перший твір та завеликі очікування від себе

довгий час не міг почати писати серйозну роботу, бо намагався це зробити в дивному перехідному стані, де вважав, що вже достатньо бачив, читав і пробував, щоб написати щось по-справжньому гідне — нехай і з першої спроби. «письменником» називав себе давно, та замість того, щоб письменничати, роками вигадував нові ідеї, планував їх, писав одну-дві частини — і закидував. прокачував скілл у текстових рольових та всіляких інших подібних «письменницьких тренажерах», тож коли неодноразово вирішував, що все, пора, неможна більше тягнути, і намагався розпочати свій майбутній шедевр — щоразу стукався головою об стіну завеликих очікувань і вимог від себе. бо у багатьох авторів перші роботи — це фанфіки у дванадцятирічному віці з мері сью і селф-інсертами, неварті того, щоб показувати їх люду, але необхідні в якості першої сходинки на довгому шляху до вершини, а я в свою чергу раз за разом намагаюсь пропустити цю сходинку, бо писати фанфіки для дванадцятирічних уже відверто соромно, та ступити на вищу, хоча на шпагат сідати не вмію. ну і раз за разом в мене нічого не виходить, бо боюсь, що моя перша робота буде якраз на рівні першої сходинки — тієї, від якої вже відверто соромно.

врешті-решт на хвилі натхнення та мотивації все-таки наважився писати. у мене в голові є декілька ідей, які я маринував у ворді роками, боячись починати «неготову» роботу — їх я поки облишив, а на Аркуші взявся публікувати недовершену ідею, нечіткі обриси якої малювалися вайбовими картинками з пінтересту з горорною-містичною-фантасмагоричною атмосферою. сюжет я її детально не продумав, персонажів не продумав, світ не продумав, замість адекватного перевіреного динамічного наративу захотів писати у виді мутного електронного щоденника — просто почав викладати на цифровий лист щось на кшталт історії, за яку, точно знав, колись хочу взятись. як результат — потроху публікується, і я радий, що не приречений обмежуватись лірикою та замальовками та п'ятсот слів, але все одно страшно щоразу, коли сідаю за нову частину, бо: «а раптом розкритикують? а раптом буде нудно: я ж стільки літературних норм порушую!»

для чого я взагалі це пишу. взагалі дуже хотів за допомогою блогу розказати світу, що щось пишу, почитайте бубласка, бо з підписок і головної сторінки уваги небагато https://arkush.net/book/34842. бачив, що таке часто роблять інші, тож чим я гірший, як власну аудиторію ще не зібрав? і також хотів розпитати у досвідченіших авторів їхні історії написання першого твору. чи першого успішного, «серйозного» твору. все-таки досі страхи, що не готовий публікуватись, не поборов, тож було би корисно послухати чужий досвід і дізнатись, як люди перемагають нерішучість. дякую за увагу, всім добра!