суперактиноїд

я вже про нього згадував
ну, про хіміка, який розчарувався в хімії
а може йому дружина допекла, не знаю — ну, що він недостатньо заробляє абощо
коротше, він ходив на курси з математики, аби потім отримати другу освіту — комп'ютерну
нестарий такий хлопчина, років під 25, із певними естетичними замашками
ну, ви розумієте, це одразу кидається в очі — коли хлопець не на дівчат задивляється, а на себе
менше з тим, я завжди вважав це неоднозначною позицією, яка приховує щось інше
наприклад, коли ти почуваєшся не таким, як усі, але в чомусь же це має виразитись?
кожній людині треба відчувати себе частинкою чогось іще (за Маслоу), а як же їм, дивакам, почуватись відщепенцями?
коротше, я сказав, що років 15 тому розбирався з періодичною таблицею Маєра — ну, й за моїми розрахунками маскимальна кількість елементів має бути 128
він подивився на мене недовірливо (ну, тому що в моїх підручниках тоді було чи то 106 чи то 107), але якось незручно, коли математик, до прикладу, розказує тобі про хімію
коротше, коли наступного разу я його побачив, він повернувся до своєї хімії. розквіт увесь такий, адже завжди важливо знати, що те, чим ти займаєшся, важливо
зі. а може я його відволік не тільки від його переорієнтації на програмування, не знаю:)