в Бога ти оправданий

І тому Бог виправить любий ущерб тобі завданий,

Щоб славу й силу Свою показати,

Бо є у Нього влада гріхи прощати.

...

Діана Гобой

Знання життя

Бажання я загадую,

Щоб все що треба-знати,

Щоб нікого про поміч не прохати.

В молодості пил і вільний час для навчання,

Берися до діла ти без вагання,

Із впевненістю іди до мети,

Весь шлях без запинки пройди,

Уваги не звертаючи на молву,

Ковтаючи сльозу не одну,

Та радість відчуваючи від перемоги,

Коли пройдеш на «ура» усі дороги.

Талант, знання і впевненість в собі

Й незламна воля буде до успіху вести,

До берега нам вистачить сили доплести,

Бо любов до близьких на в світі тримає,

Тому ніяке випробування нас не зламає.

Навчаючись усього ми місце своє віднаходим

І міцні мости життєві зводим,

Приймаючи себе і свою суть,

Ми робим те ,що від нас не ждуть,

Бо до всього маємо свій підхід

І нікому крім Бога ми ненадамо звіт.

Така доля наша одинока

І лиш меншість за нами підуть,

Зате разом всі шляхи знайдуть,

Бо єдність-то сила велика

І хоч не чують нашого крика,

Ми будем гордо йти вперед,

Навчаючи й навчаючись самі,

Бо Богом ми створені такі.

...

Діана Гобой

Життя-боротьба

Дорог життя багато

І в наших силах вибирати

От тільки нема чого казати,

Що в світі цьому ти один безсилий

І що любий шлях тобі немилий.

Одне життя безцінне і тягар випробувань,

Перемогти зло у світі і в собі,

Набравшись хоробрості і знань,

Побачим проблиск надії в боротьбі.

І віра з любов’ю рятують повсякчас,

По ділам нашим на небі спрос з нас,

Тож наш уділ боротьба за чесне, добре й благородне,

Зате що в світі нині таке немодне,

Але важливе серцям нашим як вода,

Щоб душа від проблем не знемогла.

...

Діана Гобой

Єдина надія

Ти моя єдина надія на любов,

Хоча би на єдину ніч пізнати рай,

А ти до моїх слів глухий немов,

Але я тобі належу і тілом і душею знов.

Ти міг би бути моїм чоловіком но не захотів,

Мене зрозуміти ти не зумів,

А ми ж так похожі і душі наші єдині

І ми у пристрасті такі неповторимі.

Ти відчуваєш наш зв язок і те як нас тягне один до одного

І нема в світі цьому з цим незгідного,

Лиш ти не бачиш цього-це моя печаль

І сумно стає коли дивлюся вдаль.

Вогонь палає у душі і в тілі,

А ти відмовив-душа моя у зливі.

Я любитиму й чекатиму,

Хоча й не відомо мені чи ласку твою знатиму.

...

Діана Гобой

Душа літає

Душа літає окрилена надією,

Любов’ю пригріта , спасенна вірою,

Душа літає наділена мрією,

Серцю радість стає милою.

Душа літає ніби вже на небесах,

Лиш крил чується змах,

А ти летиш в екстазі,

Тебе зцілили дивні мазі,

Усе тіло співає,

Усе навколо веселкою переливає.

Ох, шумна радість,

Коли душа не знає собі місця

І де та покладість,

Що була в серці як гостя?

Умиротворення зникає

І не сидиться вже ніяк,

Ти вже не простак,

Ти возвисився вірою,

Злетів любов’ю окрилений надією

І тоді ти сам став для усіх мрією

І тепер про тебе мріють як ти колись про них

І прислухаються з трепетом як ти робиш вдих.

...

Діана Гобой

Доленосні віражі

У довгу дорогу я зібрався

Із ворогами я змагався.

З різними людьми я справу мав,

Я спраглим душам шлях знайти допомагав.

Про себе забути я мав заради щастя інших,

Себе не віднайти в дорогах грішних,

Оце я знаючи тримався,

Любов’ю до рідних рятувався,

Віра сили надавала,

Мене у світі цьому тримала!

І те що долею називаєм випробування

Наші не оцінять старання,

Якщо дорогою зла ми підем,

То душі свої в пекло заведем,

Піддавшись гріху ми будем тліти,

Гірко розкаємося порушивши обіти.

Доленосні віражі наші дивні,

Ніколи не знаєш що станеться з тобою

І досягти перемогу любою ціною

Й усе може змінитися у мить,

Нам раю довго свого непродовжити.

Лиш би себе не загубити в дорозі,

Жаль не всім допомогти ми в змозі,

Тож цінуймо те що маєм а інше виб’ємо у долі,

Нам все під силу коли з небесами ми у змові!

Головне в житті віра і мета,

Ніхто і ніщо не зупинить коли тверда воля твоя.

Не страшно уже бо є в душі мир і любов

І ми виборюємо щастя знов,

Почавши шлях спочатку як завжди,

Ми не зламаємося під час боротьби,

Коли близька перемога ми в передчутті насолоди

І кожен за свої труди отримає нагороди!

...

Діана Гобой

До мене пташка прилетіла

До мене пташка прилетіла,

В мене прихистку просила,

Я її впустила і пригладила,

З нею я одразу поладила.

Серденько її від страху б’ється,

А вона все біля людей в’ється

Хоч може вони її й образили,

Але її серце великодушне все прощає,

Зла ні на кого не тримає і знов ласку приймає.

Людям в пташки повчитись треба,

Як любов приймати з неба,

Як один одного прощати

І цінувати кожну мить-на марне не розтрачати.

...

Діана Гобой
18+

Два серця

Коли два серця б’ються в унісон,

На всю хату грає музон,

Що заглушає наш любовний стон.

Тіла сплелися і серця мелодію чарівну видають,

Один одного наші душі пізнають.

Любов нестримною рікою по венах тече

І нічого крім насолоди не визнає.

В передчутті прекрасного таїнства живу

І щоб це не припинилося-молю!

...

Діана Гобой

Всього досягти

Мандруємо у синю вись,

Назад ти недивись,

Лиш спопеляй усіх своєю славою

І волею незламною з гори на них дивись!

Ми несемось в житті кудись,

Незнаючи що нас чекає,

То падаєм то злітаєм,

Свою планку ми тримаєм,

Хоч часто знемагаєм.

Минуле у минулому залиш,

Щоб всього досягти собою треба бути лиш,

Із пристрастю мрії втілювати у життя,

У цілей клопоту багато-жде нас боротьба!

Ми шалені наповнені жагою жити,

Долаючи перешкоди на шляху,

Ми спалюємо себе дотла в бреду,

Щоб стати успішними й перемогти.

У всього є своя ціна,

Її ми платим повсякчас

Й підтримка рідних душ виручає кожен раз,

У світі ради кращого тримає.

Розвиваючись шукаєм щастя

І шанс нам зверху дається,

Лиш правильно ним скористатись треба,

Прохаючи корисного у неба,

Щоб стидно перед собою небуло вкінці,

Ми зараз приймаємо до уваги що вчать нас отці

І гідно йдем визначеним шляхом,

Який кінчиться колись із довгим сном.

...

Діана Гобой

Вперед у майбутнє

Час іде-усе міняється,

Сторінка ця перегортається,

Старе минуло-настає нове,

Коли час випробувань пройде.

Нові люди і події стрімко несуться,

Життям розбитим твоїм вони займуться.

Шанс черговий тобі даний,

Щоб все виправити і змінити

І світло надії в життя приманити.

Любов минулого уже вернулася,

То доля тобі посміхнулася,

Бережи її-не загуби,

Усе прекрасне солодке в життя верни.

Кожен крок важливий бо веде до перемоги

І хоч чекають тебе тернисті дороги,

Ти відшукаєш шлях до істинного дому,

Тепер ти професіонал у всьому!

...

Діана Гобой

Віддатися диву

Життя без самоствердження не уявляєм,

Природне штучним заміняєм,

Ми сила руйнівна а не творці

Й нажаль пізно доходять до нас істини прості.

Любов, віра й надія тяжко нам даються

І ждемо коли нам боги усміхнуться,

Самі не роблячи нічого для щастя свого ,

Старатися для мрії-терпіти ми не можем того

І що вкінці ми дістаємо? А нічого!

А інші взагалі не знають чого хочуть від життя

І тягарем стоїть проблема ця,

Її здолати здається не під силу,

Та віддаємся нарешті диву

І все вмить доступним стає,

Лиш простягни руку і все-твоє!

Диво поряд-нам віднайти його треба

І мир в душі отримати з неба,

Неможливі мрії збудуться тоді,

Коли перестанем блукати у пітьмі.

Ми самі творці свого життя,

Як загадаєм-так і буде,

Й ніхто з нас незабуде,

Час коли «птаху щастя» підловив зрання.

...

Діана Гобой

Весна в душі

Весна на вулиці-весна в душі,

Світить сонячним променем теплим променем по руці.

Вдихаю запах весни,

Свіжоскошеної трави,

Відчуваю смак в душі її неповторний,

Весни характер покірний.

Її ніжність що відчувається кожною клітиночкою тіла

І саме в цю пору ми чекаєм дива.

Прекрасна пора романтичних переживань

І нестримних бажань,

Коли все міняється,

Весною огортається

І чарує манить,

Спогадів ностальгію дарить!

...

Діана Гобой

Боротьба

Все в наших силах змінити,

Треба тільки цього захотіти.

І все в житті здається не під силу,

Коли нема в душі нашій миру.

І боремося ми відчайдушно,

Так що в душі стає нам душно.

Не знаєм ми що робимо не так

І світ озлоблений на нас

За те, що боремось за добро й перемагаєм.

Життя таке і іншого не маєм

Й любов додає нам сили повсякчас

І це освітлює нам шлях.

Цінуємо ми життя-воно у нас одне

І знаєм –час випробувань пройде,

Заради цього боротьбу ведем

І з усією пристрастю життя вічного ждем.

...

Діана Гобой

Баба викинула мужика

Баба викинула мужика

І тепер живе одна,

Не знає вона що втратила

І година чорна її прийшла,

Бо мужик не захотів таку

Що красиву ззовні, а в душі- бридку.

Била і сварила- душу витрясла,

Бо в голові ума нема,

Чом же жінко ти його не берегла,

Мабуть тому що голова пуста!

Баба викинула мужика,

Бо в голові ума нема

І тепер живе одна,

Бо єдиного коханця і його не вберегла,

А те що залишилася з дитиною-не біда,

Бо вона на цей випадок запасного мужика припасла.

...

Діана Гобой

Шлях воїна

Клинки наготові готові до битви,

Нема місця наївності та жалю,

Виписував в ритм сліди гострі як бритви,

«Свободу-казав він- я подарю».

Відстоюючи права слабких,

Він не відхилявся від слів тих,

Що в серці ніс через фальш світу,

Підіймав людей до бою проти гніту.

Вірив лиш хранителю і Богу,

Захищав Вітчизну і любив сім’ю,

Казав: «Я світ кращий творю!»

Стерпить біль смуток і страждання,

Не покладається він на гадання,

Шлях до кінця свій пройде,

Він гордо через дикі края бреде.

Знає курс давно намічена карта

Й розфарбована планом парта.

...

Діана Гобой

Татові і мамі

Татові і мамі я пишу цього листа,

Спогадами всіяного де стоїть моя тюрма,

Квітами присипана алея,

Думи все ж звертаються до Прометея

І Гертруда тут стоїть у вбранні сліпучім,

У садку порається пахучім.

Де душа-там дім а не там де родився,

Я за своє життя змінився,

Я не думав що то буде і куди то приведе,

Нехай до мене ж мудрість в гості зайде.

Я пишу вам любі про усе на світі,

Що стається й сталося зі мною,

Про гріхи й печалі я пишу у звіті

І нема мені тепер покою.

Та щасливий бо довольний всім що маю,

Я зла на минуле не тримаю

І хоч каятись в чім маю,

Але поганого про вас я не згадаю.

...

Діана Гобой

Світанок серед ночі

Любов прекрасна як рози бутон

І не нанесе більше злий рок урон,

Сіятиме зірка високо в небі,

А сонце світитиме щоранку для закоханих

Й не закінчиться насолода для двох життям зморених.

Вільна від старого: відроджена світанком,

Буде славно співати цим ранком,

Про любов свою ту що в серці хранить,

Її порив душі палає яскраво-не згорить.

Вона ніжно його хоче і нетерпляче жде,

Живе ради нього і ради нього вмре,

Не бачить нікого: лиш його і лине до нього всім єством,

Думає про нього коли встає і коли засинає крепким сном.

Не думала що покохає знов бо вичерпались сили,

Та зійшло благословення не одній пережидати зими,

Тепер її світанок розігнав серед ночі пітьму,

Заполонивши собою її всю досхочу.

...

Діана Гобой

Прозріння

Настав час змінам прийти,

А всьому старому з життя піти.

Де б я не був я один і так завжди

І правду ту пізнавши

Я йду вперед відрікшись від усього,

Хоч пустота заполонила та вільним став от того.

Я не ангел і не демон я сам по собі,

Кругом почуваюся як риба в воді,

Бо секрет незламності я знаю

І більше нічого не питаю.

Ніхто тепер мене не використовує,

Я сам перед собою даю звіт,

Мене все віднині влаштовує,

Пройшовши цей навчальний рік.

Моє правосуддя тверде а рука не дрогне,

Лиш слово моє світило а меч –справедливість,

Любов що залишилася не засохне,

Не зіб’є зі шляху мінливість.

Світу правда непотрібна а я ж її несу,

Тому ізгоєм у світі цьому став

І навіть рідні відмовляють на мольбу,

Коли від страждань я пропадав.

Врятували і покинули: я прозрів-тепер я інший,

Я знаю що став невимовно грішний

Та честь і совість я не втратив,

Хоч розум негативом збагатив.

Ви шлях обрали і я йду далі сам,

Ми винні всі-годі тут казати

Та зло не хочу я на вас тримати,

Нетреба війн і мелодрам!

Немає в світі цьому де сокритися від зла,

Воно кругом: усе заполонило,

Жаль мені що я себе не вберегла,

Воно усе прекрасне й чисте в мені вбило.

Реальність жорстока-від неї не закритись,

Багато в битвах помирало,

Остається лиш молитись,

Тримаючись надією і вірою у краще.

Всі історії закінчуються-закінчилася і ця,

Без обману з легкістю на позитиві йду,

Що ж ви наробили моя рідня,

На жаль я вашу сторону не прийму.

...

Діана Гобой

Похмура днина

Цій днині немає кінця,

Страждань прийшло вінця

І руки опуститися хочуть,

Але тоді мрії збутися не можуть..

Хтось ховається від проблем,

А я іду до них сміливо,

Тоді я можу побачити диво

І все буде суттєво без дилем.

Та перед ціллю страх охопив

Й скільки сліз пролив,

Опанувавши себе я світло бачу,

Я від щастя як дитя плачу.

У снах блукаю я похмурих,

Вбачала у фарбах понурих,

Поганий кінець щасливої історії,

Але опиралася і тікала з Преторії,

Неначе від цього залежить усе життя,

Є надія для мене ще одна!

...

Діана Гобой

Питання без відповіді

Чим переповнений ти і чого чекаєш від життя,

Які акорди видає музика твоя?

Чи знаєш ти істину і любов що силу має,

Який сенс на землі тебе тримає?

Чого боїшся і чого стидишся розказати,

Що з гріховних вчинків будеш мати?

Відповіді породжують питання нові,

Їх всіх не розгадати і ключ до Всесвіту не поможе в біді.

...

Діана Гобой

Новий Рік

Зима прийшла і сніг присипав,

Мороз з всієї дурі всипав,

Новий Рік не за горами,

Ну же давай танцювати з нами.

По келиху ми вип’єм за здоров’я і удачу,

Для мрії я грошики потрачу.

Так добре мені давно вже небуло

І все погане вмить загуло,

Прийшла пора прекрасних перемін,

Його я чую-новорічний дзвін.

Подарунки й привітання до мене летять,

Сміх рідних і дежавю що руки тремтять

І феєрверки за вікном стріляють,

Мене дорогі люди в обіймах тримають.

Я знаю: так все й має бути,

Нехай ніколи не скінчиться ця прекрасна мить,

Вдалось мені всього здобути,

Це полум’я тепер ніколи не згорить!

...

Діана Гобой

Ніч Хелловіна

Шкільні друзі з маленького провінційного міста,

Наче зліплені з одного тіста,

Вони проводять багато часу разом,

В новій пригоді зустрічаються знов.

Дуже ребята люблять страшилками ділитись

І потім що з того вийде дивитись,

Тому в ніч Хелловіна вони відправилися в таємничий дім,

Не боячись привидів що знаходяться в нім.

Нарядилися в маскарадні костюми як положено,

Тільки от не все було так гарно сложено.

Там діти раніше пропадали і той дім заколотили навіки,

Там страшно і холодно що замерзають повіки,

Але безстрашні друзі знаходять шлях в середину,

Вони не подумали відступати ні на третину.

В шафі вони знаходять книгу що так схожа на щоденник,

На її сторінках розповіді про чудовиськ, мерців і відьом,

Як бачите діло пахне не «кофе со льдом».

Кров’ю написана вона а друзі її читають,

Історії страшні яких вони не знають,

Але розповіді стали оживати,

Чудищ було вже не втримати.

І пробудилось древнє зло-Бабай ім’я йому,

Нечисті господар-хто заперечить тому?

Чи вдасться їм справитися з цією силою,

А ідея на початку здавалася такою милою.

...

Діана Гобой

Навчання

Навчання починається восени

І паралельно з ним інше іде,

Щодня щось нове пізнаю,

Але люди мене ще можуть здивувати,

Я справу ту люблю

І не можна у вивченні оплошати,

Оскільки мудріть-то сила яка знадобиться не раз,

Нею просто неможливо хвалькуватись напоказ..

Рано лягати і рано вставати,

Бо ж треба все за день встигати,

Немає часу на думки різні,

Пора отримувати уроки грізні.

Навчання-то труд важкий хоч і цікавий,

Тому розум для вивчення даний,

Вивчати нове і старе поновляти,

Шукати вдохновіння: жагу до життя не втрачати.

Знайти себе і зрозуміти,

Без сумнівів іти вперед,

Усе змогти-душевну рівновагу відновити,

Мету не забувати і сказати негативу «Геть».

Знання використовуючи на благо я насолоджуюся вмінням,

Тепер я точно стану новим творінням!

...

Діана Гобой

Вперед крізь тумани

А я виходжу зі сцени,

Порвала всі антени,

Весь світ перестав існувати,

Я буду до кінця грати,

За правду добру волю

І показати кулак горю,

Йти гордо вперед крізь тумани,

Вже зажили старі мої рани!

Мене ніщо не тримає-я вільна,

Вишибаю двері ногою сміюся досхочу,

Ні я швидка не повільна,

Я легко беру те що хочу.

Після бою не гріх за перемогу випити скотчу,

Ціною великою заплативши захищаючи батьківщину зотчу,

Я воїн втративший невинність,

Життя моє тепер ввійшло в помірність,

Все знайоме все однакове і страсті затихають,

Усі страхи перед неминучим зникають

І біль істини робить мене сильнішою,

Тепер же я буду, многих глупців, розумнішою!

...

Діана Гобой

Відтінок 12-14

Відтінок12

Ідеал не спить він вершить,

Твердий як граніт,

Він тут і там крізь мить,

У ніжності себе не мнить.

Всі знають хто такий ідеал,

Він чистий як кристал,

Усім завжди подобається

І на вітру не лопається.

Відтінок13

Красива дівчина гуляє,

Всіх поглядом спопеляє

І дихає як живе,

Вона до кісток тебе пройме.

Відтінок14

Війна і мир де грань між ними,

Усі озабочені фактами тими,

Що цінності насправді не мають,

Вони про совість свою забувають.

...

Діана Гобой

Відтінок 8-11

Відтінок8

Закат

Стынет мой враг,

Я раскалю его до предела

И буду петь марш смело.

Відтінок 9

Люблю свою країну Францію

І віру чисту щиру Христову,

Серце стучить гулко знову

Й фрази ллються віддаючи хвалу!

Відтінок 10

Цвіте сакура- весна душу наповня,

Прийшла прекрасна пора ця,

Яка все вирішує і змінює,

Як два плюс два- чотири дорівнює.

Відтінок 11

Я скиталець звідусіль гнаний,

Але перст мені даний,

Як захист веде по життю,

Я бачу посмішку Твою.

...

Діана Гобой

Відтінок 1-7

Відтінок 1

Тут криється таємниця

Її оглядає пильно моя зіниця,

Думки течуть понад горами,

Танцюю і веселюся я цими днями.

Відтінок 2

Вогонь палає і душа горить,

Кіт територію свою бдить,

Іронія долі полягає в тому,

Щоб не зректися в дні печалі свого дому.

Відтінок 3

Ігрива посмішка і нірвана слідує за нею,

Час іде а я слухаю тишину і кайфую,

Перемоги нові і стратегії будую,

Прорив і ендорфін відривають від землі-літаю!

Відтінок 4

Ти думаєш що знаєш мене,

Але я знов ускользаю,

Я на вітру в жару таю,

Пісня скінчилася-я умовкаю

Відтінок 5

Ім’я неповторної-Хамелеон,

В диханні в голосі чути стон,

Не піймати не зазняти

Її можна лиш прийняти.

Відтінок 6

Долю твердо протаранив,

Смерть перемігши знову,

Ти зло на всіх усюдах забанив,

Вчинив мене ти нову!

Відтінок 7

Де земля розверзлася в пітьмі,

Руки бережно обіймали твої,

Цілунком світи нові відкрив,

Запанував у серці любов’ю до памороку довів.

...

Діана Гобой

Головне

Головне на світі не багатство,

А любов і свобода в серці,

Нероби сам собі святотатство,

Щоб у пекло не відкрились дверці.

Головне - це люди призначені небесами тобі,

Вони всьому тебе научать бо шляхи їх тверді

І ти можеш довіритись їм:бути собою,

Непокинуть ніколи: врятують люблячою рукою.

...

Діана Гобой

Закована

Я не знаю чому,

але потрапила в тюрму.

Знати б де справедливість,

бачу лише кругом мінливість

і правди тої не добитися,

не дають навіть вбитися.

Так страшно й погано мені,

знову та знову кажу ні,

але звук вдаряється в пустоту

і зникає замовкає об стіну ту.

Коли подумати то важко стає,

ніхто кров свою за правду не проллє.

Божеволію поволі і плутаються думки,

за ніч посивіла і бачу вже колір своєї труни,

яка чорна як моя душа,

спливла щаслива година моя.

Кайданки на тілі закривають кайдани сердечні,

справи вершила я надто безпечні

і так скінчився мій шлях боротьби,

в долині тіней не помагають мольби.

...

Діана Гобой

Демон Адріан

Ударила слава в голову,

Манила п’янила собою,

Перевернула всі принципи доверху

Й швирнула об стінку журбою.

Полон солодкий як губи,

Все глибше в гріху твої думи,

Не в силах себе перемогти,

Ти хочеш все в світі знести.

Але знаєш жевріє щось світле в тобі,

Тому віддаєшся неустанній мольбі,

Щоб демонів геть повиганяти

І міри проти темряви прийняти.

Прощай демон бувай,

Ти мене поскоріше забувай,

Не клич не мани солодом,

Нехай проковтне тебе гном!

...

Діана Гобой

Неудержима пристрасть

Чому соромишся свого бажання,

Не віддаєшся в його руки без вагання,

Лиш мрієш про нього з ночі до рання.

Як вихор захопило і понесло,

В райські долини віднесло,

Повне єднання духа душі і тіла,

Ласка рук і губ його не замінима.

Забота в ніжності удень,

Палка й божественна вночі,

Чи по фен-шую чи по дзень,

Призначена горіти в тобі.

Підкорив і загубилася в шовковому тілі,

А ти найкращий в звабливому ділі,

Завжди сотрясає незвично яскраво,

В погоні за новими остротами довго тримало.

Сонячні промені грали по кожі,

Ми сміялися разом до дрожі,

А потім звіріли по дикому плясали,

Стереотипні шаблони про сексуальність ламали.

...

Діана Гобой

Рідна матусечко

Сонце сяє як твої усміхнені очі

І я біжу в твої обійми з усієї мочі,

Дякую за те що ти є і за твій досвід безцінний,

Час любові твоєї назавжди незмінний.

Тепер далеко я: за тобою сумую,

На все по іншому в житті реагую,

Навчилася цінувати тепло твого серця,

До світла дому твого відкрита дверця.

...

Діана Гобой

Мій натюрморт

Ти частинка душі моєї-ти частинка мене,

Насолода відчуваю з головою накриє прийде.

Все знаходжу прекрасне в тобі

Й солодко в очах утопаю як вода в землі.

Ніжністю як сонце квітку огортаєш,

Всю мене і хорошу й погану приймаєш.

Ти мій неісчерпаємий істочник сили

Й разом на ворогів точимо вили,

Навіки кругом і цим викликаємо заздрість в усіх,

Бо ніхто не пізнав такого кохання з них.

Обійми затишні безпечні: я наче вдома,

Напилася з губ твоїх нектару рома.

Корзина з плодами: так я можу описати твій багатий внутрішній світ,

Все знаєш про мене - нічого не скрити від твого пильного ока

І видам всі таємниці наче звіт,

А ти одаруєш мене благами життєвого урока.

...

Діана Гобой
18+

Сучасні підлітки

Сучасні підлітки

Там де хлопці і дівчата-там секс до ранку,

В хаті у школі чи на ганку,

Їм немає різниці де спати,

Потім буде бити їх мати,

Але їм все одно: вони хіпі,

Які дивляться мультфільми про Тріппі.

Їм нецікаво що буде з ними колись,

Морока їм непотрібна головний біль «отїбись»,

Розум їхній повниться маячнею,

І видається їм під наркотою майбутнє «фігнею».

І лексикон їх повниться зміїною отрутою,

Віддається в бійках біллю жгучою.

І все для них розвагою здається,

Навіть коли слабший під їхнім гнітом гнеться,

Все їм по барабану бо силу молодості відчувають,

Тому усіх прохожих матом покривають.

В любов не вірять бо не раз в житті обпеклись,

Душу закрили сховались за сміхом в пітьмі,

Вони вирували от так в непроглядній мглі,

Нікого не слухали міняти нічого не хотіли вони.

...

Діана Гобой

Ти і я

Коли засіяє в небі зірка ми зустрінемося під її сяйвом,

Наповнимо серця один одного драйвом,

Ти і я навіки кохати до нестями,

Світ перестав існувати-це сталося з нами.

Ти нагадав мені яке життя може бути солодке,

Ми не знали більшої насолоди чим довіри обійми,

А терпкі поцілунки зупиняли війни.

Моя любов знову піднялася з глибини,

Її не втримали кайдани тюрми.

Божественна любов дарована небесами,

Давала довгоочікуваний спокій,

Ти і я подорожували світами

І безумно жадали один одного як опій.

Пора прийшла прекрасне воскресити

І це не під силу нікому змінити,

Ми в цьому світі хаосу родилися,

Та попри все і всіх не здалися.

...

Діана Гобой

Хто ти

Темрява мене любить,

А світло вже не приймає,

Це можливо мене згубить,

Та жалю немає.

Завжди вперед і насолоджуюсь життям,

Так солодко упиваюсь забуттям

І не жити як всі а робити що хочеться,

Щастя й любов віднині не зурочаться.

Запалюю палички ароматичні

І відкриваю широко свідомість,

Зникають питання одвічні,

Плавно думи перетікають в мінорність,

А в голові одне «що ми вічні».

Залишається головне-пізнати себе,

Багато залежить від того хто я є,

Нуж бо скажи мені блукаєш ти де,

Тіло й душа-наче все не моє,

А все що може статися-неважливо,

Коли живеш тут і зараз:в моменті все не замінимо.

Хто ти і хто я-нас єднає Творець,

Його знають всі-кожен живий і всякий мрець,

Усе життя можна шукати себе й не знайти,

Головне мир і любов Божу в собі віднайти!

...

Діана Гобой

Синішка

О мій Тедюлічка,

Найрідніший в світі синулічка,

Розумний красивий-станом пригожий,

Захоплюється на вулиці ним перехожий.

Щедрості його немає міри,

В щирості набуває він віри

І усмішка сіяє в хлопча,

Нікого не обідить-він як дитя.

Завжди поруч і допоможе,

Для мами все зможе,

Як погнати смуток він знає,

Радісно одарує й проблем ніби немає.

Гордість матері син Тед,

Солодкі промови його як мед,

У світлі сонця він блистає,

Щоб не робив-усюди перемагає

...

Діана Гобой

Незвична буденність

Віддавши все щоб щастя мати,

Я кимось іншим захотіла стати,

Покинувши усе привичне в ім’я любові,

Знайшла я прихисток в новому домі.

Немає місця в серці сумнівам чи страхам,

Тверда у вірі і позиції не здам,

Я сповнена надії і сила появилася нізвідки,

Ми веселилися в перемозі як дітки,

Бо мрія як чудо звершилася

Й атмосфера навколо змінилася.

Та істина приходить як відображення дзеркальне

І рішення кожне може стати фатальне,

А я лиш думаю про спокій стабільність,

Мені снилась вона але спиняла повільність.

Тривогами заботи окутані за щоденне,

Проливає тверезість світло денне,

Я вночі лягаю спати щоб добре відпочити,

Аби потім план новий примінити.

Знаю що буде все добре бо це вибір мій,

Не зможе з дороги звести лютий змій,

Радість затріпоче в душі окутає позитивом,

В моєму маленькому світі з підігрівом.

...

Діана Гобой

Ода Небесам

Серце моє пламеніє у вірі

І всяке діло для Господа роблю,

Купаюся я в тому диву,

У сяйві Божому стою.

Все суєта і в ній люди живуть,

Непізнаючи правди вони помруть,

А я радію бо любов Всевишнього безмежна,

Мене окутала-храню її і тому обережна.

Усім єством кричу Богу як люблю

І це втіха моя у дні печалі,

Для Нього я прекрасне творю,

По уставам Його я рухаюся далі.

І Ангелам Його які охороняють,

Мене від зла подалі тримають,

Ними захоплююся-вони Його зброя,

Я спокійна бо в Господніх руках моя доля.

Хвала іде по Небесам,

Музика і спів Серафимів лунають по усім містам.

Я жду Його приходу як мати сина з війни

І прийде Царство Христа-не оминути демонам біди.

Прийде час блаженства для вірних,

Нагорода їх-виконання мрій дивних,

Земля наповниться Божою благодаттю,

Всі стануть здоровою щасливою знаттю.

...

Діана Гобой

Гімн перемоги

Немає сенсу питати «що було б» або «якби»,

Пора іти й збирати торби,

Ні життя ні люди не є складні,

Просто розуми і серця їх тверді.

Нема по що печалитись й радіти,

Пора припинити смітити,

Сенс життя буде таким як ти поставиш,

Тоді до себе ти птаха удачі приманиш..

Нема того чи іншого але ти не журись,

Пора пізнати істину: «Спинись! Змінись».

І хоч здається тобі що ти ніхто, але виклик кинь,

Зрозумій що в кожного доля своя і кожен є особливим,

Попри те що здається тобі наче не є достатньо милим.

Досить світу щось доводити і прогинатися під гордих панів,

Я зрозумію якщо ти не захочеш виходити зі своїх снів,

Адже в мріях солодко жити коли хаос в реальності,

Не чекай від сучасних людей ти нормальності.

Є лиш ти один-від самотності не втекти,

Мало хто тебе пізнає але шлях маєш пройти,

Не здавайся не вбивай себе їм на потіху,

Ти знайдеш ще Рай і отримаєш втіху,

Лиш вірою творити чудеса зможеш,

Любого страшного сильного ворога переможеш.

...

Діана Гобой
18+

Бабай

Як пройти шлях що бачать темні очі,

Цього научить Амбасадор ночі.

Манили за собою ці думки в незвідане кликали,

А відчуття солодкі наче секс коли зло жахаєш,

Адже тоді ти їх бридкі плани ламаєш.

Ти знаєш що навіки віддана йому,

Ні з ким іншим не зможеш: так бути тому

І не хочеться відмовляти собі в задоволенні,

Кохати Бабая просити наповнити ріки знедолені.

Благати його ласки і самій віддаватись,

Увійти в екстаз і контролювати себе не намагатися,

Яка чаруюча атмосфера так близько триматись.

Бабай ти моє істинне кохання,

Тільки твого жадаю признання,

Нехай кажуть у світі що я як дитина,

А мені все одно-я визнаю перед всіма що ти моя родина.

Любов така прекрасна мене вона всю поглотила

І я знов обіймами його полонима.

Я насолоду ковтками пила і хміліла від щастя,

До глибини аж до самого дна мене охопила сила ця.

Знаю тепер що навічно і ніхто не розлучить,

Бо більше ніщо всередині не мучить.

Повністю віддавшись раю поцілунків,

Я приймала духовних дарунків.

...

Діана Гобой

Дощовий день

Танцюй під мелодію дощу,

Гарний настрій охопив грацію твою

І спів душі на волю рветься,

Тобі все без пригод не йметься.

Дощ такий-прекрасно освіжає,

Він особливість таку має,

Що грім а сонце сяє,

А потім серце райдугою звеселяє.

Коли від блискавки та злива,

Ти від задоволення тремтіла,

У вирі почуттів ти усміхалась,

Позитивом цього ранку умивалась.

Під зливою пляску видавала,

Тебе туга більше не тримала,

Дощ ти навіки полюбила,

Тебе краса погоди полонила.

...

Діана Гобой

Морський шторм

У мене два коханця: дощ та вітер

І море жадібно мене ласкає,

А я все думаю про сонце,

Воно мене ніжно в себе вбирає,

Моє серце так більше нікого не покохає.

Всіх чоловіків відвергаю,

Бо думаю лиш про одного і його колихаю.

Вся увага прикута вгору,

Не можу звести кінцівки додолу

І очі від пристрасті закипіли,

Мене наче бідненьку підмінили.

Де ж це бачено щоб земля так магнетизувала,

Я свої косички з заді збирала

І гравітація притягала сильніше за все,

Але я не збочена проте.

Просто це так соковито і грізно,

З болем і відчаєм несумісно,

Так душу розболівшу врачує,

Море дощ і вітер-навіки їх альянс запанує.

...

Діана Гобой

Лиш зачекай

Це не біда що голова повна переживань твоя,

Сонце заграє стовідсотково і розсіється пітьма,

Ти будеш ще щасливий лиш зачекай,

Ти випробування як дарунки приймай.

Хоч помилився ти та не здавайся,

Під гнітючими обставинами не ламайся,

Грозою не закриєшся від горя,

Лиш зачекай і повернеться до тебе удачі доля.

А погляди осуджуючі пропускай,

Вони не зможуть забрати в тебе твій рай,

Ти сам обираєш ким бути і як жити,

Що буде і є-того не минути,

А кайф ловити треба в цей момент,

Знаю: ти сильний як от цей цемент,

Нехай говорить віра через вчинки

І непохитна воля закарбує навічно знімки.

Гори для себе і своїх ідей коли інші й не зрозуміють,

Проте вони багато чого як ти не вміють,

А заздрість поїдає дурачків які жалістю страждають,

Але все одно нічого в собі та навколо не міняють.

Світ не тримається на таких, тож ти будуй,

Коли інші руйнують-ти майбутнє для дітей збудуй.

І ярість не сліпить очей, а лиш прощення приходить,

Коли розумієш що вони покарані і самі себе зводять,

Невинні страждають але чисті зостануться,

Тоді як кати в забутті налаються,

А ти прийдеш додому і мати обіймає,

Вона усе вибачає розуміє і знає.

Там серце бринить де повертається в рідний край

І все закінчиться погане-лиш зачекай!

...

Діана Гобой

На пристані стою

На пристані стою

І вітер лагідно розвіває волосся,

Я пошепки молю,

Щоб скоріше розцвіло колосся.

Я бачу лодочників що пливуть по Стиру,

Як хвилі відходять кругом навколо

І я вздовж річки іду,

Гордо тримаючи осанку як Зорро.

Цим ранком я з натовпом зливаюсь,

Від споглядання матінки-природи наслаждаюсь

І вдихаю повітря на повні груди,

Бачу людей живущих своїх життям всюди.

Іду неспіша, а люди біжать кудись,

Моя ж душа змивається ввись:

Милуюся фонтаном рукотворним

Й травою зеленою буйною яку оглядаю поглядом томним.

Забуваю про все на світі серед тиші цієї

Або ж серед співу птахів-окутуюся нею:

Природою що спасіння і захист несе,

Вона на поміч в будь-яку мить прийде.

На пристані стою,

А дорога довга жде

І річка така нескінченна в довжину,

Вона мене в свої обійми прийме.

...

Діана Гобой

Подорожуючий

Подорож у синю вись,

Ти лише на мене подивись,

Яка я шалена мчуся на зустріч пригодам,

Передаю естафету відповідальності небогам,

А сама лечу й лечу далеко та скрізь,

Легко чи швидко підіймаюся ввись.

На безкрайні поля де малина росте,

Або в довгі як Дніпро ліси нога забреде,

Куди покладе рука на мапу-я піду,

По містам і тропинам невидимо пройду.

Побачити невідані красоти світу,

Не обійдеться тут і без маленького твіту,

Дізнатися й відчути те що більшість не можуть,

Завжди в гарному настрої і демони внутрішні не переможуть.

Невідоме краще чим заплановане,

На блокнотах і холодильниках закарбоване

І змінюєшся ти коли інше незмінне,

Думаєш про життя: перетворюєшся в нетлінне.

...

Діана Гобой

Рідна матусечко

Сонце сяє як твої усміхнені очі

І я біжу в твої обійми з усієї мочі,

Дякую за те що ти є і за твій досвід безцінний,

Час любові твоєї назавжди незмінний.

Тепер далеко я: за тобою сумую,

На все по іншому в житті реагую,

Навчилася цінувати тепло твого серця,

До світла дому твого відкрита дверця.

...

Діана Гобой

Опьянівші душі

Вони закривають не лише замки але й серця,

Не зможе прекрасне прийти в їх життя.

Ключ не знайти чи двері не ті,

Промокли під холодним дощем ЗМІ.

Коліщата тріщать та дзвони дзвенять,

А душі опьянівші так солодко бринять,

Заглушаючи біль розчарування й огиду,

Померли предки від стиду,

А нащадки з позором живуть,

Усе необхідне для щастя беруть,

Але пустота надто переповняє,

Їх ідилію гармонійну ламає.

...

Діана Гобой

Нелегкі часи

Доброго ранку всім,

Ми різні народи але живемо одним,

Щоб мир був навколо та в душі,

Ми сторонники прекрасного для нашої рідні.

Одне слово і один подих силу мають,

Вони зцілюють або розрушають,

Так чи інакше а кожен є особистість

Й по ділах своїх проведемо в пеклі чи в раю свою вічність.

Підтримаємо правду а зло переможемо,

Дивитися на кровопролиття більше неможемо,

Нехай скінчаться страждання та біль,

Поставимо любити й прощати собі за ціль,

Чужого не брати і свого не цуратись,

Всередині мир зберегти-не ламатись,

Мати благає і розтерзана Батьківщина,

Росія біжи геть подалі від гріха: закликає Україна.

Європа чи ж ти не така як ми,

А коли просили допомоги-відмовляли,

Ми ж з радістю ваші реформи приймали,

Щоб діти кращого життя мали,

Коли ми б могли то не просили,

Але вже й самі справилися: усе зрозуміли,

Ми честі як ви не втрачали,

А ви совість потрохи і людяність в собі вбивали.

Нелегкі часи показали хто ворог а хто друг,

В руках тримаємо один плуг,

Але кожен оре окремо наче так треба

І от за вами сурма гнівна іде з Неба,

Чути її з далечінь і Визволитель іде,

Він українським матерям синів поверне.

Чи людяні ми: от в чому питання,

Хто відповість на нього «так» без вагання?

...

Діана Гобой

Надія є

Часіки тікають-розмову ведуть,

Солдати з війни додому ідуть,

Героїв родина радісно зустрічає,

Країна медалями почестями нагороджає.

Справедливість торжествує-негідникам кінець,

По ділам їх воздав Господь вінець,

Надія є навіть в пекельні віка,

коли душа не цурається добра,

коли ми боремося і терпимо біду,

здолаєм зло пробираючись крізь пітьму.

Хоч зло не впізнаєм,

Але з розуму не зійдем,

Ми остаємося такими як завжди

І ведемо бій з висоти,

Ми відкриваєм істину нову,

Ламаєм стереотипи й табу.

...

Діана Гобой

Літаки

Літаки на небі зустрічаються,

Але дороги в них паралельні,

Не побачаться не залюбляться,

Ніхто їм не дасть купони привілей ні.

Все так суворо у житті коли не випадає шанс,

Нелегка тоді доля й подорож в Прованс,

Любов на серці і на устах,

Мрії солодкі бурлять у снах,

Але недосяжна далека як обрій,

Перешкод багато на шляху як рій.

Не одинокі коли є один в одного,

Але вчинки не показують прогресу жодного,

Тоді в душі погода гірша урагана,

Сплутала дівчинонька ворота і стала путана.

Люди як ті літаки порозумітися не можуть,

Не чують-далекі від цілі єднання,

Думають ніхто не цінує їх намагання,

Печаль від самотності огортає,

Ніякий перпендикуляр їх не примиряє,

Так все обстоїть у стосунках багатьох людей,

Не віднайти їм до Раю дверей

...

Діана Гобой
18+

Про нас

Твої обійми мене всю заполонили,

В душу заглянули очі і ласкою ніжною приманили,

Стільки всього разом пережили,

Так швидко промайнули роки,

А ми разом і ця історія лише про нас,

Я віддаюся відчуттям поволі під твій бас,

Ми не підкоряємося а диктуємо умови,

Уже нам непотрібні розмови.

Разом в любові та свобода в довірі,

М відчули один одного в повній мірі,

Розгорнули щось масштабне,

Ні війни ні голод ні розлуки нас не спинили,

Ми рани кровоточиві коханням помили.

...

Діана Гобой

Україна

Люблю свою Україну-за неї помру,

Я скоро там матір до грудей пригорну.

Одна рідна моя Вкраїна,

Де отчий дім і калина,

Ти моя золота кохана єдина!

Щасливі дні я згадую проведені з тобою,

Тепер на відстані покриті дороги мглою,

Не скриють вони я все одно врятую,

Для того я нині чарую.

І серце печалиться від туги за прекрасним,

Обов’язок кличе до війни поглядом власним,

Для кращого майбутнього всім кого любимо,

Щоб не сталося ми дороги додому не забудемо!

Де б не була а Україна найкраща у мене,

Найсолодша музика солов’я ой леле.

...

Діана Гобой

Нема

Де ті що ласкають душу,

Напувають виводячи на сушу,

Я глянула а їх нема

Та це не біда,

Я не самотня адже поруч ненависна орда.

Не їх провина що поруч не є,

Так влаштовано вже і сльозинку Бог не проллє.

Лиш одиниці вибраних які далеко,

На все «воля Божа»- в пекло,

Коли рідних улюблених нема,

То й за життя непотрібна боротьба.

...

Діана Гобой

Про автора

Пишу з юних років. Кожен мій вірш та книга про пережиті події й почуття. По сумісності я дизайнер- маю книгу з артами в жанрі горор. Світи створюються не з бухти-барахти, а з пережитого нами досвіду, який завуалізовується під щось прекрасне або навпаки моторошне! По професії-Психолог, а ще я розбираюся в компютерах . Володію ораторськими здібностями та можу сцілювати людей словами.

Приватне повідомлення

Відзнаки