Всі люди психи

Добрий вечір вам, сови. Заходьте почитати перед сном про божевілля у “Відьминій службі підтримки”.

Цитата:
— Ні, не було. У рецепті не використовується цей інгредієнт. Щось не так пані відьмо? – не розумів він.
Я хотіла відповісти, але моя витримка дала тріщину і по всьому кафе рознеслася силова хвиля, під моє «Апчхи!». Відвідувачі витріщили очі, намагаючись зрозуміти, що це таке сталося. Але перш ніж я встигла хоч щось сказати, барна стійка ожила, і гарбуз філософськи промовив спокусливим жіночим голосом:
— О, красеню, ти навіть не уявляєш, наскільки наш світ переповнений безумством... Налий мені чайку, і я розповім тобі про всю марність відьомського буття... — стійка кокетливо підморгнула офіціантові, а я стукнулася головою об стіл. Ну за що мені це? О, божевільна Інсанія, ти вирішила мене своєю спадкоємицею зробити?
— Це! – не витримала я. — У мене алергія на каву, а ви, мабуть, її додали!
— Це виключено, пані! Ми пристойний заклад і суворо дотримуємося всіх правил! Що ви зробили з нашою стійкою? Поверніть все назад! — обурився він, бурхливо жестикулюючи.
— Красень, — почала стійка, — підвищення голосу — це перша ознака нервового зриву. Записати тебе на зустріч? У мене тут знайома психологиня є — ти її оціниш!
— Не можу! Це залишиться на найближчий тиждень тепер! Апчхи! — черговий потік магії оживив на підлозі килимок, який відразу ж почав обурюватися на відвідувача, котрий тікав:
— Я не дозволю витирати об мене ноги! Ти, нещасний аб'юзер, а ну прибрав свої копита з моїх грудей! Усім би лише потоптатися по моїй тонкій душевній організації! І хоч би один подумав про те, як себе я відчуваю в такий гнітючий момент!

https://arkush.net/book/2976