Лагідна українізація

Одне з моїх улюблених занять - це піші прогулянки по Києву, переважно по Відрадному. Як правило, компанію мені складає моя колега Анна. Ми просто ходимо й прислуховуємося, про що теревенять, а головне, якою мовою це теревенять люди. Висновок невтішний. Як і після 14 року ми спостерігаємо звичайний відкат суспільства в бік старих звичок, зокрема й мовних. Мене і особливо колегу цей факт дуже бісить. "Тільки-но людська психіка адаптувалася до війни, відразу повернулася до змосковщеності," - думали і стиха скреготали зубамі від люті. А потім сталося те, що змінило нашу думку стосовно покращення мовної ситуації в країні. Ми знову вийшли на прогулянку й вирішили пройтися поряд з "Мерідіаном" аби побачити розвалену багатоповерхівку. Як і завше, я йшов і прислухався до людського спілкування, і о диво! Всі люди, які нам зустрічалися, розмовляли мовою. "Випадковість," - подумали ми і вирішили продовжити спостереження. Не повірите, але протягом всієї прогулянки по парку ми чули виключно українське слово. Хтось розмовляв жваво, хтось - сутужно, але всі намагалися спілкуватись на мові. На хвилиночку, ми прислухалися приблизно до дюжини людских пар і компаній. Я й колега звернули на це увагу, приємно здивувалися й списали цей факт на випадкове патріотичне піднесення певних людей на певному районі. Аби перевірити закономірність цього явища, ще декілька днів ми гуляли в бік стадіона НАУ. і чули багато чого цікавого.. Дня так за 3 після обстрілу з телефону одного невігласа звучала пісня про "героїчну війну у Чечні". Потім, після повторного нальоту на Київ, той же самий невіглас слухав виключно Кузьму Скрябіна звичайно ж українською мовою. Сьогодні був третій раз, коли ми перевіряли факт підвищення української свідомості в головах людей після отримання удару. Все зійшлося, як по нотах. Знову починається сплеск україномовності на окремо взятій частині Києва. Відтак змушений визнати правоту одного мого знайомого політика, драматурга та доктора канонічного права з "великої дороги")))) Дмитра. Він неодноразово зауважував, що українську мову треба впроваджувати виключно репресивними методами, а не зацікавленням. Я не погоджувався з ним, на що Дмитро відповідав:"Ну ти ж не пальцем роблений і не хлопчисько з рожевими мріями, що вірить у вічне кохання та совість. Лагідна українізація - це маячня ще більша, ніж відучення від хабарів методом підвищення зарплатні. Ти ж знаєш, що залучати до співробітництва грошима або іншими пряниками - то останнє діло і низький професійних рівень. Те ж саме можна сказати й про пряничну українізацію. Хохли тобі виставлять занебесну ціну, постійно її підвищуватимуть, і, зрештою, на українську мову так і не перейдуть. Це довели 33 роки незалежності, коли народились три покоління неукраїномовних нових українців."
Як на мене, важко не погодитися з такою думкою.
"Не грошима треба зацікавлювати плебс до українізації, а спеціальною службою, яка матиме надзвичайні повноваження, аж до кримінального переслідування і вилучення дітей з немовних сімей. Інакше профанація українізації продовжеться, " - продовжив він, на що я відреагував виключно скепсисом.
Але ж він все таки був правий! На деяких літературних платформах я почав помічати певну тенденцію. Якийсь хлоп під впливом початкового українського піднесення починає писати твори. Як і раніше, ті роботи не мають літературної цінності, крім тієї, що написані на мові. Перевівши свою писанину на мову, автор очікує на певний пряник від суспільства і, не отимавши того починає або повертатися до кацапоязичія, або відверто шкодити українству. Як ви розумієте про мову в побуті від цієї людини годі й очікувати. Якщо таку особу в коментаріях або в реальному спілкуванню незаслужено похвалити, вона починає підвищувати ставку своєї лояльності, типу "друкуйте мене, бо я припиню писати на мові. І т.д і т.п." Все, як і передбачав пан Дмитро.))) Я поцікавився у нього ще й стосовно українців, котрі виїхали за кордон. Чисто гепотетично на території України можна ввести мовні репресії, а на ліберально-протухлому заході таке не проскочить. На мою думку, тих людей насамперед потрібно буде повернути. На таке моє зауваження Дмитро відповів досить неочікувано.:"Я тобі відкрию тайну. Ніхто нікого не збирається повертати. Виїхіли 9 млн свинопасів та 1млн пройдисвітів переважно з кацапомовного сходу та півдня. Приблизно 2 млн - це чоловіки, які тут і даром не потрібні. Навпаки, це наш шанс позбутися невігласів. Ти ще побачиш, як вони ломитимуться назад, коли держава об'явить їх зниклими безвісти й почне описувати їхню нерухомість і інше майно. Першими попруть додому жінки, адже більшості з них заробити на західну нерухомість нереально. За ними потягнуться чоловіки, але, отримавши облизня через незаконний виїзд або неприїзд в час війни, залишуться за кордоном."
На це я відповів тим, що чоловіки можуть за допомогою жінок реалізувати своє майно.
"А чому, на твою думку, все частіше і частіше закидується в інформаційний простір пропозиція про військову забов'язаність жінок? - закинув натяк Дмитро., - вони на війні не потрібні. Людей вистачає. Не вистачає вправної зброї... поки що. Потрібен їхній військовий облік, який обумовить вибір цих жінок - вона українка, здатна на захист країни, або переселенка без зв'язку з Батьківщиною і, відповідно, без майна. Стала на облік - можеш знадобитися у війську. Не стала - пропала без вісти і втратила майно і Батьківщину.")))
Отже, я вимушений визнати, що помилявся. Мешканці Відрадного допомогли мені усвідомити цей факт. Щойно вони отримують дрони й ракети поряд з житлом - різко патріотизуються й намагаються українізуватися. Тільки-но скрута зменшується - "Гуляй лісом рідна мова. Я вільний хохол і маю всі права згідно декларації прав людини. Мені ліньки на тебе переходити."
Я не претендую на правильність моїх висновків і вподальшому можу змінити свою думку, але наразі є так. Пряники(не дуже смачні, до речі) не призвели до панування української мови, а батоги, зокрема путінські, діють доволі ефективно. Робимо висновок. Треба віддати приорітет мовним батогам відчизняного виробництва і покращити смак пряників, але в значному їхньому кількісному зменшені.
Цікаво почитати вашу думку..