🟢 Рецензія, яку не можна не прочитати.

Захопливі пригоди педагога в магічному світі з присмаком української нечисті

Книга “Як я провів літо”
Автор — Владислав Дніпровський
Вікові обмеження: 12+
https://arkush.net/book/33760

Епіграф
“Печінкою чую, зараз буде якась дупа”

Локації: гуртожиток педвишу, кафе, український мегаполіс зі старою забудовою, клуб, потойбічні виміри.

Деталі що липнуть до уяви:
🐱 рудий мстивий кіт з підозрілою енергетикою
🐶 песиголовець із дерматологічними проблемами як метафора життя на стипендію
🌯шаурма на ринку для хлопця
🍮тірамісу з зеленим чаєм дівчині

• Лаврентій гуртожній (моє серденько)
• нова пошта (продакт плейсмент)
• пакет з АТБ як артефакт із побутовим прокляттям (це вічне)

Що дихає в тексті:
Педагогічна правда. Неприкрашена. Пропущена через нутро. Знаю по собі.
Ти живеш у гуртожитку. Жіночка на вахті знає все про твою душу. Ти єдиний чоловік на блок і автоматично виконуєш функції побутового божества.
Тебе кличуть ламати замки, крутити крани, зносити холодильники з п’ятого поверха. І вся ця тілесна рутина раптом проростає магією. Це прекрасно. Це западає в душу, оскільки саме такого ракурсу я ще ніде не читала.

Жанрова складова:
Магічний світ не підкрадається, а вривається з першої ж сторінки. Ніхто не вдає з себе поважного Толкіна.
Тут усе по-нашому. З перших рядків ти вже знаєш: буде дивно, а може й небезпечно. І читаєш далі, тому що цікаво.

Для кого і як це працює:
Для підлітків: сюжет, пригоди, закляття, герой із дивними здібностями, війна з потойбіччям
Для дорослих: іронія, концентрована, гіркувата, як та кава в гуртожитському вічно незаправленому автоматі.
Там де дитина бачить козака характерника, дорослий розпізнає сатиру на псевдопатріотичну пропаганду. І регоче. І трохи плаче, як татуйований Сірко по шкіряним наручам.

Хімія між героєм і його дівчиною — це теж про двошаровість. Підлітки не помітять. І не будемо їм підказувати.
Дорослі — побачать усе. І скажуть. Ага. Плавали, знаємо. Читаємо!

Окрема любов — Оксана, подружка гг.
Могла би бути другорядною. Але ні — це персонаж із плоті, язика і влучних реплік. І її родина — це ніби “Гордість і упередження” але в нашому сетингу.
Місцями — комічно. Але точно. І саме тому працює.

Магічні істоти (меню):
Велес
Сірко-характерник
вампіри
домовики (підвид)
песиголовці
вовкулаки
Роберт (він же ймовірно Ван Гелсінг з ігрової версії)
Вій
Голем
І ті, яких я навмисне не згадала.

Теми що проступають між рядків:
-страх втратити пам’ять
-ефект банерної сліпоти
-вейпи і цигарки з черепом на коробці і рожевими блискітками для дітей
-самолікування — як форма сучасного чаклунства
-СБУ — як останній бастіон перед демонічним вторгненням
-УПА (навіть вона є)
Вишенька на торті - періодичне видання “Громадська думка” - зробіть будь ласка, окремою книгою. Як три додаткові книги по Роулінг з квідичем і фантастичними істотами. Це видання того варте.

⚠️Дисклеймер!
В книзі є глава-десерт, під речовинами.
Реальність розпадається
Кліпове мислення
Магія йде в атаку
Світ пульсує
І весь цей психодел вписаний в сюжет, а не просто. Для вау.

🔝Що в результаті
Маємо українське фентезі яке не вдає з себе важливе, а є собою. Свіже. Тепле.
Гостре. І при тому підліткове. З рудим котом, пакетами з АТБ і Велесом.

Якщо ти педагог (або маєш в анамнезі педвиш) — це навіть трохи автобіографія. Якщо ні принаймні дізнаєшся, що у світі є місце і для нечисті.

✅️ Рекомендовано для читання всією родиною.