Відгук. Артем Чех "Гра в перевдягання"

Війна на всіх одна, але досвід у всіх різний

Так склалося, що “Гра в перевдягання” стала моєю першою книгою авторства Артема Чеха. Каюсь, вже давно в закладках лежить аудіокнига “Район Д”, до якої ніяк не доходять руки. Але книгу про нашу поточну війну пропустити не зміг.

“Гра в перевдягання” складається з двох рівномірних частин. “Музика для солдата” охоплює період служби Автора в Київській області на початку великої війни. Друга частина - власне, сама “Гра в перевдягання” - пояснює назву та включає в себе події під Бахмутом в 2023 році.
Першу половину книги я мучав тиждень. Другу главу я проковтнув за один вечір. Якщо “київська” частина має вайб “ситуація важка, але контрольована”, то Бахмут - то шлях до пекла і назад.

Цілком можливо, що людям емоційним “Гра в перевдягання” може здатися дуже важкою та емоційно насиченою, попри відсутність в ній “польового натуралізму”. Дві сотні сторінок Автор рефлексує щодо свого оточення, побратимів, командирів. Ближче до кінця буквально робить камінг-аут про свою ненависть до війни та свого місця в ній. А два останні розділи другої глави - це дійсно сильно. Це апофеоз. Це коли хочеш кричати, але не можеш. Точніше можеш, але не так, щоб тебе зрозуміли. Бо не розуміють. Війна на всіх одна, але досвід у всіх різний.
Ті два розділи взагалі можна видавати окремими дописами. Але ознайомлення із контекстом всієї книги поглиблює їх емоційність в рази.

“Гра в перевдягання” мене не вразила, не шокувала. Але змусила задуматися.

Чи буду я рекомендувати її до прочитання? Скоріше так. Бо це про наше по-історичному важке сьогодення.

Чи буду я читати інші книги Артема Чеха? Однозначно так. Бо мені зайшла форма тексту.

На сьогодні “Гра в перевдягання” має
4 з 5