книзі відмовили тричі

Ой, це про наболіле (мені теж відмовили). Десь так написали: "Дуже вдячні, що довірили нам ваш твір, але він не пройшов наших рідерів. Будемо щиро вболівати за його появу у іншому видавництві") І я тепер маю дисонанс - якщо рідерів не пройшов, значить поганий? А тоді навіщо за нього вболівати у іншому видавництві? І чи читали його взагалі? А то може по синопсису вирішили, що тема не їх, тому й рідери не читали? Але добре, що хоч відповіли, то не сидиш в очікуванні дива. Бо більшість взагалі мовчать. Тепер не знаю, що з ним робити, бо це ж 220 тис написаних мною знаків))). Ще най полежить трошки...)

Цілком могло статися, що у рідерів інший смак на літературу) Не засмучуйтеся)

А в які видавництва ви відправляли, якщо не секрет?

Я не буду казати, читала б я чи ні, бо це справа смаку виключно. Але щодо причин відмови, то їх може бути декілька, і необовʼязково вона стосується саме анотації. Інколи це може бути просто не формат конкретного видавництва. В такому випадку треба подивитися, яким творам вони зазвичай надають перевагу. Також, якщо ви надсилали ще щось, окрім анотації, то проблема може бути там. Наприклад у синопсисі. Або якщо ви надсилали фрагмент із твору, то, можливо, був обраний не надто вдалий. Також супроводжувальний лист. Це дуже важливо, адже там ви можете пояснити видавництву, чому саме ваш роман може вистрілити. Коротше, тут ціла купа нюансів.

Там Віват конкурс проводив, не пройшла. Відправила в КСД і Віхола.

Це на п'ять цілих сорок сім сотих менше відмов ніж середньостатистичний покажчик для самвидаву. Не лінуйтеся, розсилайте далі.

Я зроблю краще) Ця книга як вбоквел до великого циклу, який пишу. Тут з'являються герої звідти. Викладу на платформах, популяризую, а потім... Буде кайф))

А всі інші просто не читали?)

Не знаю)

Дуже дякую, що поділилася анотацією — вона справді сильна за емоцією та темами, які піднімає. Я чесно відповім: так, я б прочитала таку книгу. Вона торкається важливих і болісних тем: булінг, насильство, внутрішній біль, зцілення, перші почуття й моральний вибір. Це актуально, глибоко і справді може зворушити читача. Чому могли відмовити видавництва? 1.Це не завжди означає, що книга слабка — причини можуть бути: 2.Тематика занадто складна чи емоційно важка для конкретного видавця. 3.Вони вже мають схожі проєкти. 4.Шукають більш легкі, жанрові історії для продажу. 5.Недостатній медійний супровід (якщо автор невідомий). Як трохи посилити анотацію, щоб зацікавити? Твоя вже хороша, але б я її більше скорегувала на динамічний варіант із драматичним акцентом. Ось приблизний варіант: Вона прийшла в місто, щоб почати нове життя. Але натомість потрапила в пастку. Вероніка Гончарова мріяла втекти від минулого й болю. Та нова школа виявилась не шансом, а черговим випробуванням. Колишня подруга стала ворогом, нові знайомі — джерелом приниження. І лише він — Тимур, популярний, чужий, мов з іншого світу — раптово стає її захистом. Фіктивні стосунки мали бути грою. Але гра перетворюється на щось глибше, коли Тимур дізнається правду: Вероніка — не просто дівчина з поганою репутацією. Вона — жертва зла, що мало оберігати. Тепер вибір стоїть не лише перед нею, а й перед ним: мовчати чи діяти? Історія про біль, довіру, силу бути собою — навіть коли весь світ проти тебе.

Я думаю, в авторки блогу теж є свій gpt 😁

Цілком так, і я цього не приховую! Звертаюся до GPT лише тоді, коли дійсно щось не зрозуміло або потрібно допомогти з ідеями, порадами, або зовнішній опис героїв. Вважаю, що це хороший інструмент, але головне — це власний голос і натхнення автора.

Згодна, інструмент чудовий, якщо ним правильно користуватись.

Абсолютно згодна! GPT — це дійсно класний інструмент, як ви в сказали якщо ним грамотно користуватися. Адже вся історія, сюжет і персонажі — це завжди авторська робота, а інструмент допомагає лише відшліфувати ідеї та знайти потрібні слова. Щоб не було фарсу у реченні та самої книги, коли читач поринає у світ магії, подій в т д.

Так) Він мене хвалить, допомагає зі структурою. але пишу сама)

Я також пишу сама) Адже так детально як автор він не може написати і щоб сюжет йшов за основною історією і більше деталізовано. Бо якщо користуватися повністю чатом, то він не зробить деталізації сюжету, емоцій та переживань в внутрішніх боротьби, і приблизно Тоді це буде твір, а не книга, що вийде десь на стр 10, а якщо просити про деталізацію губить весь сюжет, і все одно скорочує. Так що до нього звертаюсь тільки за порадами, ідеями, та описам героїв.

А мені подобається ваш варіант анотації) Аж мурашки по шкірі)

Дуже приємно, що вам він сподобався, якщо бажаєте можете його забрати собі))

Відмова - це не, що хоче почути автор. Згодна. Але саме це має підштовхнути вас зробити банальну та шаблонну історію цікавою! Перед тим як іти у видавництва доведіть рукопис до гарного рівня. Синопмис має чіпляти! Щасти вам.

Дякую)

Якщо цікавить погляд зі сторони, то над анотацією треба ще працювати. Технічне зауваження — анотацію пишуть у теперішньому часі. А три відмови не дуже й багато)

Дякую)

Це як у анекдоті: я про вас чув стільки поганого, що ви мені вже подобаєтеся))) Думаю, тут більшість текстів видавництва не взяли б (з моїми включно))) А вам хоч пояснили причину відмови?

Ні) Попросили розуміння, бо у них багато рукописів)

З того що є на Аркуші взяли б 3-5% і попросили переробити))

Вони ніколи не пояснюють. Але інсайдери кажуть, що для видавництв важливо, щоб автор був вже розкручений - мав багато підписників у соцмережах. А рукописи часто навіть не читаються.

Гаррі Поттера відфутболили 12 разів. Тож зовсім не бачу приводу для гордості :)))) Вам ще старатися і старатися. :)))))

Буду старатися))))

Так

Так. Навіть без питаннь.

Тоді почну тут викладати) Історія має дійти до читачів)

На 100% залежить від анотації. Та й усього три видавництва то таке)

а я не вмію писати анотації від слова взагалі(

Буває, і це біль ): Мучишся іноді з тією анотацією... Тоді хоча б якийсь опис того, про що книжка. Типу "це оповідання про пегаса, який перетворюється на принца раз на місяць, щоб допомогти андроїдам у догляді за вишневими деревами".

Таке б я читала) була б книга місяця точно. До речі, питання: як ви ставитеся до Онік. бурі і всього циклу?

Чесно кажучи, не читала ): Хороший цикл?

мені не особо, народ фанатіє

Мені здається, що більшість авторів не дружить з анотаціями та синопсисом)

Мені анотації й синопсиси даються легше за логлайни)

Мені анотації даються легко, а ось із синопсисом мені буде тяжко), але не будемо здаватися, а будемо покращувати себе))

Мені анотації даються легко, а ось із синопсисом мені буде тяжко), але не будемо здаватися, а будемо покращувати себе))

Ти не один! Анотація — це справді складно, особливо коли поринаєш у великий світ героїв, подій і почуттів. Важко втиснути все це у 5–7 речень. Але все приходить з практикою! Спробуй подивитися на свою історію очима читача: 1.Що в ній найбільше чіпляє? 2.Хто головні герої? 3.Що їм загрожує або чого вони прагнуть? А ще — чудовий варіант: випиши кілька фраз прямо з тексту, які точно передають настрій або ключовий поворот. І потім об’єднай їх у короткий опис — додай трохи фантазії, туману чи драми — і вийде дуже жива, щира анотація. Даже анотація — це гачок, який чіпляє увагу читача. Це не просто короткий переказ, а емоційна обіцянка того, що його чекає в книзі. Вона має: Назвати героя (або героїв); Згадати головний конфлікт чи проблему; Натякнути на емоції, атмосферу, стиль; І лишити інтригу, щоб хотілося дізнатися більше. Випиши з книги 3–5 ключових речень, які розкривають: 1.головну дію (що сталося?), 2.героїв (хто і чого прагне?), 3.конфлікт або страх (що поставлено на карту?), 4.трохи магії, емоцій чи загадки. В залежності від того, про що розповідає сама книга. 5.Склади їх у абзац — можна писати у стилі розповіді або навіть як внутрішній монолог. 6.Можеш дати мені кілька ключових моментів або цитат із твоєї книги, але це вже за бажанням.

книга ще не дописана) але ви все так по поличках розклали - ви вчилися на це, на наратора, редактора, журналіста, закінчили щось по профілю?

Дякую, що так високо оцінили — дуже приємно, що подумали, ніби я маю досвід редактора чи письменника з видавництва! Насправді я ніде спеціально не навчалася, просто почала писати сама, багато читала і через це поступово зрозуміла, як має складатися історія — анотація, пролог, інтрига, світ героя і його випробування. Особливо важливо розуміти, що анотація, пролог і сюжет мають тримати інтригу, показувати світ героя і його випробування. Тож я вчуся на власному досвіді й через читання, і саме тому мені легко складати ці частини. Для мене це — насамперед відчуття історії і бажання її передати, тож вчуся на власному досвіді і любові до книжок, і тому я радію, коли вона знаходить відгук у читачів.

Даже анотація — це гачок, який чіпляє увагу читача. Це не просто короткий переказ, а емоційна обіцянка того, що його чекає в книзі - оце я розумію. але де межа між спойлером та обіцянкою?

Так, ти абсолютно правий — анотація це саме той гачок, який має зачепити читача й викликати бажання поринути у книгу. Вона не просто короткий переказ сюжету, а емоційна обіцянка того, що читача чекає цікава історія, наповнена емоціями, інтригами та розвитком персонажів. Щодо межі між спойлером і обіцянкою — це справді дуже тонкий момент. Спойлер — це коли ти розкриваєш ключові сюжетні повороти, несподівані розв’язки, таємниці, які краще відкрити вже під час читання. Обіцянка ж — це коли ти даєш загальне відчуття, натякаєш на конфлікти, труднощі, внутрішні переживання героїв, не розкриваючи при цьому точних деталей, що можуть зіпсувати враження. Моя порада: у анотації фокусуйся на тому, що змушує твоїх героїв діяти, на світі, в якому вони живуть, на викликах, що стоять перед ними, і на тому, які почуття має викликати ця історія у читача. Не варто розповідати, як саме розв’язуються проблеми, адже головна магія книги — у несподіванках, які краще відкривати поступово. Якщо цікаво можу дати пару прикладів))

дуже цікаво) ви можете навіть написати блог або серію блогів, думаю, буде цікаво всім

Дуже дякую, мені неймовірно приємно це чути! Для мене книги — це теж щось глибоке й особливе, майже святе. Я обожнюю як читати, так і творити — брати реальні риси знайомих, моменти з життя, емоції, й потім вплітати їх у вигаданий світ. Це своєрідна магія: коли щось особисте оживає в історії, набуває нових форм і сенсів. Якщо це може надихнути когось ще — то чому б і не поділитися в блозі?

Дякую)

Завжди будь-ласка)))

Завжди будь-ласка)))