«Ідеально»

На Тіндері один чувак почав соромити мене за використання фрази «ідеальний день».

Він заявив, що так говорять лише нарциси, і взагалі нічого ідеального не існує.

А потім просто взяв — і заблокував мене...

Заблокував, так і не дізнавшись, що я вже кілька років у психотерапії, і мій «ідеальний день» — це:
• відсутність води понад добу;
• неможливість нормально прийняти душ та приготувати собі поїсти;
• наговоритися вдосталь із подругою;
• сходити на балет й отримати ще більше задоволення;
• зустрітися з ще однією подругою й обмінятися книжечками;
• приїхати додому, де все так само немає води в крані, й лягти спати.

Якщо коротко: вдосталь і негативу, і позитиву. Усе врівноважено — ідеально. Але, мабуть, він мав на увазі якесь інше «ідеально».

Тепер до письменницької поради:

Не варто зловживати загальними, або, як я їх називаю, «оціночними», прикметниками у тексті.

Це слова на кшталт: ідеальний, нудний, неймовірний, поганий, красивий, банальний, гарний, неприємний, чудовий тощо.

Проблема з ними — відсутність конкретики. Вони порушують головне правило художнього письма: «показуй, а не розповідай». Краще дати трохи деталей, аби читач сам дійшов до висновку, що щось було «жахливе» чи «прекрасне».

Поділись у коментарях своїми думками щодо загальних прикметників 🤗