Читацький Марафон, звіт п'ятий

Мене тут давно не було, тому якийсь час мене буде багато - надолужую. Сьогодні хочу розказати про Ілан-Ада. Зміїний острів авторки Олі Гнатс. Я давно з цікавістю дивилася на цю історію та зрештою прочитала ті 15 розділів, які викладені зараз на Аркуші. Попереджаю одразу: історія дуже далека від закінчення!
Але певні враження в мене є вже зараз, і я спішу ними поділитися.
Перш за все - історія дуже цікава й гарно написана. Пригоди головного героя відбуваються у доволі швидкому темпі, однак читач встигає отримати пояснення, які вкрай необхідні для розуміння того, що відбувається. Принаймні, ту частину пояснень, які фізично можливо дати, бо головний герой сам не дуже розуміє, до якої саме халепи втрапив.
Перед нами - фантастична історія про такого собі Володаря - істоту, що прожила не лише людські життя, але існувала й у тваринній подобі. Однак все її існування так чи інакше прив'язане до таємниці Зміїного острову, на якому дещо заховане. Дещо, що може дати людині могутність. Звісно, за цією реліквією багато хто полює, і далеко не завжди це прекрасні люди з благодатними помислами. Та й сам Володар, чесно кажучи, - не янголятко з крильцями.
Що відбувається? Де лежить межа тих суперздібностей, які зненацька - чи все-таки не зненацька? - отримав Володар? Який зв'язок він має з родиною археолога Францкевича? Що ще він згадає про себе під впливом обставин? І чи існує насправді Ілан-Ада? Питань багато, і з того, що я вже прочитала, можу зробити висновок, що відповіді будуть нетривіальні.
Із задоволенням читатиму наступні частини, коли авторка їх викладе.
#банда_читає_аркуш