"З країни рижу та опію". Софія Яблонська. Текст обраний на третій тур мікромешапів.

Насправді, я не очікував, що за нього проголосують тим паче настільки масово. Добав книжку в список виключно тому що сам якраз купив свіже перевидання і прочитав за кілька днів.

А ось тепер сиджу і думаю як то будуть люди писати мешапи на автобіографічний докуметальний репортаж))))

Ну, втім якось воно буде, я особисто написав ажно цілих три. Різної міри упоротості і серйозності.

А зараз традиційно спробую порекламувати текст для того щоб його хоча б прочитали, що вже успіх. Ну справді, там менше ніж двісті сторінок, спробуйте)))

Тож, логічно що в автобіографічному тревелозі дуже важлива авторка. Це як сучасний блогінг в хорошему сенсі. І Софія Яблонська тут без перебільшення зірка. Дівчина з досить консервативної родини яка не побоялась спочатку поїхати сама в Париж працювати моделлю та акторкою, а невдовзі стала популярною журналісткою та кіно/фото оперторкою. Вона їздила по всьому світу, часто в екзотичні країни напівзакриті для тогочасних европейців взагалі. Не те що для поодинокої панянки з кіноапаратом.

В тексті книжки її особистості досить багато. Пані Софія жартує з митними офіцерами, рятує собак від поїдання, всиновлює (тимчасово) китайських дітей, потрапляє в конфлітні ситуації з озброєними військовими та нарваними бельгійськими хлопцями, здобуває собі (тимчасово) опіумну залежність і взагалі живе це життя на повну. Це їй не заважає принагідно рефлексувати над філософськими питаннями на цвинтарях і перед катованими злочинцями.

І це я звісно далеко не все переказав.

Тож як панії/панове є у вас в планах прочитати Яблонську і прислати мені мешап? Напишіть в коментарях. Якщо раптом вам цікаво, але ви не розумієте формат мікромешапу прийнятий на конкурсі, теж напишіть, я вам все поясню, скину приклади і так далі. Там все насправді не складно!