"Сім місяців Маалі Аймейді" Шехана Карунатілаки.

Книга мені сподобалася, раджу прочитати, все. Можемо розходитися 😂

Якщо хочете дізнатися більше про громадянські війнив інших країнах - то гарним варіантом для цього стануть "Сім місяців Маалі Аймейді" Шехана Карунатілаки.

Маю уточнити, що в анотації сказано про 1990 рік, але розповідається про події восьмидесятих, що не дуже логічно для мене. Але спишу це на труднощі перекладу.

Книга виявилася досить скандальною. Її видали на болотах. Правда мені не дуже зрозуміло як будуть там таке читати. Головний герой нетрадиційної орієнтації, як і більшість персонажів, що дуже так суперечить їхнім скрєпам.

Але попри все в книзі підіймаються важливі теми. Прийняття себе, ставлення до оточення, бажання щось змінити і сумніви в собі, чи вийде щось зробити, для покращення життя в країні.

Мені книгу було читати легко, бо я люблю дивитися індійські фільми. А ще виявилося легко читати про пиздець в інших країнах, коли він відбувається і в нас.

Як не дивно, але це фентезі і вразило воно мене кількістю та розміром хабарів. Але навіть при цьому поліціянти працювати не дуже то й бажали...

Мені сподобалося як прописаний потойбічний світ з урахуванням вірувань на Шрі-Ланці. Хоча й потойбіччя не оминула бюрократія.

Звісно головний герой не міг змиритися з тим, що він помер, проте навіть з того світу намагався змінити майбутнє своєї країни на краще.

Зробив все можливе, аби виставити зроблені скандальні фото, про які ніхто не здогадувався. Чи вийшло в нього? Дізнаєтеся, якщо прочитаєте книгу.

Також підіймається і мовне питання. Бо ж в Шрі-Ланці не лише сингальці, а й тамільці. І ще хтось. Тому з цього боку також достатньо розмірковувань про мову та націю.

Попри те, що це фентезі, я весь час звертала увагу як індійська реальність восьмедисятих переплітається з нашою.

Наприклад, хоча б в тому, як у них відбувається громадянська війна, а всі кому не лінь сунуть свої носи до них. І Америка, і деякі країни Європи, та й Індія, а ще ж такі організації як ООН, ЦРУ та деякі місцеві.

Сподобалися слова головного героя про ООН: "із цими покидьками важко працювати". Що ж, часи йдуть, а нічого не змінюється.

Цікавим ще було для мене те, що книга написана від другого оповідача. Серед засилля першого і третього - для мене то було свіжим ковтком.

Як сказала на початку - книгу, попри скандальність, раджу прочитати.

А хто вже читав - діліться своїми враженняии в коментарях.