Різниця в комунікаціях фікрайтерської та письменницької спільнот

Ну не знаю... Можливо українське фікрайтерське ком'юніті дійсно краще, бо з мого досвіду дистанційованого спостереження за фікрайтерами одного коричневого сайту, там за неканонічний пейринг у творі можна було отрима в коментарі "гостомельский десант" невдоволених адептів іншого пейрингу. Втім, справедливо зауважити, що це така собі абісальна зона фікрайтингу і я мав щастя читати добірні, якісні твори. Температура по палаті залежить від спільноти до спільноти. Якісь лампові, а десь слова не скажи - розірвуть.

може тому, що у середовищі фанфікшену немає конкуренції.. я не про кількість, а про суть.. ніхто не намагається доводити самому собі, що він великий та могутній письменник або ж найвидатніший чи найуважніший та розумніший за всіх критик, а просто пише.. і всі, хто його читають, просто радіють, що в них є однодумці.. все.. у спільнотах же типу аркуша - один одному вовк...

Якщо роздрукувати всі срачі толкін-фендома і зшити в книжки, то набереться на середніх розмірів бібліотеку, так що по-різному бува

Як на мене, фікрайтерське ком'юніті вже згуртоване навколо чогось одного, тому менш токсичне. Скажімо, їм подобається одне аніме, і вони раді, що знайшли однодумців. Це з моїх особистих споглядань. Але коли справа доходить до шиперингу якихось персонажів, тоді починаються Хрестові походи)))

Іноді як зайдеш у Тумбочку: "ого, який пейрінг, дуже нестандартно... хоча, чому б і ні?🤔😁". Хоча у тій же Поттеріані ще й які холівари точаться з цього приводу.

Ну от я ризикую вчергове підтвердити звання токсичного виблядка і тд, але мені від цієї манери "тільки позитив" в фанфікерській спільноті і ряда інших фанфікерських манер якось око тіпається. Може я просто занадто старий чи занадто чоловік чи ще щось, але мені з жорсткою критикою по суті набагато легше і сприймається це конструктивно. А коли я бачу оце мімішне взаємопогладжування, то рука тягнеться до пістолета. І я не думаю що справа в конкуренції за гроші чи ідеї насправді. Просто воно відчувається чесніше. І я думаю я в цьому не самотній. А рожевенький сироп позитиву якраз сприймається як щось отруєнне, токсичне, лицемірне і дуже в основі своїй зверхнє. Єдина мета цього коментаря по суті показати, що можна цілком свідомо відстоювати "нефанфікерські манери спілкування".

О, вас тут точно бракувало). Нє, ви просто сприймаєте письменництво, як щось капітально серйозне. Що має щось кудись високе нахібась нести. Душните, коротше, в стилі радянської партії трохи. А суть фікрайтерства прямо в протилежному. Все вже віднесено, можна видихнути. А якщо не віднесено: хочеш - неси, не хочеш - не неси, від цього нічого капітально не зміниться. Для фікрайтера творчість - це гра. Так, скільки б рочків не було. Розвага. В першу чергу - для себе улюбленого (так, це інфантилізм і егоїзм чистої проби). Але так само, як не можна дитину примушувати грати так, як заманеться батькам (фігня буде, є час навчання, є час гри і їх бажано все ж розділяти), так і фікрайтеру оці "беріть, несіть в світле майбутнє" нічого не дасть. Ну й вам, хто вже, очевидно, забув оцю концепцію "грати, як хочеться, без правил і обмежень", складно це сприйняти. Нічого, і такі діти бувають, хоча їм з однолітками складно соціалізуватися. А фікрайтер, дописавши чергову главу фанфіка, піде робить щось на основній роботі чи в сім'ї , чи просто в реалі. Нести там щось високе кудись. І йому буде цілком це ок.

... а я просто мав на увазі в блозі хоч трошки не хамське ставлення одне до одного, типу там не використання слюрів, не обзиватись, відсутність вагона всратих песвдо-порад в стилі "абзац може бути не більше 5 речень, а ще не можна скакати з особи на особу коли пишеш третьою обмеженою".... оце ви тут філософію розвели...

ну, от про "не скакати від особи на особу" це правда порада якою хочеться буквально бити по голові багатьох авторів, а початківців тим паче, бо ну буває ідея норм, а ігнор ось таких базових правил все псує. Але я так не роблю, принаймні адресно без запита. Але хочеться))

Ага, скажіть це Френку Герберту, наприклад.

Ну, іноді хотілось до слова. Але він це не робить в одному абзаці три рази.

Читав в оригіналі буквально цієї зими, шикарна стилістика. І це загальновизнаний комерційно успішний автор. Якщо ви збираєтесь чіплятись до когось типу Герберта - ну підтягніть літтеорію щоб зрозуміти де ви не праві, не знаю.

Та я теж люблю Герберта, але виправдовувати ним скачки по особах без необхідності видається натяжкою. Ви б ще Джойса згадали, там взагалі він свідомо граматику ламає десять разів за речення і це геніально. Але всім так писати не треба.

Ну, гра в якій не домовились нормально про збалансовані і розумні правила це НЕ ВЕСЕЛО😁 Так, в дитинстві я теж так думав)))

Воно й помітно) А насправді у таких моментах у дітей має природнім чином зростати розуміння, як розв'язувати конфліктні ситуації, шукати компроміс або вчитися домінувати та відстоювати свою думку (теж корисне). І як обрати дійсно найкраще правило, методом проб і помилок. Ну й ситуація невизначеності - гарне тренування на майбутнє, джерело для мислення і аналізу. І ледь не забула про керування емоціями) Це для дорослих правила - це ок і тільки так має бути. І внаслідок цього ми губимо опору під час стресу і кризи. Ми вже менш гнучкі і адаптивні, ніж діти, так еволюція розпоряджається, дорогу новому поколінню.

А мені сумно від ваших слів. от прям дууууже 🥹 Я ніколи не сприймала фікрайтерство за дитячу забавку.... а от як воно виходить. Тобто ви підтверджуєте токсичну думку літераторів, що фанфіки то не література, а так -- несерйозні дитячі текстики, писанина несформованих школярок про вологі гейські мрії... Журба якась, навіяна вашими словами. Ади-и.

От і підтверджується тезис, що чомусь ігри сприймаються гідним зайняттям лише для дітей; дорослим соромно визнати, що процес гри цілком нормальний для будь-якого віку. 🤔😭 Не дитяча. Але забавка. З тієї позиції, що вона не регламентована, не вписана жорстко у правила, не обов'язкова, залежить від натхнення, а не від комерції. Ця забавка при цьому може когось витягнути з депресії, чому б ні: взагалі-то гра і в реальній психотерапії використовується. І письменництво забавка. І будь-яка творчість, доки не перетворена з хобі в роботу. Доки ти твориш не тому, що треба, а тому, що хочеться. Це не приниження, це виключно питання термінології. Ще раз хочу нагадати: середній вік фікрайтерів - від 25 років. Не школярі й не підлітки.

Я все це знаю. От тільки реальність тримається не на дитячій наївності та безпосередності, а на зарегульованих буднях нудних дорослих. Саме реальність забезпечує існування пісочниці для порсання дітей(або тих хто хоче відчути себе ними). Тому так -- безглуздо лізти у пісочницю з правилами, але і пісочниця не має розкидатися своїми пасочками, стверджуючи, що так має працювати і все інше. Розповідати кому як ставитися до письменництва. Кожна спільнота токсична у свій спосіб, бо навіть дистильована вода токсична у великій кількості. Отруюють крайнощі та нетерпимість до протилежної димки, а не саме те хто як оцінює "місію" письма.(чи то гра, чи то велична місія просвітництва та божественого дарування мудрості) Хтось вказав вам, що у вас щось не так написано? Є варіант реакції: 1. Слати нахуй, якщо ви не питали думки. 2. Подякувати, якщо про думку питали. Варіант там де автор гавнить коментар, про який просив, лише через те що він не такий... прояв чистих токсинів. Хоч я досі не вважаю фікрайтество грою заради гри., принаймні не все там лише таке.

Реальність постійно цими "дорослими правилами" розхитується до абсурду, але то вже інше питання) Оцей третій, максимально токсичний варіант, мені трапляється дуже часто, нажаль.

прикольно, як одні й ті ж слова сприймаються різними людьми... теж погоджусь із Kotoryba: творчість - це гра... навіть коли вона стає комерційною, вона залишається грою... можливо тому у декого і виникають труднощі та ступори у письменництві, людина забуває як і чому починала писати.. і це точно не заради високих ідей було

А ще, у відвертих спільнотах, за критику, на яку не було запиту, можна відверто відправити в еротичну подорож і не бути зафуканим. Все швидко та максимально прозоро ))) але токсично 🥰

А все тому, що заглядаючи до якогось твору якогось автора якийсь читач із заздрістю думає "ех, якби я написав таку ідею, я б написав точно краще, але зараз це буде вже плагіат" і йде виливати роздратування у коменти. А у фанфікшені все закінчується на "цю ідею можна було зробити краще - так роби! - а от піду й зроблю", і таки йдуть і роблять (ну, не завжди краще, але по своєму). Ніякого звинувачення у плагіаті та всі задоволені 😁 Трохи кручуся у англомовній фікрайтерській спільноті на Тумблері: хейт в коментарях у них теж є, особливо, коли фанати фандому дуже токсичні (особливо чомусь скаржаться на My Hero academia, не знаю, чому, не в темі). Але більше проблем в дусі "буду радий кудосам і коментам - тільки не одні перегляди!".

Я менше став сидіти в англофандомах бо не хочеться там вираховувати замасковану росню чи людей, які її толерують. Раніше переважно на діскорд-серверах та реддіті проживав (обожнюю тамблер за функціонал але навколо моїх фд він напівмертвий + нема укркластера). У мене ще підозра що мб тому що автори оригінальних творів бачать в інших авторах потенційних конкурентів і "видавець візьме оце от а не мене, аааа, піду напишу йому сто токсичних коментарів", а у фікрайтерів апріорі відсутня монетизація. Хоча ок мене теж не цікавить монетизація бо влаштовує основний фах + я не вірю що є шанси заробляти достатньо для проживання, будучи українським письменником фуллтайм.

Про монетизацію - точно в ціль) А ще... зараз буду рубати правду, але як є: кожен автор ориджиналу (навіть якщо фактично оригінального там... нічого) має оцей невловимий апломб "мій твір - найкраще, що спродукувало людство". І цю вихвалянку ну дуже кортить підкусити іноді 😜. Фікрайтери таким не страждають: по-перше, всі лаври йдуть первинній роботі, бо вона послугувала джерелом натхнення; по-друге - кожен фанфік єдиний, неповторний і непорівнюваний. Якщо в ньому і є мінуси - це тому, що відсутня бета)

я так напрошувався в бети авторам крутих творів пару разів, і колись навіть по незнайомим фандомам було (випала ав на обміні відгуками, дуже сподобалась, пішов до автора і такий "бета треба? А якшо я вам русизми і коми половлю?". Але найбільше мені подобалося бетити одній людині на сюжет, вгадував по пів книги наперед (там була величезна серія робіт), але людина в якийсь момент десь згинула в надрах інтернетів і з творчості і зі спілкування.

О, бетою іноді бути вельми цікаво) Пригадую, як вказала автору, що сцена поцілунку з обіймами фізично не реалізується у нашій реальності і відправила перевіряти емпірично. Перевірили, все-таки я мала рацію, так руки не складалися ніяк 😁. Але для такого потрібен метч, інакше буде боляче і автору, і беті.

я от звик більше бетити, і на бетинг майже не потрапляє не-фентазі =( не маю нічого проти фентазі, але я здивований такою суттєвою перевагою одного жанру в усьому, що не-фанфік. А в ідеалі, звісно, здружитися з кимось на взаємний бетинг на постійній основі, але щось мені це виглядає надважкою задачею. У мене є прекрасна бета, але у неї часто не вистачає часу-сил. А так знаходиш на одну роботу людину - людина лишає дивні коментарі або взагалі зникає не прочитавши, складно дивишся і йдеш шукати людину знов. Враховуючи, я пишу доволі багато оповідань і більшість в одному сетингу - дуже не зручно, дайте парочку постійних людей, до кого можна звертатися...