«Сонети до Орфея» Рільке

Будь надмірною чарівною силою
на роздоріжжі своїх відчуттів у цю ніч безмежну —
Сенсом, що їх дивну зустріч єднає.

І якщо земне залишило тебе поза увагою,
промов до тихої землі: «Я плину»,
стрімкій воді ж скажи: «Я є».

Мене зачепили останні рядки з «Сонетів до Орфея» Рільке.
Шукаючи їхні українські переклади, знайшов переклади Бажана та Стуса. Спочатку подумав: «Та хто я такий, щоб конкурувати з такими велетами слова?», але захотілося зробити переклад для себе, як сам його відчуваю. Отже, посидівши декілька вечорів над текстом, прагнучи зберегти риму, як в оригіналі (ABC–ABC), отримав свій варіант.
Наразі я прихильник дослівних перекладів: вони, на мою думку, найточніше передають задум автора(особливо, коли є філософський підтекст), на відміну від вільніших художніх версій, які часто його спотворюють.
Але обидва попередні художні переклади мені до вподоби; особливо близьким відчувається переклад Стуса — його трагічний тон дуже резонує з оригіналом. До того ж сам факт, що Стус перекладав Рільке, перебуваючи в ув’язненні, викликає в мені глибоку повагу до незламності та сили його духу.
Порівняння перекладів Бажана й Стуса з оригіналом показало мені, що кілька перекладів одного й того самого тексту — це чудово: вони розширюють красу оригіналу, і кожен перекладач вносить у нього частинку себе, стаючи, у певному розумінні, співавтором. І все це допомагає зводити міцні мости між українською культурою та іншими культурами світу.

Переклав Василь Стус

Будь же смислом ночі, на хресті
власних дум, зібравши надмір моці:
бо ж остання зустріч настає.

А, забутий у земнім житті,
мов притихлим долам: я в потоці
і швидкій воді кажи: я є.

Переклав Микола Бажан

Вийди в ніч, в надмірних чарів час,
зупинись на почувань межі,
жди на дивних зустрічей пришестя.

Хай земне тебе зречеться враз,—
— я течу,— землі тоді скажи,
вимови воді струмливій: — Єсть я.

Оригінал

Sei in dieser Nacht ans übermass
Zauberkraft am Kreuzweg deiner Sinne,
ihrer seltsamen Begegnung Sinn.

Und wenn dich das Irdische vergass,
zu der stillen Erde sag: Ich rinne.
Zu dem raschen Wasser sprich: Ich bin.