ЗСУ - це мій бог

Коли заходить мова щодо релігії (неважливо якої), я стаю одним з тих, кого називають войовничими атеїстами - себто, людиною, фанатично ідейною в своїй безбожній позиції. Але життя на Галичині вносить деякі корективи (ну ви знаєте Галичину - це щонайменше три церкви на одне село), тож зростати мені доводилося в оточенні дуже консервативному та віруючому: кожне бл/ть супроводжувалося словом боже, а кожен пі/дець - фразою "господи Ісусе шо за". Але цей блог насправді зовсім не про культурний простір заходу України.

Цей блог про те, що я молюся за наших хлопців. Я не вірю що це працює, не стою на колінах і не б'ю поклони, але час від часу, за звичкою, яка була пришита улюбленими ближніми та дальніми родичами, що не знають про третю заповідь, просто думаю - боже, хай у них усе вийде.

ЗСУ мають все щоб бути релігією:
В них треба вірити.
На них треба молитися.
Вони приймають пожертви.

Але на відміну від метафоричних давньогрецьких богів, чиє життя можна описати цитатою класика "груша всохла", ці боги конвертують ваші пожертви у свободу, надію, мир. У перемогу.

Задонатьте на ЗСУ.
https://savelife.in.ua/donate