Бувають нарікання у письменників?

Чи існує письменницько-поетична конкуренція? Тобто, чи змагаємось ми. Знаєте, отой комерційний і спортивний азарт бігти вперед, ніби коні на іподромі, із ненавистю озираючись на конкурентів.

Наприклад, лікуєте зуби. Приходите до стоматолога, перед тим як залізти у ваш гаманець, він заглядає вам до рота. Каже: “о-оо, а хто вам оту пломбу клав на шістці?! А отут - на двієчці. Хіба це робота? Халтура! І ви ще за це заплатили?” Ви б і раді йому відповісти, але рот відкритий і лікар порпається там обома руками, з інструментом. Помічали, як стоматологи люблять щось питати саме тоді коли ви дихаєте тільки носом? Знаєте чому? Бо вони не потребують ваших відповідей, тільки нещадної критики інших стоматологів.

Або, наприклад, пригнали ви свій автомобіль до майстра, який завжди дуже зайнятий, але він знаходить час на 30-40 хвилин монологу про те, як погано ремонтували ваш автомобіль попередні автослюсарі, скільки лишніх грошей вони з вас здерли і які паршиві запчастини використали. Інколи, може статися так, що той майстер вийде сам на себе, бо ж ви нікому більше не довіряли свій коханий автомобіль, але це його не зупинить. Він просто зиркне на вас як на дурня і розкритикує ваші методи догляду за авто.

Або ж, ви сказались і почали будівництво, чи капітальний ремонт помешкання. На початку все йде чудово, до перших проміжних виплат майстрові чи цілій бригаді. Потім у них з'являється терміновий підробіток, або відкривається стара, забута, алкогольна залежність. І ви залишаєтесь наодинці з недобудовою і горами піску, цементу й дошок. Якщо вам пощастило знайти інших будівельників, то що ви почуєте від них у перший день роботи?

Отож бо і воно. А ще є пекарі й кондитери, сантехніки, електрики, таксисти і багато інших чудових людей.
То як ви гадаєте, чи є така конкурентність у митців?