Якщо до кави трішки коньяку?

Вітання, творча спільнота!
Трішки особистого.
Повітряна тривога.
Вибух зовсім поряд. Під вікнами, навіть коти притихли.
Знову ніч, схожа на попередні. На сотні таких.
Я роблю каву. Гарячу, терпку. Додаю кілька крапель коньяку. Начебто для смаку. Насправді аби триматися.
І знову відкриваю ноутбук. Пишу.
Поряд дочка, у ванній накрита пледом з пінгвінами, біля ніг пес та чоловік сплять на підлозі.
У сусідньому районі — прильоти. Хвилина, і вже через дорогу. Світиться стрічка новин.
Я дописую сцену, у якій героїня вибирає, в кого вірити.
І думаю: а якби вона була тут, на моєму місці?
Може, зробила б так само: заварила б міцну каву. додала б трохи коньяку.
Світлішає. Пес нарешті виліз з-під унітаза. Дочка досипає у зручному ліжку.
Кружка майже порожня.
За вікном — не тиша, але спокій. Такий, який настає після бою.
І я знову думаю: Якщо до кави трішки коньяку?
І... чоловік мовчки варить нам каву.
Маленький ритуал у великій війні.
Щоб триматися. І жити.
Ваша Ірма Скотт.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!