Чи рятують букви від суцільного стресу?

Ой, а-от кава і стрес - ну, то таке собі поєднання. Бік підтюпцем, плавання(кисень) + солодощі= мій рецепт.

Солодощі - це дуже небезпечний шлях 😀

Ви молодчинка, що відволікаєтесь на творчість! Це не дає нам всім зійти з розуму і допомагає виливати кудись емоції. Я читала, як ви під обстріли змогли навіть главу відредагувати. Як би хотілося, щоб хоча б частина наших страждань повернулась клятим москалям. Бажаю їм побільше Крокусів! Це те, на що вони заслуговують за всіх наших вбитих людей і вбиту психіку.

Дай Боже дочекатися коли їм вернеться

Бережіть себе❤️ Я так і почала писати — з терапевтичного письма.

О! А далі - після терапевтичного ефекту? Вже легше пішло?

Так))

Храни вас вищі сили, якщо ви вірите в них, а як ні - просто най минає біда :( стільки горя вже сталося, скоріше б це припинилося і настав Мир. в мене злість і дика злість, і пишу про орків тоді. якась системна помилка в світі, що таке чортове поріддя досі існує. Щасти вам, і в творчості, і в житті. Сподіваюся, бісові орки колись заспокояться.

Дякую! Нам треба втриматися і не поїхати дахом

Дякую! Нам треба втриматися і не поїхати дахом

Головне, що живі. Та пишете. Сил Вам!

Дякую! Обійняла!

Відволікання через письмо справді допомагає — ніби дає внутрішній простір, де можна видихнути. Навіть якщо текст не ідеальний, сам процес стає способом зібрати себе докупи. Коли занурюєшся в слова, навколишній шум трохи стихає. Тож по краплі, але рятують.

Обіймаю Вас. Це дуже важко, але тримаймося. В нас немає вибору. Тільки триматися і примушувати себе писати і щось робити. Натхнення давно покинуло. Тож залишається сила волі.

Натхнення якимись хвилями йде. Обійняла!

У нас лише вибухи добрячі було чутно ): А творити під чаєчок чи кавусю прекрасний спосіб заспокоїтись. Але тільки якщо знаєш, що писати.

Та є. Такий собі план написаний. Треба йти за ним. Дуже багато хочеться написати. Але як все навколо проти