святі речі-2

із цим зараз біда
ну, саме поняття святості не дуже то й зрозуміле. як і, до речі, поняття сенсів
просто до мене ще раз повернулась моя ж теорія — ну, про багаторівневість
просто років 15 тому мені забракувало математики (я вже казав, що я не математик, а от it-індустрія потребує приблизно стільки ж математики, як і будь-яка інша)
я тоді застряг на багатовимірності. розумієте, можна говорити про паралельні всесвіти, але мене більше цікавила вкладеність (ну, знаєте, як нескінченність фракталів нанизується сама на себе, відштовхуючись від якогось одного принципа)
коротше, вся наша реальність виглядає як прокладка (ну, або нехай буде поверхня бульбашки) поміж тим, що було, і що ще буде (там усе якось змінюється з точністю до навпаки, ну, ніби часу й не існує)
і саме зараз, суто випадково захопившись автоморфізмами Галуа, я знову згадав, як намагався вловити невловиме (ну, це як у програмуванні базовий клас вважається порожнім — а якщо уявити, що ми стартуємо не з нуля, а приблизно з такого самого різноманіття, до якого, врешті-решт, і прийдемо?)
але це все наука, яка жодним чином не допоможе віднайти правильні відповіді — ну, якщо вдалі відповіді знаходяться суто випадково (вдалість — це коли ти раптом подобаєшся всім, хоча за фактом нічим не відрізняєшся від конкурентів)
ми якось уміємо не помічати невідворотні речі, ну, користуючись цим на автоматі. цей автоматизм якраз і свідчить про невагомі зв'язки поміж минулим і майбутнім
а щодо святості... я думаю, це про вміння стримуватись — ну, аби твоє "я" не переступало якоїсь невидимої межі)

10.07.2025