У моєму саду

Почнемо з візитівочки моєї. Чи не найхарактерніше для мене оповідання — декадентщина про творчих людей:). У мене не все таке, але багато. Можливо, краще, що я написав. Про доволі токсичні стосунки музиканта і його музи. Можна сприймати як містику, похмуру казку, про душу дівчини, що не знайшла спокою, бо мстивий закоханий митець зробив її заручницею своїх снів. Можна, за бажання, пояснити все бурхливою й не зовсім здоровою уявою оповідача. Також це алегорія небажання головного героя відпускати свою юність, недарма в світі його снів героїні вічні шістнадцять. Писав на конкурс в одній невеличкій письменницькій спільноті, але не вклався в ліміт і не пройшов. Фан факт: мені казали, що безіменний музикант-оповідач — це ніхто інший, як Нік Кейв, мовляв, він же там дівчину втопив, як герой пісні Where The Wild Roses Grow:). Насправді, прототипу в нього немає, але я уявляв собі цього митця зовнішньо трохи схожим на фронтмена культового британського гурту The Cure Роберта Сміта, коли тому було сорок років. Під The Cure я це оповідання писав, під їхні пісні його можна читати, якщо вам, звісно, таке до вподоби. Особливо тішить, що це оповідання отримало чудову озвучку від ютуб каналу «Почуй мене», яка назавжди в моєму серці. Дуже радий нашій співпраці з пані Інною Лещенко та її каналом.
Додаю посилання на сам текст: https://arkush.net/book/36193/1