Чи має письменник читати?

Так має чи не має? А якщо повинен — що саме? Пов'язані з творчістю чи ні? Енциклопедії? Жовту пресу? Фанфіки? Класиків? А користь в чому? А якщо нецікаво? А якщо поруч книжок немає? А якщо лише іноземною, чи не дай боже, руснявою?

Та що ж ви всі відразу за капці схопилися? Нервові які. Зараз поясню, що мала на увазі 😁

Останнім часом чогось потягнуло мене на конкурси. І взагалі всілякі літературні активності: мабуть нудно жити, ага.
Що спільного у всіх конкурсах? Правильно — вони передбачають наявність оригінального сюжету, написаного під конкретну тематику.
Припустимо, ця тема вам цікава. Припустимо, є ідея, яку руки так і чешуться втілити на екрані/папері. Ви починаєте натхненно писати, і от, остання крапка. Кажете собі "ура" і що? Правильно — починаєте нещадне редагування.

І отут, окинувши взором критика своє творіння, автор, який за сумісництвом є активним читачем, може впасти в депресію. Бо...це ж було. Десь ви вже це бачили. І читали. Так, імена-локації-часи інші, але схоже. Так, персонажі живі і не надто клішовані, не "високий блондин/смаглявий брюнет"...але ж ви вже десь бачили подібного героя. Яким би він не був. І сюжет теж, там поміняти, там перевернути, там не направо, а наліво — і не відрізнити.

Кляті архетипи. Міфокліше, на які спираються геть не всі книги сучасності скопом. Плюс десь стирчать вуха класиків (так, вони теж спиралися на міфокліше, але ви, як людина сучасна, орієнтуєтеся вже на більш близьку за часом творчість). Вам так хотілося залишити слід в історії, створити з нуля сюжет, описати унікальний досвід — а не виходить! Можна спробувати наділити персонажа набором абсурдних характеристик, приписати йому абсолютно нелогічні дії — і потім знайти схоже десь в Сімпсонах чи ще якомусь крінжовому сюжеті 🤔.

Саме тому я трохи заздрю авторам,які не читають. Або читають 1 книгу на місяць-два. Хотіла б так робити — але не можу. Тим більше, за плечима достатньо вагомий вантаж вже прочитаного. Прокляття начитаності вбиває купу задоволення від творчості, оцієї наївності новачка "дивіться, я написав шедевр!". Оригінальні світи? Не впевнена, що до мене їх не написали. Персонажі? Ок, у мене Марічка, а он там Еліза, але вони ж однакові. Філософія і мораль? А є, що сказати нового і не повторитися?

Мабуть тому мені подобається писати фанфіки. Бо так не відчуваю на собі оцей Обов'язок Автора перед Літературою зробити Внесок. І наукову новизну, так-так. Спокійніше жити. Осяяння геніїв, які створюють абсолютно нові напрями, існує, це факт. Але страждати все життя, рвати чорнетку за чорнеткою, ловити "письменницький блок", щоб можливо колись стати таким генієм? Нє, не моє.

Я розповідаю історії на новий лад. Продовжую обірвані лінії. Пропоную подумати разом "а що, якби". Зрештою, втілюю кліше, які мені подобаються. І так, іноді я шкодую, що багато читаю. Беззаперечно, це збагачує мою стилістику, вказує на помилки, надихає на нові творіння. Книги англійською — дуже рекомендую спробувати осилити в оригіналі: по-перше, мова зайвою не буває, по-друге, там є особливості стилю, які відмінні від українських авторів. Руснявою — нє, але будемо чесними: практично у кожного тут є в підвалі прочитана книга і не одна. Я можу читати енциклопедію і отримати зовсім несподівану ідею, можу сидіти на лекціях — і шалено писати рядок за рядком якесь 18+.

Але все ж шкодую, що ніколи не побачу, яким би автором виросла, якби не читала чуже, а почала б зі свого. Було б цікаво. Можливо, геніально.

P.S.: ненавиджу саморекламу, але всі роблять, а я що, лиса (ні😁)? Хто читане оце щастя— можете повправлятися у вгадайку, які книги випадково (звісно!) пробігли в бекграунді. Буде цікаво, чи хтось бачить те ж, що й я. Голосувать не треба, чим швидше мене звідти турнуть — тим швидше піду писати черговий яойний фанфік, поповнювати світову літературу шедевром, хехе 😁.